Державний борг: загроза чи інструмент для розвитку економіки

Коли мова йде про державний борг України, ми часто можемо почути запеклі та емоційні дискусії. І не дивно: питання держборгу стосується одночасно і щоденного добробуту громадян, і довгострокової безпеки всієї країни.

З одного боку, такі зобов'язання є синонімом фінансової залежності, що забирає ресурси з бюджету, які могли б бути спрямовані на освіту чи медицину. З іншого, це механізм стимулювання економіки в періоди криз через інвестиції в інфраструктуру та відновлення.

Розуміння боргової політики є ключовим для оцінки фінансового здоров'я країни. В статті ми розглянемо, як формується ефективне управління державним боргом, навіщо, як і на яких умовах залучають позики та чому світовий досвід у цій галузі може бути корисним для України.

Що таке державний борг і чому він виникає

За Бюджетним кодексом, держборгом є «загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення отриманих і непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державних запозичень».

З економічного погляду, суверенний борг – результат нагромаджених за минулі роки дефіцитів бюджету, профінансованих через зовнішнє або внутрішнє кредитування.

Залежно від ринку позики, валюти та резидентства кредиторів, виділяють дві основні форми:

1. Внутрішній борг – запозичення всередині країни, переважно через випуск ОВДП (державних облігацій), кредити банків-резидентів тощо.
2. Зовнішній борг – заборгованість перед нерезидентами: іноземними державами, банками та міжнародними фінансовими організаціями.

Сукупний борг також містить гарантований державою борг третіх осіб. Це «умовне зобов'язання», яке стає реальним навантаженням на бюджет лише тоді, коли безпосередній позичальник (наприклад, стратегічне державне підприємство) виявляється неплатоспроможним.

У спрощеному вигляді формулу держборгу можна записати так:

ДБзаг = ДБвнутр + ДБзовн + Державні гарантії

Чому виникає державний борг

Хронічний бюджетний дефіцит – основне джерело виникнення боргу. Проте є й інші причини, чому зростає боргове навантаження країни:

• Війна та оборонні видатки – найбільш актуальна стаття витрат в Україні сьогодні. Масштаби фінансування сектору безпеки й оборони після 2014 року й особливо після 2022 року неможливо покрити лише податками.?
• Масштабні соціальні програми: пенсії, субсидії, допомога ВПО тощо, які держава не може різко скоротити.
• Економічні кризи: глобальні рецесії, пандемія, воєнні шоки. Такі різкі коливання економіки змушують уряд активніше використовувати зовнішні запозичення.?
• Інфраструктурні проєкти, інвестиції в інновації, освіту та інші витрати, які мають довгий горизонт окупності, але потребують вкладення вже зараз.

У багатьох із подібних випадків саме кредити стають єдиним реальним джерелом швидкого фінансування високих витрат без руйнівного підвищення податків.

Щоб зрозуміти, чи є управління держборгом ефективним, аналітики використовують систему показників:

• Рівень боргу до ВВП: ключовий індикатор боргової безпеки, що показує здатність країни генерувати дохід для покриття зобов'язань. У Бюджетному кодексі України традиційно фіксувалася межа 60% ВВП для сукупного державного та гарантованого боргу, але вона неодноразово змінювалась у кризові роки, в т. ч. під час війни.
• Вартість обслуговування боргу: частка видатків бюджету, що йде на виплату відсотків і комісій.
• Структура боргу: співвідношення внутрішніх і зовнішніх запозичень, а також частки боргу, гарантованого державою.? Стійкою вважається така структура, в якій вищий відсоток боргу у національній валюті.
• Співвідношення зовнішнього боргу до експорту: демонструє, наскільки поточні й майбутні валютні надходження здатні забезпечити обслуговування зовнішніх позик.? Безпечною вважається ситуація, коли виплати за боргом не «з'їдають» значну частку експортної виручки й не загрожують платіжному балансу.
• Терміни погашення: середній строк до виплати показує, наскільки рівномірно розподілений борг у часі.? Його збільшення означає зниження ризику рефінансування державного боргу.
• Джерела покриття державного боргу: поточні доходи бюджету, рефінансування державного боргу через нові державні запозичення, кошти від приватизації чи підтримка партнерів.

Актуальні дані щодо всіх цих показників можна відстежувати на офіційних ресурсах НБУ та Міністерства фінансів України.

Державний борг як тягар для національної економіки

Якщо боргове навантаження країни зростає швидше, ніж її ВВП, фінансова стабільність опиняється під загрозою. Витрати бюджету збільшуються, економіка стає більш вразливою до шоків, виникають інші серйозні ризики:

Державний борг як інструмент розвитку країни

Боргова модель, орієнтована на зростання, передбачає фінансування проєктів, що збільшують ВВП і податкову базу, покращують спроможність країни обслуговувати свій борг:

Якщо державні запозичення спрямовані переважно на інвестиційні проєкти та відновлення, а не на поточне споживання, вони формують основу для вищих темпів зростання в майбутньому. Такий підхід дозволяє розглядати запозичення як ресурсну базу для відновлення, а не як фінансове обтяження.

Український державний борг: динаміка до та під час війни

Показники державного боргу України часів незалежності чітко показують ключові етапи трансформації економіки: кризи 1990–2000-х, макрофінансову стабілізацію 2016–2021 років і період воєнного шоку після 2022 року.

Історична динаміка боргу України

До середини 2000-х Україна формувала базу державних запозичень, активно користуючись як внутрішніми, так і зовнішніми джерелами. Проте після кризи 2008 року та потрясінь 2014–2015 років структура боргу суттєво змінилася в бік зовнішніх позик.

Протягом 2016–2021 років уряд поступово зміцнював боргову безпеку шляхом:

• збільшення частки внутрішніх гривневих ОВДП;
• продовження строку погашення облігацій;
• реструктуризації боргу через зниження ставок та активну співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями.

У цей період боргова політика була спрямована на поступове зниження відношення боргу до ВВП, яке на кінець 2021 року становило цілком прийнятні 45,2%, що дозволило країні увійти у 2022 рік із певним запасом міцності та високим рівнем довіри з боку кредиторів.

Воєнний період і стрімке зростання боргу

У 2022 році Україна зіткнулася з безпрецедентними воєнними витратами, падінням економічної активності та масовим відтоком населення.

За офіційними даними Мінфіну, станом на 31 грудня 2025 року загальна сума державного та гарантованого державою боргу України становила 9042,7 млрд грн, що майже на 30% більше, ніж наприкінці 2024 року. Це становить 98,4% ВВП України та демонструє дуже високе боргове навантаження.

У структурі зараз домінує зовнішній борг – понад три чверті сукупного обсягу становлять міжнародні запозичення: пільгові кредити та гранти від партнерів, середня ставка за якими значно нижча за ринкову. Це суттєво полегшує обслуговування боргу, попри зростання його номінальної суми.

Через війну ринок ОВДП залишається життєздатним. Уряд активно залучає кошти банків і населення. У 2024 році Україна успішно провела черговий етап реструктуризації боргу за єврооблігаціями, що дозволило зекономити мільярди доларів на виплатах у найкритичніший період.

Для оцінки динаміки державного боргу зручно користуватися інтерактивними графіками Мінфіну, де відображено як загальний обсяг, так і розподіл між внутрішнім і зовнішнім боргом.

Світовий досвід регулювання держборгу

Високий рівень зобов'язань не завжди означає катастрофу. Досвід інших країн показує, що все залежить від якості управління боргом, структури економіки та довіри інвесторів. Ось кілька прикладів успішних і проблемних сценаріїв роботи з великим борговим навантаженням.

Японія

Країна має найвищий рівень боргу до ВВП у світі (понад 200%). Значна його частина номінована в єні та утримується внутрішніми інвесторами, включно з пенсійними фондами та національними банком, що зменшує ризик дефолту.

Борг Японії використовувався як інструмент довгострокового стимулювання економіки, а також для фінансування масштабної соціальної системи в умовах старіння населення.

Греція

У 2010 році Греція стала прикладом того, як неправильне управління держборгом призводить до колапсу. Величезний зовнішній борг у валюті (євро), яку країна не могла самостійно емітувати, призвів до жорсткої економії, масових протестів і багатомільярдної допомоги від ЄС та МВФ.

Офіційна статистика занижувала реальний розмір боргу, що різко підірвало довіру інвесторів.

Аргентина

Є рекордсменом за кількістю дефолтів. Причинами традиційно називають слабку боргову політику, залежність від короткострокових зовнішніх запозичень у валюті, затяжну інфляцію та нестабільність валютного курсу. Кожна девальвація песо робила виплати за боргами неможливими, що зруйнувало кредитний рейтинг країни на десятиліття вперед.

Висновок

Сам по собі державний борг не є абсолютною катастрофою або благом. Його вплив визначається тим, наскільки ефективно проводиться управління та чи є прозорою і відповідальною боргова політика.

Без боргових інструментів неможливо профінансувати війну за виживання, великі реформи чи післявоєнну відбудову. Водночас неконтрольоване зростання запозичень загрожує фінансовими кризами.

Для України дуже важливо поступово трансформувати нинішній «військовий» держборг у «борг розвитку», спрямувати майбутні державні запозичення на інфраструктуру, модернізацію енергетики, освіту, цифрову економіку та інновації.

FAQ