Кількісне пом’якшення (QE): що це таке і як працює

Кількісне пом’якшення – це нестандартний інструмент монетарної політики, який використовують центральні банки для стимулювання економіки. Коли традиційні методи вже не працюють, центробанки викуповують великі обсяги цінних паперів, щоб збільшити грошову пропозицію. У цій статті розберемо, що таке QE (Quantitative Easing), які наслідки має для економіки та як працює програма кількісного пом’якшення.

Що таке кількісне пом’якшення і як воно працює

Кількісне пом’якшення – це спосіб «друкування» нових грошей центральним банком для стимулювання економіки через викуп цінних паперів. ЦБ створює нові гроші в електронній формі та купує державні й корпоративні облігації, що насичує фінансову систему додатковою ліквідністю.

Механізми дії центробанків

Центральний банк діє за чіткою схемою:

1. Скуповує активи – викуповує державні та корпоративні облігації у банків та фінустанов.
2. Збільшує резерви банків, перерахувавши їм грошову масу та збільшивши їхню ліквідність.
3. Зменшуються відсоткові ставки – надлишок ліквідності знижує вартість грошей на ринку.
4. Бізнес і споживачі більше беруть кредити – дешеві кредити стають доступнішими.
5. Зростають витрати й інвестиції – економіка отримує стимул до розвитку.

Взаємозв’язок з обліковою ставкою

Процес QE в економіці запускають, коли облікова ставка вже знижена майже до нуля та більше не може стимулювати економіку. Це ситуація «пастки ліквідності» – навіть безплатні гроші не спонукають банки активно кредитувати. Тому центробанк переходить до прямого вливання ліквідності через викуп активів.

Які цілі застосування кількісного пом?якшення (QE)

Центральні банки використовують методи кількісного пом’якшення для досягнення чотирьох ключових економічних цілей:

1. Зменшити дефляційний тиск. QE збільшує грошову пропозицію, що протидіє падінню цін і переводить економіку від дефляції до помірної інфляції. Це особливо важливо, коли економіка ризикує потрапити в дефляційну спіраль.
2. Підтримати інвестиційну активність. Збільшення коштів і низькі відсоткові ставки роблять інвестиційні проєкти привабливішими для компаній. Бізнес частіше вирішує модернізувати обладнання, розширювати виробництво та запускати нові проєкти.
3. Підтримати зайнятість. Стимулювання економічної активності – це мета кількісного пом’якшення, що призводить до збереження та створення нових робочих місць. Компанії з доступом до дешевого кредитування рідше скорочують персонал і частіше наймають нових працівників.
4. Стабілізувати фінансові ринки. Викуп активів центробанком підтримує ціни на облігації та акції, чим запобігає паніці на фінансових ринках. Це має сенс під час економічних криз, коли інвестори масово продають активи.

Переваги та недоліки застосування QE в економіці

Ефективність і суть кількісного пом’якшення залежать від своєчасності застосування та правильного балансу між стимулюванням економіки й контролем інфляції.

Приклади використання QE в країнах світу

Небагато хто усвідомлює, що таке програма кількісного пом’якшення. Водночас вона стала основним інструментом антикризової політики для багатьох центральних банків протягом останніх двох десятиліть. Розгляньмо найяскравіші приклади того, як програма кількісного пом’якшення впливає на різні країни та які зміни відбулись в їхніх економіках.

Монетарна політика Японії

Японія стала піонером QE, запустивши програму ще у 2001 році для боротьби з багаторічною дефляцією. Банк Японії проводив масштабні викупи державних облігацій, збільшивши баланс до рекордних розмірів.

Результати QE в Японії:

• попри величезні обсяги стимулів, інфляція залишалася близькою до нуля протягом десятиліть;
• державний борг зріс до понад 260% ВВП, що є найвищим показником серед розвинутих країн;
• QE призвело до ослаблення єни, що покращило конкурентоспроможність японського експорту.

Японський досвід показав, що QE може мати обмежену ефективність у країнах зі структурними демографічними та економічними проблемами.

Монетарна політика США

ФРС США запустила три хвилі кількісного пом’якшення (QE1, QE2, QE3) після фінансової кризи 2008 року, викупивши активи на понад $3,5 трлн. Програма тривала до 2014 року та стала найбільшою в історії монетарного стимулювання.

Результати QE в США:

• безробіття знизилося з 10% у 2009 році до 3,5% у 2019, створено мільйони нових робочих місць;
• індекс S&P 500 виріс більш ніж утричі з 2009 по 2021 рік, частково завдяки низьким ставкам і пошуку прибутковості;
• економісти сперечаються про справжній вплив QE на реальну економіку проти ефекту багатства для власників активів.

Американський досвід довів, що QE – це ефективний спосіб запобігти дефляції та підтримати фінансові ринки, але питання про довгострокові наслідки залишається відкритим.

Монетарна політика Єврозони

Європейський центральний банк запустив програму кількісного пом’якшення у 2015 році на тлі боргової кризи та загрози дефляції в єврозоні. ECB щомісячно викуповував державні та корпоративні облігації на €60–80 млрд, загалом інвестувавши понад €2,6 трлн.

Ефекти, що спричинило QE на країни з борговими проблемами:

• Італія. QE знизило вартість обслуговування держборгу, дохідність 10-річних облігацій впала з 4% до історичних мінімумів.
• Іспанія. Програма допомогла стабілізувати банківську систему та знизити безробіття з 26% до 14%.
• Греція. Попри виключення з програми на початку, згодом отримала підтримку через зниження спредів по всій єврозоні.

Центробанк фактично став «кредитором останньої інстанції» для проблемних країн, запобігши розпаду єврозони та відновивши довіру до спільної валюти.

Альтернативи кількісному пом?якшенню (QE)

Окрім QE, центральні банки мають у своєму арсеналі кілька інструментів для стимулювання економіки:

1. Звичайне зниження ставок. Зменшення облікової ставки Центробанку робить кредити дешевшими та дає змогу компаніям легше позичати капітал. Але цей метод має обмеження: ставку не можна знизити нижче нуля без негативних наслідків.
2. Операції на відкритому ринку. Стандартна практика купівлі-продажу короткострокових цінних паперів для регулювання ліквідності банківської системи. На відміну від QE, це точкові операції меншого масштабу.
3. Фіскальні стимули (витрати держави). Уряд збільшує державні видатки на інфраструктуру, соціальні програми та субсидії. Це пряме вливання коштів в економіку через бюджет, а не через банківську систему.
4. Інші інструменти передбачають зміну резервних вимог для банків, валютні інтервенції та пряме кредитування економіки.

Висновок

Політика кількісного пом’якшення – це потужний, але суперечливий інструмент. QE допомагає економікам виходити з глибоких криз, підтримує фінансові ринки та бореться з дефляцією. Однак ця програма також створює ризики інфляції грошей, поглиблює нерівність доходів і може призводити до залежності від дешевого запозичення. Досвід різних країн демонструє, що ефективність QE залежить від конкретних економічних умов і своєчасності застосування.

FAQ