Балтійська робоча група: союз трьох маленьких країн, що змінили велику війну

Коли ми говоримо про союзників України, уявляємо США, Німеччину, Британію. Але найцікавіші історії часто народжуються там, де карта світу малює крихітні країни, які у світі «великих» звучать як винятки.

Естонія, Латвія та Литва. Їхній внесок у нашу війну можна легко пропустити в загальному шумі цифр і новин. Але якщо зібрати шматочки разом, вимальовується доволі несподівана картина: три країни стали для України мультиплікатором сили, відомим як «Балтійська робоча група».

Естонія: міряти не мільйонами, а відсотками

Знаєте, хто першим почав рахувати допомогу у відсотках від ВВП, а не в мільйонах євро? Естонія. Вона ще у 2022 році передала «Джавеліни» й гаубиці, а вже у 2023 році вийшла на рекорд — понад 1% ВВП у допомозі Україні. Це наче ляпас великим державам: мовляв, ми маленькі, але віддаємо стільки. Чому ви — ні?

У 2024 році Естонія підписала з Україною 10-річну безпекову угоду. Там усе конкретно: мінімум 0,25% ВВП щороку на військову підтримку. І це не обіцянка «на словах» — це норма, яка вже впливає на європейські дебати.

Ще одна цікава річ — ІТ-коаліція, яку Естонія очолила разом із Люксембургом. Станом на 2025 рік вона зібрала понад €1 млрд на кіберзахист та системи управління для ЗСУ. По суті, це спроба зробити так, щоб український штаб працював як штаб НАТО. Естонія стала мозком коаліції, але не її «м’язами».

Латвія: дронова кузня

Якщо Естонія — це мозок, то Латвія — це руки, які клепають тисячі FPV-дронів. Коли у 2024 році Рига разом із Лондоном створила та очолила Міжнародну коаліцію дронів, вона взялася за справу з таким азартом, що вже у 2025 році було замовлено 30 000 дронів, з них 12 000 — власного виробництва.

Це вже не благодійність, а фактично серійне виробництво військової техніки. Латвія дала Україні масу, але чи зможе вона дати гнучкість?

Угода з Україною (квітень 2024 року) теж передбачає ті самі 0,25% ВВП щороку, плюс акценти на кібер, розмінування і безпілотники.

Литва: ППО і суспільна віра

Литва з 2022 року постійно на слуху завдяки своїй суспільній мобілізації. Пам’ятаєте історію, коли люди зібрали €5 млн на Bayraktar за 3,5 дні? Це стало символом: маленька країна може відчувати чужу війну як власну, де суспільство готово вкладатися на рівні з державою.

У політичній площині Литва зробила кілька ключових кроків:

• Повітряна оборона. Литва не лише передала Україні пускові установки NASAMS у 2023 році, а й сама інвестувала у розвиток систем ППО, роблячи їх взаємосумісними з українськими.
• Підготовка військових. Вільнюс став центром навчання під егідою EUMAM: ≈2 900 військових у 2023 році, ще ≈3 500 у 2024 році. Курсова підготовка охоплює саперів, медиків, командирів підрозділів і спеціалістів із РЕБ.

Балтійський внесок у цифрах (і чому він переконливий)

• Частка від ВВП. У 2022–2025 роках країни Балтії стабільно входили до числа провідних донорів за відсотком від ВВП (військова, фінансова та гуманітарна допомога). Дані ЄС і дослідження Кільського інституту показують, що Естонія, Латвія та Литва залишалися на верхніх позиціях серед країн ЄС за цим показником станом на лютий 2025 року.
• Прогнозованість. Естонія, Латвія та Литва закріпили багаторічні зобов’язання, прив’язані до ВВП, у своїх безпекових угодах 2024 року — це структурна інновація, яку вже почали наслідувати інші.
• Підготовка. Місія ЄС EUMAM до початку 2025 року підготувала приблизно 70–80 тис. українських військових; ключовим центром стала Литва, тоді як Естонія та Латвія забезпечили інструкторів та політичне просування ідеї розширення масштабів.
• Коаліції. Латвійська Drone Coalition та очолювана Естонією і Люксембургом IT Coalition інституціоналізували два критично важливі напрямки — масове застосування БпЛА та стійкі системи управління/кіберзахисту, які безпосередньо відповідають характеру цієї війни.

Як «Балтійська робоча група» змінила оборону України

1. Масовість і контроль втрат. Масштабування дронових програм у Латвії дало Україні дешевий інструмент ударів і розвідки, що дозволяє стримувати російську бронетехніку та логістику в глибині, одночасно економлячи артилерійські снаряди.
2. Живучість і стійкість управління. Інвестиції Естонії в ІТ-коаліцію (захищені мережі, укріплені дата-центри, кіберзахист) зменшили ризики збоїв від російського РЕБ/кібератак, зберегли зв’язок підрозділів і захистили оперативні дані.
3. Багаторівнева ППО та сумісність. Литовська підтримка у сфері NASAMS не лише забезпечила Україну додатковою спроможністю, але й гарантувала, що запаси та навчальні програми в Балтії сумісні з українськими потребами — це скорочує криву навчання та дозволяє ділитися запчастинами.
4. Людський капітал. Балтійські програми підготовки — особливо литовські — постачають Україні сержантів, інженерів, медиків і командирів малих підрозділів, що покращує згуртованість частин і якість медичної допомоги на полі бою.

Висновок

«Балтійська робоча група» — це не формальний альянс, а практика: чітка стратегія, вимірювані зобов’язання, лідерство в коаліціях і безперервна реалізація. Закріпивши підтримку як відсоток від ВВП, розгорнувши індустріалізацію дронів і кіберспроможностей та масштабувавши програми підготовки, Естонія, Латвія й Литва продемонстрували значно більший вплив, ніж від них очікували, і реально підсилили здатність України виживати, адаптуватися та завдавати ударів у відповідь. А оскільки ці системи інтегруються з обороною НАТО, Балтія допомагає не лише Україні вигравати теперішню війну — вона допомагає Європі стримувати майбутні загрози.