Борги подружжя: хто відповідає і як розподіляються при розірванні шлюбу

Під час розлучення колишнє подружжя зазвичай найбільше цікавить питання поділу спільного майна, а тому про те, що поділу підлягають не лише активи, але й пасиви сім’ї, вони забувають. Кредити, позики, іпотека – всі ці боргові зобов’язання зазвичай оформлюються на чоловіка або на дружину, фактично роблячи їх боржниками. Однак не завжди тільки той, хто є стороною боргового зобов’язання, має забезпечувати його покриття, але й інший із подружжя. Тому далі йтиметься про те, в яких випадках борг є спільним для подружжя та як поділити не лише їхнє спільне майно, а й борги, нажиті за час перебування у шлюбі. 

Які борги подружжя вважаються спільними?

Чинним законодавством встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу: майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав із поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу), а тому вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, доки інше не доведено в судовому порядку.

Інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах із третіми особами кожен із подружжя діє у власних особистих інтересах, а коли – в інтересах сім`ї. Саме тому чинним законодавством встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї: дружина та чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. 

Так, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя (але якщо укладається договір, який потребує нотаріального посвідчення та/або державної реєстрації, а також договір стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово та нотаріально засвідчена). Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. 

Як же зрозуміти, що договір укладено в інтересах сім’ї, чи майно, набуте за договором, використано в інтересах сім’ї? До прикладу, за кредитним договором один із подружжя отримав кошти для придбання квартири, в якій проживатиме родина, або для придбання автомобіля, який буде спільно використовуватись кожним із подружжя, в тому числі для забезпечення потреб сім’ї та дітей, вирішення спільних сімейних справ, подорожей тощо. 

Саме використання майна, придбаного за боргові кошти, в інтересах сім’ї і робить такий борг спільним для чоловіка та дружини. А, як вже зазначалося, при поділі майна подружжя враховуються їхні борги та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Тобто у подружжя, крім права спільної сумісної власності на отримані кредитні кошти та придбані за них квартиру чи авто, також виникає зобов’язання у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники (але це жодним чином не змінює статусу спільності набутої під час шлюбу квартири чи авто).

Отже, для того, щоб борг був визнаний спільний для подружжя, потрібно одночасне існування таких умов:

• борг виник під час шлюбу;
• кошти, отримані в борг, мають бути використані для потреб сім’ї;
• інший із подружжя знав або мав можливість знати про отримання коштів у борг (наприклад, надавав письмову згоду на отримання кредиту або надавав згоду на придбання майна за кредитні кошти).

Як бути у випадках, якщо на момент розірвання шлюбу боргові зобов’язання не погашені?

До складу майна, що підлягає поділу між подружжям, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї. Тож борги діляться між подружжям у такому ж порядку, як і активи.

За загальним правилом, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Фактично, спільні борги подружжя діляться між ними у рівних частинах. Проте суд може відступити від принципу рівності часток із пропорційним врахуванням розміру коштів, сплачених сторонами як спільно, так і кожним окремо, в рахунок виконання боргового зобов’язання.

Крім того, сторони можуть домовитися та врегулювати письмово, хто з них і в якій частині зобов’язується погашати борги, з відповідним пропорційним розподілом наявного спільного майна.

Борги, які виникли до шлюбу, але сплачені під час шлюбу

Непоодинокі випадки, коли кредит оформлюється одним із подружжя до реєстрації шлюбу, а погашається під час шлюбу за рахунок зароблених у цей період коштів, які фактично є спільною власністю подружжя. Тобто, по суті, особисте зобов’язання (оскільки воно виникло до шлюбу) виконується за рахунок спільних коштів подружжя. Які права в такому разі має той із подружжя, який не був стороною зобов’язання? 

У разі укладення кредитного договору та отримання грошей на придбання квартири одним із подружжя до укладення шлюбу, за умови подальшого виконання кредитного зобов`язання подружжям під час шлюбу, той із подружжя, хто не є стороною кредитного договіру, має право на компенсацію половини сум, що вносилися боржником на виконання кредитного зобов`язання під час перебування у шлюбі. Однак це автоматично не робить квартиру, якщо вона придбана до шлюбу, спільним майном подружжя.

Якщо ж спільний борг подружжя (який виник під час шлюбу) був погашений одним із подружжя за рахунок особистих коштів (отриманих у спадщину, у дарунок або від продажу особистого майна), той із подружжя, хто здійснював фактичне погашення боргу, також має право вимагати грошової компенсації. При цьому факт придбання майна за кошти, отримані в борг, який в подальшому було сплачено одним із подружжя за рахунок особистих коштів, не змінює правовий статус придбаного майна зі спільної сумісної власності подружжя на особисту власність того, хто здійснив погашення боргу. У такій ситуації той із подружжя, хто погасив борг за рахунок особистих коштів, має право на регресний позов до іншого з подружжя для стягнення частини сплаченого боргу.

Як стягуються спільні борги подружжя?

За особистими зобов’язаннями кожного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно та на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. У разі, якщо така частка не виділена, стягнення не може бути накладено на спільне майно подружжя, оскільки це порушило б права та інтереси іншого з подружжя. Проте, при відшкодуванні шкоди, завданої кримінальним правопорушенням одного з подружжя, стягнення може бути накладено на майно, набуте за час шлюбу, якщо рішенням суду встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За спільними зобов’язаннями подружжя стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір, на підставі якого виникло таке зобов’язання, був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, і те, що було одержане за договором, використано на її потреби. У такому разі обов’язок доказування факту укладення договору в інтересах сім’ї покладається на стягувача боргу.

У будь-якому разі при поділі майна подружжя необхідно не лише перейматися долею активів, але й враховувати наявність боргів. А для мінімізації ризиків стягнення за особистими боргами колишніх необхідно перевіряти мету залучення кредитних коштів, на отримання яких надається згода, та враховувати, що все придбане або отримане до дати державної реєстрації шлюбу (як активи, так і пасиви) автоматично визнається особистим майном або боргами фактичного власника, поки інше не встановлено за домовленістю подружжя або не доведено в судовому порядку.