Чи є майнінг криптовалют складовою регулювання крипторинку в Україні?

Розвиток ринку віртуальних активів як інноваційного інструменту для збереження, обігу та, в окремих випадках, здійснення платежів, включаючи емісію таких активів, спричинив зростання незаконної діяльності у міжнародній фінансовій системі. Це стосується, зокрема, фінансування наркоторгівлі, незаконного обігу зброї, ухилення від сплати податків та інших правопорушень. У зв’язку з цим цей сегмент та його учасники дедалі частіше перебувають під пильним наглядом міжнародних регуляторів. Водночас ринок віртуальних активів характеризується значними ризиками, що виникають у процесі діяльності як постачальників, так і споживачів цієї екосистеми.  

Регулювання цифрових активів здійснюється на міжнародному та національному рівнях. Україна, будучи одним із світових лідерів у цій сфері, демонструє динамічний розвиток ринку віртуальних активів, однак процес державного контролю залишається непослідовним щодо основних ризиків. Актуальна ситуація у сфері державного управління вимагає вдосконалення законодавства та розроблення єдиного підходу до регулювання цифрових активів, зокрема діяльності з майнінгу (видобутку) цифрових валют.  

Майнінг криптовалют (від англ. «mining» – видобуток) є процесом створення віртуальних активів у межах певної системи, яка виконує конкретні функції та ставить завдання для їх виконання. Майнер (учасник мережі) отримує винагороду у вигляді криптовалюти або її частини за обробку певного обсягу транзакцій у системі.  

Майнінг також визначається як процес підтримки розподіленої мережі та створення нових блоків із можливістю отримання винагороди у формі емітованих криптоактивів і комісійних зборів у різних криптовалютах, першочергово в біткойнах. Обчислення, що здійснюються у процесі майнінгу, необхідні для запобігання повторному використанню одних і тих самих одиниць валюти, а також для стимулювання витрат обчислювальних потужностей, що підтримує функціонування мережі.  

Вивчення майнінгової діяльності як окремого виду економічної діяльності, її класифікація в економічній системі, аналіз ризиків використання майнінгу для відмивання доходів, отриманих незаконним шляхом, а також розробка механізмів управління цими ризиками потребують ґрунтовного наукового дослідження.

В українському законодавстві поняття «майнінг» наразі не має чіткого визначення. Суть процесу видобутку криптовалюти шляхом майнінгу полягає у використанні обчислювальних потужностей спеціального обладнання в межах блокчейн-мережі, що призводить до генерації нових криптоактивів.  

Регулювання діяльності майнерів потребує особливого підходу. Сучасні технології сприяли появі криптовалют, для видобутку яких не завжди необхідні енергоємні серверні комплекси. Це створює можливості для організації майнінгових операцій навіть особами, пов’язаними з незаконною діяльністю. Важливо враховувати, що монети, отримані в результаті майнінгу, первинно вважаються «чистими». Їх подальша конвертація у фіатну валюту або інші цифрові активи може створювати ризики відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом.  

Одним із ключових питань національного законодавства залишається офіційне визначення майнінгу в межах чинної класифікації видів економічної діяльності (КВЕД). Наразі в чинній класифікації цей вид діяльності не має чіткого відображення, що ускладнює його правове регулювання.  

Економічна доцільність майнінгу залежить від того, чи собівартість видобутої криптовалюти не перевищує її ринкову ціну. Для цього необхідно контролювати витрати та враховувати основні фактори, що впливають на вартість процесу.  

Дослідження свідчать, що ціна електроенергії є визначальним фактором у прийнятті рішення про майнінгову діяльність, оскільки значна частина витрат припадає саме на електроспоживання. Водночас тривають дискусії щодо екологічного впливу майнінгу криптовалют, зокрема рівня забруднення довкілля, та можливості зменшення негативного впливу через використання відновлюваних джерел енергії.

Ключовим фактором для дата-центрів, що займаються майнінгом біткойнів (BTC), є можливість забезпечити достатню кількість енергії за найнижчою ціною, а не їхнє фізичне розташування. Майнери ухвалюють рішення не з огляду на екологічний вплив джерел енергії, а виходячи з прогнозованої прибутковості. Наразі ведуться дослідження економічної ефективності майнінгу криптовалют, які аналізують частку видобутку монет із використанням викопного палива, відновлюваних джерел енергії та їхній загальний вплив на довкілля.  

Ціна криптовалюти формується під впливом ринкових чинників, зокрема попиту, пропозиції, рівня її впровадження та ролі в економіці. Вартість майнінгу та ціна криптовалюти тісно взаємопов’язані: з одного боку, ринкова ціна активу визначає економічну доцільність його видобутку, а з іншого – витрати на майнінг створюють мінімальну межу, за якою цей процес залишається рентабельним.  

Якщо ринкова ціна криптовалюти перевищує витрати на її видобуток, майнінг стає прибутковим, що стимулює зростання ринку, збільшення складності мережі (хешрейту) та підвищення загальних витрат на видобуток. Зрештою, система досягає нового рівня рівноваги. Наприклад, у 2020–2021 роках, коли ціна біткойна перевищила 60 000 USD, прибутковість майнінгу зросла, а разом із нею складність мережі та витрати на видобуток.  

Якщо ринкова ціна криптовалюти стає нижчою за рівень витрат на майнінг, процес стає збитковим, і майнери з високими операційними витратами змушені залишати ринок. Собівартість видобутку формує нижню межу вартості біткойна: коли ціна падає занадто низько, майнери відключають обладнання, зменшуючи складність мережі та сприяючи її стабілізації. Так, у 2022 році, коли ціна біткойна впала до 20 000 USD, численні майнери, які працювали на межі рентабельності, припинили діяльність, що знизило навантаження на мережу та скоротило витрати.  

Таким чином, вартість біткойна та витрати на його майнінг є взаємопов’язаними і в довгостроковій перспективі прагнуть балансу: зростання ціни стимулює збільшення кількості майнерів, що підвищує складність мережі та витрати на видобуток, тоді як зниження вартості скорочує рентабельність і кількість учасників процесу майнінгу.  

Як уже зазначалося, економічна доцільність майнінгу залежить від низки ключових факторів, серед яких вартість електроенергії, продуктивність обладнання, складність мережі та поточна ринкова ціна криптовалюти. Процес залишається прибутковим, якщо витрати на електроенергію та амортизацію техніки не перевищують доходи від видобутих монет.

Видобуток одного біткойна для індивідуального майнера є вкрай енергоємним процесом. У середньому, щоб здобути 1 BTC, потрібно від 6 400 000 до 6 900 000 кВт/год електроенергії. Якщо здійснювати майнінг самостійно, цей процес може розтягнутися майже на 12 років, за умови щомісячного споживання приблизно 44 444 кВт/год електроенергії.

Попри високу прибутковість майнінгу в країнах із найдешевшою електроенергією, багато з них запровадили жорсткі обмеження або повну заборону на криптовалюти. Такий регуляторний підхід може призводити до втрати економічних можливостей, оскільки енергетично вигідні регіони могли б використовувати цей потенціал для залучення інвестицій. Ця ситуація відображає складну взаємодію між майнінговою прибутковістю, правовими обмеженнями та глобальною динамікою крипторинку.

Вартість електроенергії для видобутку 1 біткойна (USD)

Високий рівень енергоспоживання біткойн-транзакцій є значним викликом як для екології, так і для фінансової стабільності. Одним із рішень є підвищення енергоефективності майнінгу, зокрема через перехід на відновлювані джерела енергії. Деякі криптовалютні мережі, як-от Ethereum, уже перейшли на Proof-of-Stake (PoS) — альтернативний механізм консенсусу, який суттєво знижує енергоспоживання. PoS (від англ. proof of stake — «підтвердження частки») — це механізм захисту криптовалютної мережі, який ґрунтується на підтвердженні володіння певною кількістю активів. Учасники блокчейну депонують свої монети на рахунку, імовірність отримання права на створення нового блоку розраховується пропорційно до внесеного депозиту.

Перспективи майнінгу в Україні

Витрати на електроенергію для видобутку 1 BTC в Україні є середніми у світовому масштабі, проте їх можна оптимізувати за рахунок використання:

• Відновлюваних джерел енергії
• Локальних тарифних знижок
• Спеціальних енергетичних програм для дата-центрів

Таким чином, удосконалення енергетичної політики може зробити Україну привабливішим майнінговим хабом, сприяючи економічному розвитку та залученню інвестицій у сферу цифрових активів.

Майнінг криптовалют в Україні суттєво впливає на енергоспоживання країни. За даними НЕК «Укренерго», у 2023 році загальне споживання електроенергії в країні становило близько 15 ГВт на годину, тоді як дефіцит досягав 9 ГВт. У першій половині 2024 року споживання електроенергії майнінговими фермами варіювалося: у березні — близько 1013 МВт на годину, у квітні — 616 МВт, у травні — 487 МВт. Це дорівнює або навіть перевищує споживання великих промислових підприємств.

Високе енергоспоживання майнінгу ускладнює балансування енергосистеми, особливо в умовах дефіциту. До того ж, використання електроенергії з невідновлюваних джерел збільшує викиди парникових газів. Крім того, спеціалізоване обладнання для майнінгу швидко зношується, що сприяє накопиченню електронних відходів. З метою зниження негативного впливу на довкілля розглядаються можливості використання відновлюваних джерел енергії, зокрема надлишкової електроенергії від АЕС.

Станом на кінець 2024 року в Україні немає спеціального екологічного регулювання майнінгової діяльності. Водночас, відповідно до євроінтеграційних зобов’язань очікується впровадження екологічних стандартів у майбутньому. Глобально частка «зеленої» енергії у майнінгу біткоїнів оцінюється від 39% до 74%, але викиди CO₂ зростають, що свідчить про необхідність екологічних реформ у цій сфері.

До повномасштабного вторгнення рф майнінг був привабливим через низькі тарифи на електроенергію, що сприяло розвитку великих майнінгових ферм, переважно у Києві, Харкові, Дніпрі та інших промислових регіонах. Частина бізнесу працювала напівлегально через прогалини в законодавстві, а також існували випадки нелегального майнінгу на державних та промислових об’єктах, що спричиняло неконтрольоване споживання електроенергії та зростання навантаження на енергосистему. 

Правоохоронці неодноразово викривали незаконні майнінгові ферми, зокрема у Вінниці (2021 рік) та з використанням АТ «Укрзалізниці» у Житомирській області (2022 рік), де держава зазнала мільйонних збитків. У 2024 році в межах міжнародної операції «Operation Endgame» було ліквідовано масштабну криптоінфраструктуру, що використовувалася для кібератак.

Майнінг має суперечливий вплив на економіку: з одного боку, він стимулює розвиток технологічного сектору, приваблює інвестиції, а з іншого — пов’язаний із ризиками ухилення від податків, нелегального використання ресурсів і відмивання коштів. Попри проблеми з регулюванням, інтерес до цієї сфери в Україні залишається високим.

Стабільне законодавче середовище є важливим чинником успішного розвитку будь-якої галузі економіки, зокрема майнінгу криптовалют. Воно сприяє зміцненню довіри інвесторів, бізнесу та суспільства, стимулює довгострокові інвестиції та створює основу для сталого зростання.  

Майнінг криптовалют має подвійний характер: з одного боку, він відкриває нові економічні можливості, а з іншого — несе ризики для фінансової та правової системи. Легалізація цього процесу може бути значно прискорена за умови комплексного підходу та узгодженої стратегії. Це дозволить уникнути правових суперечностей, забезпечить прозоре регулювання та підвищить довіру серед усіх учасників ринку.  

Майнінг криптовалют має значний економічний потенціал, але його розвиток потребує виваженого регуляторного підходу. Державі необхідно створити сприятливі умови для легалізації діяльності майнерів, визначити її як окремий вид економічної діяльності, врегулювати питання оподаткування та забезпечити стабільний доступ до енергоресурсів, особливо в умовах відновлення країни після війни. Водночас важливо посилити контроль за дотриманням законодавства та протидією фінансовим злочинам. Такий підхід дозволить мінімізувати ризики та максимально використати потенціал цього сектору для економічного розвитку.