Чому Україні критично важливо бути присутньою на міжнародних оборонних виставках — і хто має там бути

Поки війна в Україні триває, наша оборонна промисловість вчиться не лише виживати, а й розвиватися у найскладніших умовах. Та цього недостатньо. Щоб перемагати не лише на полі бою, а й у глобальній грі впливів, Україні потрібно системно бути видимою на ключових міжнародних подіях оборонного сектору.

Мова йде про виставки озброєнь і військових технологій, які сьогодні стали центрами прийняття рішень, зоною впливу, майданчиком для співпраці — і, водночас, полем боротьби зворотного типу: інформаційно-технологічної, дипломатичної, експортної.

Світ швидко змінюється — і не чекає

Уже сьогодні ми бачимо, як оборонні технології змінюють правила гри — автономні дрони, штучний інтелект, електронна боротьба, гіперзвукові ракети. Виставки типу Eurosatory, DSEI, IDEX, World Defense Show — це не просто шоу, це точка доступу до цих змін.

Для українських інженерів, підприємців і держкомпаній — це можливість побачити тенденції, яких ще немає в Україні. Більше того — зрозуміти, як вони інтегруються в армії союзників, які вимоги висуває ринок, і як виглядає повний цикл оборонного продукту: від концепту до серійного виробництва.

Це також шанс отримати доступ до нетривіальних знань: як правильно налагоджувати логістику постачання, як уникати критичних залежностей від імпорту, як масштабувати виробництво в умовах воєнної економіки.

Виставки — це не лише про технології, це про людей і зв’язки

Одна з найбільших цінностей таких заходів — це людський контакт. Саме в кулуарах часто народжуються домовленості, які важко було б оформити через офіційні дипломатичні канали.

Тут можуть зустрітися український стартап із виробництва БПЛА і норвезький постачальник оптики. Або виробник з Харкова, який шукає партнерів для спільної R&D-програми, і польська компанія, що вже має клієнтів у НАТО.

Спільні розробки, ліцензії, виробничі альянси, контракти на поставки, інвестиційні наміри — усе це починається з довіри, яку неможливо створити лише через email або Zoom. Виставка — це місце, де ця довіра формується.

Україна має що показати — і має обов’язково це показувати

Українські розробки останніх двох років — це технології, що перевірені на полі бою. В умовах обмежених ресурсів українські інженери створюють ефективні рішення: FPV-дрони, системи РЕБ, логістичні платформи, протитанкові комплекси, які вже довели свою результативність.

Але якщо ці рішення не побачить світ, то вони залишаться локальними. Виставки — це спосіб:

• заявити про себе як про виробника, а не лише про країну, що отримує допомогу;
• підвищити довіру до української якості серед іноземних партнерів;
• знайти нові ринки, ліцензійні домовленості, і головне — отримати ресурси для масштабування.

Україна вже зараз може стати нетто-експортером деяких оборонних технологій, якщо працюватиме стратегічно.

Оборонна дипломатія: неформальні рішення для формальних перемог

Для урядовців, міністрів, керівників оборонних агенцій виставки є платформою “тихої дипломатії”. Не лише формальні меморандуми, а й обговорення чутливих питань: спільне виробництво, доступ до технологій подвійного призначення, інтеграція в європейські програми.

Вони також дозволяють Україні:

• фіксувати свою присутність як надійного, перспективного партнера;
• впливати на міжнародні стандарти, включаючи сертифікацію та сумісність озброєнь;
• м’яко, але ефективно просувати ідею, що Україна — не об’єкт допомоги, а суб’єкт спільної безпеки Європи.

Конкуренція з Росією: мовчання України — це простір для ворога

Ми не самі на цих виставках. Росія активно намагається залишатися частиною глобального ринку озброєнь, особливо на Близькому Сході, в Азії та Африці. Вона підписує угоди з Іраном, Китаєм, країнами Перської затоки. Вони показують “бойові” зразки, приховуючи контекст: що ці зразки — результат війни проти мирного населення.

Російські делегації формують свої наративи, просувають “антизахідну” зброю як дешеву альтернативу. І якщо Україна не буде присутня поруч — ця боротьба за уми й бюджети буде програна без бою.

Тому наша присутність — це ще й інформаційна та репутаційна протидія ворогу, особливо на тлі динамічної геополітичної гри в регіонах, де Захід втрачає вплив.

Місце за столом, а не під ним

Міжнародні виставки — це не події для “відрядження”. Це — інструмент виживання, розбудови та перемоги. Без них ми втрачаємо темп, залишаємо інформаційне поле ворогу й зменшуємо власні можливості на післявоєнному ринку безпеки.

Україна має говорити, показувати, домовлятися і — головне — бути там, де вирішується, яким буде завтрашній день у сфері безпеки. Бо цей день стосується не лише нас.