Чому використання LP для торгівлі чи послуг - найкраща альтернатива офшорам

В нашому попередньому матеріалі ми з вами намагалися проаналізувати, чи є сенс українцям продовжувати використовувати класичні офшори станом на 2024 рік?

І дійшли висновку, що нещодавні численні законодавчі обмеження:

1. тренд на повсякденне ведення реєстрів корпоративних бенефіціарних власників,
2. вимоги до обов’язкового рівня мінімальної бізнес-присутності офшорних компаній в країні їх реєстрації,
3. поглиблений банківський комплаєнс для підприємств, зареєстрованих в класичних офшорах зі складною багаторівневою структурою власністю, і низькі шанси відкриття рахунків на такі компанії в репутаційних банках,
4. податкові зміни щодо результатів транзакцій із офшорними компаніями, тощо, 

роблять використання класичних офшорних компаній економічно недоцільним.

Для певних випадків, сенс у збереженні класичних офшорних структур ще може бути.

Наприклад:

1. Для володіння активами: У деяких острівних юрисдикціях використання офшорної компанії для реєстрації персональних літаків чи яхт може запропонувати податкові переваги, знизити відповідальність та забезпечити гнучкість в управлінні такою власністю через сприятливе місцеве законодавство. Однак, в цьому є сенс лише тоді, коли фактичне використання та місцезнаходження активу відповідають податковим та юридичним вимогам як юрисдикції реєстрації, так і юрисдикції резидентства власника та юрисдикції контрагентів.

   Також все ще трапляються випадки оформлення на офшорні компанії корпоративних часток і акцій дочірніх компаній, але це виправдано лише за умови відсутності намірів і потреби здійснювати розподіл дивідендів, коли не передбачаються жодні фінансові операції між такими пов’язаними компаніями і на офшор навіть не виникає потреби відкривати банківські рахунки.

2. Для інвестиційних структур: офшорні компанії ще можуть бути ефективними у створенні інвестиційних фондів, особливо для інвесторів-нерезидентів. Такі юрисдикції як БВО чи Кайманові острови популярні для функціонування хедж-фондів та фондів прямих інвестицій. А вимоги до substance можуть таку ефективність значно зменшувати. До того ж обов’язково доведеться враховувати податкові правила країн резидентства кінцевих бенефіціарів та інвесторів.
3. Для спадкового планування: офшорні структури можуть бути задіяні у плануванні майна, допомагаючи знизити та відстрочити податки на спадщину та забезпечити захист активів. Законодавство про трасти і фонди таких територій як Панама, Невіс, о. Джерсі достатньо сприятливе для цього, незалежно від посилення глобального контролю. Тож, за умови коректної організації, можуть бути використані такі інструменти як приватні сімейні фонди Панами, трасти Невіса, тощо.
4. Для місцевої ділової активності: для осіб, які фізично проживають в офшорній юрисдикції (наприклад, експатріанти в ОАЕ, на Багамах, Кайманових островах тощо), все ще може бути сенс використовувати офшорні компанії для місцевої ділової активності. У цих випадках особа може відкривати місцеві рахунки та вести бізнес без багатьох нормативних перешкод, з якими стикаються сторонні бенефіціари. Місцева економічна діяльність, як і раніше, може здійснюватися з податковою ефективністю, оскільки немає потреби у значних міжнародних транзакціях.

Але для більшості активних операцій в сфері міжнародного бізнесу (торгівля, виробництво, роботи і послуги) використовувати звичайні офшори буде просто дорого й економічно і репутаційно не вигідно.

Тож чи є ефективні альтернативи офшорам для українців, які бажають отримувати активні доходи і легально сплачувати бізнес-податки мінімально, з можливістю отримувати прибутки у валюті і зберігати їх за межами України в більш стабільній банківській системі?

Бажання отримувати і зберігати зароблені валютні здобутки за кордоном одразу викреслює корпоративні інвестиційні фонди (КІФ) України, які, хоча й можуть бути «українськими» аналогами офшорів в частині податкових пільг для певних типів бізнес-операцій, не зможуть забезпечити можливість зберігати зароблене «потом і кров'ю» на валютних рахунках у стабільних закордонних банках.

Для бізнесу, що передбачає отримання активних типів доходів (торгівля, надання професійних послуг й виконання робіт) у валюті за кордоном, в нагоді можуть стати іноземні партнерства – LP (limited partnership) та LLP (limited liability partnership), які, для використання в міжнародному бізнесі, найчастіше реєструють у UK, Ірландії, Канаді. 

Ці структури не є структурами з чорних світових списків, тому для ваших міжнародних контрагентів вони будуть більш прийнятними альтернативами компаніям з класичних офшорів.

Однак, доведеться рахуватись із можливими вимогами ТЦУ-правил в Україні, адже такі організаційно-правові форми (ОПФ) внесені до українського «чорного-ТЦУ-переліку» (постанова КМУ №480 від 04.07.2017р.). І не для всіх українських контрагентів здійснення бізнес-операцій з іноземними партнерствами буде максимально безболісним. Тож ризики українських правил ТЦУ будуть зберігатись, як і для класичних офшорних компаній.

А як щодо КІК-правил, спитаєте ви, і будете праві. Адже LP та LLP будуть в Україні тими самими потенційними КІК за загальними правилами, що і звичайні офшори. Однак, на відміну від звичайних офшорів, для партнерств буде доступна значно більша кількість «КІК-виключень», завдяки яким можливе звільнення від КІК-оподаткування, окрім ліміту в €2 мільйони.

Однак, в такому разі, найбільш обізнані з вас сказали б, що у партнерств, які належать українським бенефіціарам, на відміну від офшорів, не може бути ефективного нульового оподаткування. І були б праві, але лише частково.

По-перше, відсутність корпоративного оподаткування може бути в юрисдикції офшорної компанії, однак в Україні за загальними КІК-правилами доведеться сплатити з нерозподіленого прибутку офшорної структури 18% ПДФО, а з розподіленого прибутку – 9 % ПДФО.

Тобто, для українських власників, через наявність з 2022 року КІК-правил, навіть стосовно класичних офшорних компаній, можливість звільнення з-під оподаткування існує гарантовано лише для випадків, коли прибуток такої структури не є розподіленим, а загальний сукупний річний дохід по всіх КІК українського бенефіціара, включаючи такий офшор, із всіх джерел не перевищує еквівалент € 2 мільйонів (пп. 39-2.4.1 ПКУ).

І тут партнерства мають перевагу. Адже окрім тієї ж пільги для «бідних КІКів» з лімітом в € 2 мільйони, партнерствам гарантовано доступна додаткова пільга «активної діяльності»: якщо партнерство зареєстроване в країні, з якою в України укладено чинну конвенцію про уникнення подвійного оподаткування, і більше половини доходів звітного періоду такої КІК є активними доходами (тими, що не перелічені у виключному переліку «пасивних доходів», передбачених пп. 14.1.268 ПКУ), то нерозподілений прибуток такого партнерства зі статусом КІК не підлягає оподаткуванню в Україні в рамках КІК-правил.

Навіть якщо більше половини доходів партнерства є «пасивними доходами», вони будуть дозволяти застосувати пільгу «активної діяльності» у разі, коли партнерство може довести наявність в нього елементів реальної бізнес-присутності в країні реєстрації чи країні здійснення фактичної діяльності: кваліфікований персонал, основні фонди у власності або користуванні, достатній власний капітал, суттєві власні функції, самостійні ризики діяльності.

По-друге, особливістю такої ОПФ є податкова прозорість. Це означає, що прибуток LP або LLP не оподатковується податком на прибуток в юрисдикції реєстрації (за умови, що ця юрисдикція не є джерелом походження відповідних доходів). Натомість, підприємницький прибуток партнерств одразу вважається таким, що належить відповідним окремим партнерам, і, для податкових цілей, має обкладатись податками за правилами і ставками тих країн, резидентами яких є такі партнери.

Саме ці особливості оподаткування за законодавством країни реєстрації є вагомою причиною (окрім мети конфіденційності, яка в наш час майже утопічна) для використання «номінальних» партнерів, аби не сплачувати повний прибуток в Україні. Адже за своєю суттю такий прибуток українського партнера–фізичної особи є підприємницьким доходом, який, як «іноземні» доходи чи «інші доходи» (саме таким чином тлумачився такий тип доходу протягом досить довгого періоду) в Україні повинен був оподатковуватись за повною ставкою 18% ПДФО (пп. 170.11.1 ПКУ).

Та все змінилось з 2022 р., коли в ПКУ ввели пп. 170.11-1.1, що тепер прямо передбачає ставку 9% ПДФО для розподіленого прибутку партнерств без статусу юридичної особи (тобто, для LP). 

Таким чином, з 2022 року прибуток партнерства, отриманий українськими партнерами, якщо він зароблений за межами юрисдикції реєстрації партнерства, оподатковуватиметься лише в Україні, однак за низькою ставкою 9% ПДФО в рамках КІК-правил ( на підставі пп. 170.13.2.1 ПКУ), або поза рамками КІК-правил, однак лише для LP (відповідно до пп. 170.11.-1.1). 

Нерозподілений прибуток партнерств LP або LLP (коли суми з корпоративного рахунку не перераховуються на рахунки партнерів), в яких частка українського партнера більше половини, або в яких український власник фактично контролює діяльність партнерства, може не оподатковуватись ані в країні реєстрації партнерства, ані в Україні.

З урахуванням тренду на всебічну корпоративну прозорість бізнесу, це означає відсутність подальших підстав «ховатись за номіналами» і можливість українських громадян напряму виступати партнерами LP або LLP. За наявності такої «простої та прозорої» корпоративної структури й банківського комплаєнсу в міжнародних банках, партнерствам цілком реально проходити (і шанси значно вищі, ніж в класичних офшорів), адже юрисдикції реєстрації партнерств не викликають додаткових питань.

Необхідність створення компаній у формі партнерств поза межами країни проживання бенефіціара і намір відкривати рахунки таким компаніям теж за кордоном можна виправдати пошуками політичної та валютно-фінансової стабільності для бізнесу (з наміром, при цьому, сплачувати податки на Батьківщині).

І навіть різниця в розмірі адміністративних витрат на щорічну підтримку партнерств, в порівнянні з офшорними компаніями, компенсується більшою «легітимністю» британських чи ірландських партнерств, які стикаються з меншими обмеженнями, з точки зору банківської діяльності та міжнародного бізнесу, враховуючи податкові обмеження. 

До того ж, для експорту з території ЄС (або участі в іншій митній процедурі), наприклад, для шотландського LP можливе отримання номера учасника ЗЕД в ЄС (номер EORI). Таким чином, компанія отримує можливість бути прямим експортером з ЄС та оформлювати на себе експортну декларацію, що навряд чи собі може дозволити офшор.

Тому я безперечно рекомендую у 2024 р. замість використання офшорів з номінальним сервісом подумати про можливість використання в міжнародному бізнесі (для активних бізнес-доходів) партнерств з прямими партнерами – фізичними особами-резидентами України, як про більш практичний вибір.