Добровільне виконання обов’язку по сплаті аліментів: як сплачувати, щоб потім не мати проблем

Чи завжди аліменти це примусові платежі?

Законодавство встановлює обов’язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Цей обов’язок не пов'язаний ні з перебуванням батьків у зареєстрованому шлюбі, ні зі спільним проживанням обох батьків з дитиною, ні навіть з наявністю батьківських прав щодо дитини, оскільки позбавлення батьківських прав не звільняє від обов’язку утримувати дитину.

При цьому, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Тобто, батьки самостійно визначають, яким чином той із батьків, який проживає окремо від дитини, бере участь в її утриманні. Це може бути як грошова, так і натуральна форма, тобто, або сплата коштів, або фактичне придбання всього необхідного для дитини (харчів, одягу, пристроїв тощо) в погодженій батьками кількості.

Отже, той із батьків, який проживає окремо від дитини, цілком може сплачувати аліменти добровільно, сума і порядок їх сплати погоджуються батьками між собою усно. Не заважаючи на будь-які існуючі домовленості, виконання обов’язку по сплаті аліментів має здійснюватися з відповідним призначенням платежу, щоб платник мав змогу підтвердити, що платежі є саме аліментами на утримання дитини – має бути вказано, що це аліменти на утримання дитини (із зазначенням імені дитини) та за який конкретно період вони сплачуються. 

Якщо ж аліменти сплачуються готівкою, також не потрібно забувати про належне оформлення доказів їх оплати. Це можна зробити шляхом складення отримувачем аліментів розписки у простій письмовій формі вказавши, що це – аліменти на утримання дитини (із зазначенням імені дитини), суму отриманих коштів, період, за який здійснюється оплата, дату отримання коштів, а також ім’я одержувача. Засвідчується така розписка особистим підписом одержувача аліментів.

Більш офіційною процедурою сплати аліментів є відрахування аліментів на утримання дитини за особистою заявою платника, яка подається ним за місцем отримання доходу (наприклад, заробітної плати).

Добровільна сплата аліментів за заявою платника

Платник аліментів може подати заяву за місцем своєї роботи, місцем виплати пенсії, стипендії, про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві. На підставі такої заяви платника аліменти можуть бути відраховані і тоді, коли загальна сума, яка підлягає відрахуванню, перевищує половину заробітної плати, пенсії, стипендії, а також якщо з платника аліментів вже стягуються аліменти на іншу дитину. 

У такому разі аліменти відраховуються особою, яка виплачує платнику аліментів дохід, не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії.

Оскільки така заява є добровільною, вона може бути відкликана платником аліментів у будь-який час і без зазначення причин. При цьому, якщо строк, протягом якого мають здійснюватися відрахування із заробітної плати, у заяві не визначений, вони провадяться доти, доки заява не буде відкликана.

Загалом варто відмітити, що в більшості випадків добровільно сплачуються аліменти тоді, коли між сторонами не існує спору про стягнення аліментів. Враховуючи те, що в будь-який момент хтось може відступити від домовленостей або перестати їх виконувати, що призведе до виникнення спору, навіть за наявності домовленості між батьками про порядок і суму сплати аліментів (особливо за наявності такої домовленості, поки вона не зникла), варто укласти договір про сплату аліментів на дитину.

Договір між батьками про сплату аліментів на дитину

Такий договір укладається у письмовій формі і підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

Укладаючи договір  про сплату аліментів, батьки можуть визначити розмір, строки та порядок сплати аліментів, передбачити інші платежі, зокрема, періодичні чи постійні платежі на покриття додаткових витрат на утримання дитини, а також погодити засоби забезпечення виконання зобов’язань за договором (нарахування пені та штрафу за прострочення тощо).

В будь-якому разі, умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені законодавством, тобто, розмір аліментів, встановлений договором, не може бути менший, ніж мінімально гарантований розмір аліментів, що становить половину прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Сплачуючи аліментні платежі згідно з договором, в призначені платежу має бути чітко вказано, що це – аліменти на утримання дитини згідно з укладеним між батьками договором.

Звісно, договір на 100% не убезпечує батьків від можливих судових спорів щодо утримання дитини, зокрема, від спорів щодо стягнення заборгованості, яка може виникнути у разі невиконання договору, визнання договору або окремих його положень недійсними або розірвання договору. Проте, договір є ефективним способом юридичної фіксації домовленості батьків щодо утримання дитини. 

Крім  того, у разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором, аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса, хоча це і не є перешкодою для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Добровільне виконання рішення суду платником

Якщо батьки не досягли домовленостей щодо порядку утримання дитини і аліменти були стягнуті з платника за рішенням суду, таке судове рішення також може бути добровільно виконане платником аліментів.

Чинним законодавством встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх осіб і підлягають обов’язковому виконанню. Тобто, рішення суду про стягнення аліментів, яке набрало законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, є обов’язковим для виконання платником аліментів.

Фактично, таке судове рішення має виконуватись платником без будь-яких додаткових заходів примусу. Що, звісно, трапляється, але вкрай рідко. І все ж, у разі наявності волі до виконання судового рішення, платник аліментів може добровільно здійснювати аліментні платежі, щомісяця переказуючи визначену рішенням суду розмірі із обов’язковим зазначенням у призначенні платежі, що це – саме аліментні зобов’язання на утримання дитини (можна навіть посилатись на рішення суду як підставу здійснення платежу). 

Втім варто зазначити, що добровільне виконання в такій формі зручно застосовувати у випадках стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, коли судовим рішенням чітко встановлена сума коштів, що має бути сплачена щомісячно. 

Якщо ж аліменти присуджені у частці від доходу платника, тоді добровільне виконання судового рішення можливе шляхом відрахування аліментів на дитину з заробітної плати, пенсії, стипендії за заявою платника, як описано вище.

Відрахування аліментів із заробітної плати, пенсії, стипендії, іншого доходу платника за заявою одержувача

Цей спосіб не можна назвати добровільним, оскільки він може бути здійснений без згоди на те платника аліментів, але і до примусового стягнення його віднести не можна, оскільки не застосовується визначена законодавством процедура виконання судового рішення.

В такому разі заява за місцем роботи платника, місцем виплати йому пенсії, стипендії або іншого доходу подається особою, на користь якої присуджені аліменти. Але до неї обов’язково має бути доданий виконавчий документ – судовий наказ або виконавчий лист про стягнення аліментів. В такому разі у заяві про стягнення аліментів одержувач зазначає свої прізвище, ім’я, по батькові, реквізити документа, що посвідчує особу, а також реквізити рахунку в банку, на який мають здійснюватися платежі.

На підставі такої заяви аліменти відраховуються із заробітної плати, пенсії, стипендії або іншого доходу платника аліментів у розмірі, визначеному судом і зазначеному у виконавчому документі, і перераховуються одержувачу аліментів за адресою, або на банківський рахунок, вказані у заяві.

Хоч в суспільстві слово «аліменти» має негативну конотацію, вони не завжди є примусовими платежами, це просто кошти на утримання дитини. Загалом держава намагається втручатись у сімейні відносини тільки тоді і у тій мірі, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників. При цьому, таке втручання має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.