Доктрина «превалювання сутності над формою» в ТЦУ
Принцип превалювання сутності над формою (substance over form) є важливим аспектом трансфертного ціноутворення. Він означає, що при оцінці операцій між пов'язаними особами податкові органи повинні враховувати економічну сутність угоди, а не тільки її юридичну форму.
У контексті трансфертного ціноутворення це означає, що реальні умови та економічна природа угоди повинні бути головним фактором при визначенні ціни транзакції, яка використовується для податкових цілей.
Наприклад, якщо компанії використовують певну юридичну структуру для зниження податкових зобов'язань, але реальна суть угоди вказує на інші обставини, податкові органи можуть ігнорувати форму угоди й розраховувати податкові зобов'язання, виходячи з її сутності.
Це забезпечує більш справедливе розподілення податкових зобов'язань і допомагає уникнути ситуацій, коли компанії штучно занижують доходи або завищують витрати, використовуючи формальні аспекти угод.
Превалювання сутності над формою може проявлятися в таких аспектах:
- Економічна реальність: Податківці можуть проаналізувати реальні економічні наслідки угоди, навіть якщо вона має певну юридичну форму. Якщо угода має ознаки маніпуляцій, наприклад, фіктивні угоди або завищені/занижені ціни, податкові органи можуть скоригувати ціни до рівня, який відповідає ринковим умовам.
- Податкові наслідки: Компанії можуть намагатися оптимізувати свої податкові зобов'язання шляхом структурування угод у певній формі. Однак, якщо податкові органи виявлять, що така структура не відповідає реальному економічному змісту угоди, вони можуть досягти переоцінки.
- Документування та обґрунтування: Для уникнення податкових ризиків важливо належним чином документувати угоди, підкріплюючи їх економічною доцільністю та ринковими умовами. Це дозволяє довести, що угоди не є штучними, а мають економічну обґрунтованість.
Отже, принцип превалювання сутності над формою у трансфертному ціноутворенні підкреслює важливість врахування не тільки юридичних аспектів угод, але і їхньої економічної сутності для забезпечення справедливого оподаткування.
Принцип ділової мети (business purpose principle) — є важливим елементом трансфертного ціноутворення, що полягає в тому, що будь-яка транзакція між пов'язаними особами повинна мати чітку ділову мету, окрім виключно податкових вигод.
Цей принцип вимагає, щоб кожна угода, що здійснюється між пов'язаними сторонами, мала економічно обґрунтовану причину, яка б відповідала логіці та практиці ведення бізнесу.
Іншими словами, транзакція повинна мати комерційний сенс і бути спрямованою на досягнення бізнес-цілей, таких як підвищення ефективності, збільшення прибутку або розширення ринку.
Податкові органи можуть не визнати угоду, якщо вона була здійснена виключно з метою зниження податкового навантаження без реальної економічної або комерційної причини. Наприклад, якщо компанія проводить операції тільки для того, щоб перемістити прибуток у юрисдикцію з нижчими податками, така угода може бути визнана недійсною або піддана коригуванню з боку податкових органів.
Таким чином, принцип ділової мети є важливим інструментом у запобіганні ухиленню від сплати податків через штучні або неприродні угоди між пов'язаними компаніями.
Основні аспекти принципу ділової мети:
- Економічна обґрунтованість: Угоди повинні бути здійснені з реальними економічними мотивами, такими як підвищення ефективності, доступ до нових ринків, зниження витрат тощо.
- Відповідність ринковим умовам: Трансфертні ціни повинні відповідати ринковим цінам, що забезпечує справедливу конкуренцію і запобігає маніпуляціям з цінами для уникнення оподаткування.
- Документування угод: Компанії повинні вести належну документацію, що підтверджує ділову мету угод.
- Контроль ризиків: Важливо враховувати ризики, що виникають у в результаті угод, і оцінити, чи можуть вони бути виправдані з точки зору бізнесу.
- Захист від податкових спорів: Дотримання принципу ділової мети може слугувати аргументом на користь компанії у випадку податкових перевірок або спорів з податковими органами.
Як бачимо, принцип ділової мети в трансфертному ціноутворенні підкреслює необхідність наявності реальних бізнес-цілей і економічних обґрунтувань для угод. Це дозволяє не лише дотримуватись вимог законодавства, але й забезпечувати ефективність бізнес-процесів.
