Доповідь Мюнхенської безпекової конференції 2026 року та питання глобальної економіки

Про доповідь

Напередодні 62-ї Мюнхенської конференції з безпеки, однієї з найважливіших платформ в галузі глобальної безпеки, оборони та зовнішньої політики, яка відбулася 13–15 лютого, було оприлюднено доповідь «Під знос» (або «У процесі руйнування» / «Йде руйнування») («Under Destruction»). Ця доповідь завдала лейтмотиву всій події.

На обкладинці 121-сторінкової доповіді зображено слона, що відсилає до висловлювання «слон у кімнаті».

У доповіді наголошується, що міжнародний порядок, збудований після Другої світової війни, вступив у «процес руйнування», і Сполучені Штати Америки перестали бути захисником глобальної системи, навпаки, стали агентом її руйнування (тим самим «слоном у кімнаті»). Сьогодні США вважають існуючий світовий порядок таким, що не відповідає їхнім інтересам та є тягарем для США.

У доповіді прямо наголошено: «Світ вступив у період політики руйнування. На порядку денному — масштабне руйнування, а не ретельні реформи та коригування політики. Найвидатнішим з тих, хто обіцяє звільнити свою країну від обмежень існуючого порядку та відбудувати сильнішу, процвітаючу націю, є нинішня адміністрація США».

«Політика бульдозера» («політика тарана»), яку застосовує останнім часом США, ігнорує міжнародне право та міжнародні інститути, перетворює світ на простір, де замість універсальних та в цілому узгоджених норм панує «слово сильних і заможних».

Доповідь визнає парадокс: «бульдозерна політика» США в окремих аспектах приносить швидкі дивіденди (наприклад, держави-члени НАТО підняли витрати на оборону), проте такі швидкі здобутки отримуються ціною надзвичайної невизначеності.

Держави Європи застрягли між «запереченням та прийняттям» у зв’язку з суперечливими сигналами США.

У доповіді, підготовленій дослідниками Тобіасом Бунде, Софі Ейсентраут та іншими, наголошується, що міжнародна система тепер формується не на основі «консенсусу», а на основі «сили», і країни, які не можуть адаптуватися до цього нового середовища, ризикують виявитися «пригніченими».

Наголошується, що ця зміна йде паралельно з правими та антисистемними рухами у західному світі, а «культурна війна», розв’язана проти лівих ліберальних ідеалів, підриває універсальні норми та створює «світ торгівлі», в якому захищаються приватні інтереси.

На думку авторів доповіді, президент США Дональд Трамп є одним із головних акторів руйнування міжнародної системи, яка будувалася майже 80 останніх років.

Згідно з Мюнхенським індексом безпеки (Munich Security Indeх 2026), рівень песимізму в Європі сягнув історичного максимуму.

Сьогоднішня агресивна політика США істотно впливає на Європу та Індо-Тихоокеанський регіон, які довгий час покладалися на безпекові гарантії США.

Заповнити прогалину, що утворилася внаслідок відходу та фактичної протидії США глобальним системам та інститутам, одному гравцю навряд чи під силу. В останні роки Китай, Туреччина, країни Перської затоки стали помітнішими гравцями у сфері фінансування глобального розвитку, проте їхні стратегії кардинально відрізняються як від традиційних підходів західних донорів глобального розвитку, так і одна від одної.

Про основні ідеї доповіді

Доповідь складається з п’яти розділів та, зокрема, містить такі ключові висновки:

1) «Вступ: У процесі руйнування»

Світ перебуває у фазі руйнування: глобальний порядок, що будувався 80 років, демонтується. Основною рушійною силою руйнування виступає нинішня адміністрація США, яка бачить в існуючих інститутах не опору, а перешкоду. «Регіональні гегемони» можуть почати домінувати і «встановлювати власні правила у своїх сферах (регіонах) впливу».

Транзакційний підхід: міжнародне співробітництво, побудоване на принципах та правилах, змінюється разовими угодами (транзакціями), в яких інтереси сильних держав домінують над універсальними нормами.

«Персони-руйнівники»: політичні фігури, чий мандат будується на радикальній відмові від минулого, виходять на перші позиції у політиці країн по всьому світу та надають перевагу швидкому знищенню старих структур, а не тривалому процесу їх адаптації до умов, що змінились.

Особистісний режим США: зовнішня політика США стала «персоналістською». Інстинкти президента США стають державною стратегією, ігноруючи бюрократичну систему стримування та противаг важелів та гілок влади, а також міжнародне право.

Кінець «Кантіанського трикутника»: адміністрація Дональда Трампа атакує три основні стовпи ліберального світу: багатосторонні інститути, економічну інтеграцію та підтримку демократій.

США стали фактором ризику: вперше в історії Мюнхенського індексу безпеки США сприймаються більшістю держав–членів Групи семи (G7), крім Японії, як один із найшвидших ризиків для національної безпеки.

Глобальний песимізм: у країнах G7 переважна більшість громадян не вірить, що політика їхніх урядів покращить життя майбутніх поколінь.

Зміна загроз: у той час як сприйняття загрози від росії в країнах G7 дещо знизилося, на перший план вийшли кібератаки, дезінформація та економічні кризи.

2) «Європа: Проблеми відчуження»

Безпека за гроші: ера «Pax Americana» завершилася. США більше не гарантують безпекового захисту Європи; безпека тепер має комерційний цінник і залежить від поступок у торгівлі. Підхід США до питань безпеки країн Європи коливається між «підтримкою і примусом» та має песимістичний характер.

Гібридний наступ росії: рф перейшла до відкритих кампаній саботажу, диверсій та кібератак по всій Європі, прагнучи підірвати підтримку України через внутрішню дестабілізацію.

Криза автономії: Європа, як і раніше, критично залежить від США у сфері ППО та розвідки, проте нарощування оборонних бюджетів європейських держав часто веде не до зміцнення загальноєвропейської сили, а до «індустріального націоналізму».

3) «Індо-Тихоокеанський регіон: Пакт чи фікція?»

Китайська домінанта: Китай вже є економічним центром регіону і його військовий бюджет тепер перевищує витрати всіх сусідів разом узятих.

Страх зради: партнери США в Азії побоюються, що Вашингтон може укласти «угоду гігантів» з Пекіном через їхні голови.

Стратегія хеджування: за відсутності структур типу НАТО країни регіону змушені лавірувати, намагаючись зберегти підтримку США і одночасно задобрити Китай.

4) «Глобальна економіка: Умови торгівлі»

Відмова від правил: США відкрито відмовляються від правил ВТО (СОТ), яку самі ж створювали. Торгівля перетворюється на інструмент примусу.

Економічна фрагментація: світ розпадається на конкуруючі блоки. Китай використовує взаємозалежність як зброю, а США запроваджують тарифи навіть проти союзників.

5) «Розвиток та гуманітарна допомога: Смерть від тисячі порізів?»

Екзистенційна криза: традиційна система допомоги руйнується через різке скорочення бюджетів. США ліквідували власне агентство USAID, що призвело до катастрофічних наслідків у країнах із низькими доходами.

Китай в ООН: Китай використовує фінансовий вакуум, залишений Заходом, стаючи другим спонсором ООН і активно просуваючи свій порядок денний через різноманітні міжнародні агенції. Нагадаємо, що США вийшли із складу 66 міжнародних організацій, значна кількість яких утворена під егідою ООН.

Доповідь надає загальний опис картини світу на сьогодні та залишає численні питання, які потребують відповіді та дії від світу та глобальних міжнародних інституцій.

Про висновки розділу «Глобальна економіка: умови торгівлі» доповіді

Ключовими висновками розділу, присвяченого глобальній економіці Мюнхенської безпекової доповіді 2026, стали такі:

Останні десятиліття правила світової торгівлі поступово схилялися на користь заможних країн. Геополітичні цілі найбільших за економікою держав дедалі більше домінують над загальними економічними вигодами.

У 2025 році виклики світовому торговельному порядку досягли нових висот.

Вага США у світовій торгівлі за останні десятиріччя зменшується. Вашингтон за часів Дональда Трампа розглядає торговельний дефіцит США як свідчення недобросовісної практики зовнішньої торгівлі, яка зруйнувала американське виробництво та довела США до «межі великої економічної та національно-безпекової катастрофи».

За поглиблення суперництва між США та Китаєм та загострення проблем національної безпеки США надзвичайно посилили обмежувальні торговельні заходи, спрямовані на сприяння внутрішній реіндустріалізації та отримання переваг над КНР.

Для адміністрації Д. Трампа митні тарифи одночасно служать кільком економічним цілям: стимулюванню виробництва та робочих місць у США, підвищенню внутрішніх доходів та забезпеченню переваг над іншими конкурентами, в першу чергу, над Китаєм.

Використання США економічного примусу знаменує собою навмисне порушення існуючого до цього глобального торговельного порядку, заснованого на правилах.

Хоча вплив тарифного «залпу» США на світову торгівлю та зростання виявився слабшим, ніж спочатку побоювалися, подальші перспективи світової торгівлі залишаються нестабільними. Зростання економічної невизначеності може мати більш серйозний вплив на світові економічні перспективи, ніж самі митні тарифи. Країни з низьким та середнім рівнем доходу ризикують постраждати найбільше від «тарифних війн».

На сьогодні обидва світові гіганти, Китай і США, значною мірою спираються на примусові економічні інструменти та втручання в ринок. Американські тарифи та китайський експортний контроль порушили роботу світових ринків. Економічна фрагментація та невизначеність ризикують призвести до втрат добробуту в усьому світі, в т. ч. й у самих США.

США у 2025 році активно застосовували економічний тиск для забезпечення вигідних для себе двосторонніх угод (транзакцій), відкидаючи традиційну глобальну систему, засновану на правилах, яку вони самі ж колись вибудовували та відстоювали.

У політичному плані Д. Трамп здобув кілька швидких перемог: більшість партнерів, за винятком Китаю, погодилися на несприятливі торговельні умови, оголошені США, враховуючи їхню залежність від США. Проте нові менш вигідні для них торговельні угоди істотно зменшили політичний капітал США. Навіть серед колишніх близьких союзників довіра до США знизилася, а диверсифікація від торгівлі з США стала пріоритетом.

Одночасно агресивна торговельна політика США спонукає окремі країни до тіснішої економічної взаємодії із Китаєм, хоча спроби Китаю представляти себе як прибічника відкритої торгівлі стикаються з його існуючими ринковими спотвореннями, включно з експортним контролем, надлишковими виробничими потужностями та ціновим демпінгом.

КНР у 2025 році продовжувала свою практику спотворення ринку та посилила використання економічних вузьких точок (логістичних та критичних корисних копалин) як зброї.

Занепокоєння викликає і ризик поновлення економічного протистояння між КНР та США, спіралі тарифних загроз та експортного контролю яких у 2025 році порушили роботу світових ринків. З поглибленням торговельного протистояння між США та Китаєм економічні витрати на фрагментацію та протекціонізм зростатимуть.

Митні тарифи та інші форми торговельних обмежень Вашингтону та Пекіна у 2025 році вдарили по окремих галузях промисловості в усьому світі, включно з автомобільним та оборонним секторами Європи. Зіткнувшись із тарифами США та китайським демпінгом, уряди від Індії до ЄС відповіли протекціоністськими заходами. 

Хоча США і КНР підривають самі принципи торгівлі, заснованої на глобальних узгоджених правилах, у всьому світі виникають нові торговельні партнерства та коаліції.

Зіткнувшись із недобросовісною торговельною практикою з боку США та Китаю, уряди значної кількості держав світу відповідають торговельними обмеженнями. Водночас вони збільшили зусилля щодо лібералізації торгівлі, налагоджуючи глибші та нові торговельні партнерства. Торговельні блоки, такі як Африканська континентальна зона вільної торгівлі, АСЕАН та ЄС, працюють над усуненням бар’єрів на внутрішньому ринку.

Чи буде достатньо зусиль існуючих давно регіональних і нових торговельних партнерств та коаліцій для підтримки світової торгівлі, заснованої на правилах – принаймні частково – чи глобальна система побудована на узгоджених правилах занепаде під впливом права сильнішого, залишається відкритим питанням.

Руйнування правил глобальної торговельної системи і перетворення світової торгівлі на нескінченну кількість двосторонніх відносин, призведе до дуже негативних наслідків для країн, які мають малі економіки, у порівнянні із країнами – економічними гігантами.

Вказаний розділ доповіді влучно завершується промовистою цитатою «Наразі світовий торговельний порядок пошарпаний, але не зруйнований» із статті Алекса Домаша (Alex Domash) у виданні The Economist від 12 листопада 2025 року «Світова торгівля продовжиться, але стане складнішою».

Замість висновку

На жаль, геополітика все більшою мірою втручається в глобальну економіку, а не навпаки.

Найближчі роки, як мінімум, роль глобальних торговельних правил та міжнародних правил оподаткування зменшиться; можливості захисту їх належного дотримання та роль дво- та багатосторонніх процедур оскарження у разі порушення – також.

Враховуючи викладене, рекомендую вітчизняним суб’єктам господарювання в питаннях зовнішньоекономічної діяльності та міжнародних правил оподаткування, а також при плануванні своєї виробничої діяльності, якщо остання носить транскордонний характер:

• виходити із того, що: торговельні умови між країнами вже стали більш невизначеними; світові торговельні потоки, із великою ймовірністю, в найближчі роки будуть все більш піддаватися фрагментації та набувати більш локальний характер;
• враховувати посилення протекціонізму з боку найбільших гравців світової торгівлі;
• на постійній основі відслідковувати зміни у глобальних правилах, що регулюють зазначені сфери;
• більше уваги приділяти умовам існуючих двосторонніх торговельних угод між державами, а також угодам (конвенціям) про уникнення подвійного оподаткування;
• більше уваги приділяти умовам діяльності та торгівлі у регіональних союзах, партнерствах, коаліціях (традиційних та нових);
• більше уваги приділяти ризикам, стану та динаміці своїх ланцюгів постачання та збуту;
• намагатися більшою мірою диверсифікувати свої ланцюги постачання та збуту та шукати нові ринки збуту власної продукції.

Пам’ятаємо: «Світова торгівля продовжиться, але стане складнішою» (Алекс Домаш).