Дрони в обхід здорового глузду: як Росія штампує “Шахеди”, а Україна вчиться бити їх розумом

Колись в українських новинах був новий звук — «гучний мопед», як його жартома називали. Сьогодні цей гул ночами роздирає повітря на пів країни. Але «Шахед» — це вже не просто мопед. Це фабрика смерті з інтелектуальним бекендом. І росіяни роблять її ефективнішою. Але ми робимо її безпорадною.

Ця війна давно перестала бути тільки про танки. Вона — про виробництво, логістику, радіоелектроніку, штучний інтелект і дрони. І поки росія штампує, Україна адаптується, переосмислює, і часом випереджає. Але не без проблем.

Як Шахед перетворився на “Герань” і полетів краще

Спочатку вони їх просто завозили. Партіями. З Ірану. Шахед-136 — простий, як двері. І саме тому ефективний. Але з 2023-го росія почала не просто отримувати ці дрони, а будувати заводи, налагоджувати виробництво, і головне – вносити зміни.

Сьогоднішній «Герань-2» — це вже не копія. Це адаптація:

• Тихіший двигун. Менше шансів, що його почують.
• Посилена навігація. Якщо GPS глушиться — включається інерційка, китайський BeiDou, GLONASS.
• Нові бойові частини. Гримить гучніше.

І найважливіше — вони можуть штампувати їх сотнями щомісяця. Точної цифри ми не знаємо, але 300–400 штук виглядає реалістично.

Ви скажете: “Так і що? Ми ж їх збиваємо”. Так. Але…

Збиваємо — дорого. Пропускаємо — ще дорожче

Ми стали добрими в цьому. Серйозно. Українська ППО, мобільні групи, кулемети, РЕБ — це зараз найбільш злагоджена й швидко адаптована система у Європі. І вона працює. В деякі ночі — збиваємо 90% Шахедів. Але…

Ціна ракети — десятки тисяч доларів. Ціна Шахеда — умовні $20–30 тисяч. Якщо він пролетить один із 10 і влучить у ТЕЦ — ми програли.

Але головна проблема не в тому, що це дорого. Проблема в масовості. Якщо ворог запускає рій зі 100+ дронів, навіть ефективна ППО не встигає. А рої — це нова фаза. Вони вже пробують це в тестовому режимі.

Що ми робимо у відповідь? Не копіюємо, а створюємо своє

І тут є щось, чим я щиро пишаюсь як українець. Ми не пішли шляхом «створимо свій Шахед». Ми пішли шляхом: «а давайте зробимо 10 типів дронів для 10 різних задач».

• FPV-дрони — буквально інструмент піхоти. Їх запускають з окопів. Це граната з крилами і відео.
• Ударні дрони дальньої дії — «Буревій», «Лютий», «UJ-22». Долітають до москви.
• Морські дрони — Magura V5. Найбільша халепа для Чорноморського флоту рф.
• Дрони-камікадзе з AI-наведенням — ще не публічно, але вже в розробці.

Це не просто технології. Це екосистема. Але вона ще молода.

А тепер — неприємне. Що нас гальмує?

• Децентралізація виробництва — тисячі маленьких виробників, які не об’єднані у спільну систему. Добровольці, стартапи, армія — кожен окремо.
• Брак критичних компонентів — акумулятори, оптика, GPS, чипи. Часто з AliExpress або контрабандою.
• Не вистачає РЕБ і досвіду на рівні бригад. Навчання відстає від технологій.

Ми сильні у волонтерстві, але слабкі в організації. І якщо не централізувати виробництво та логістику, ми програємо війну, яку могли виграти.

А у них? Теж не все гладко

Росія — це про ресурс і обхід санкцій. Але навіть з цим:

• Частина дронів падає без втручання ППО — проблеми з електронікою.
• Компоненти імпортні, їх шукають по сірих схемах. Чим більше санкцій — тим складніше.
• Заводи вразливі. Якщо українські дрони дістають до нафтобаз — дістануть і до цеху в Алабуга.

Тож так, вони можуть лити «Шахеди» потоком. Але не вічно.

Це марафон на розум, а не на м’язи

У росії — конвеєр. У нас — мозок. Але мозок повинен вміти масштабуватись.

Ми вже маємо технічну перевагу в деяких нішах. У FPV-дронах точно. В морських дронах беззаперечно. Але війна — це не лише перемоги на YouTube. Це цифри, серії, безперебійність, оновлення.

І якщо ми зуміємо перетворити хаос інновацій у систему виробництва — у рф не залишиться жодної переваги.