Фінансова ілюзія чи законна оптимізація: роль опціонів у трансфертному ціноутворенні

Опціони справді можуть використовуватися для податкової мінімізації, зокрема у контексті трансфертного ціноутворення (ТЦУ).

Опціон — це інструмент, за допомогою якого можна «переносити» прибуток до інших юрисдикцій і мінімізувати податок на прибуток. 

Розглянемо, як саме.

Що таке опціон і як він працює?

Опціон — це фінансовий інструмент, який надає право (але не зобов’язання) купити або продати актив (наприклад, акції, товари, валюти) за фіксованою ціною у майбутньому.

Типи:

• Call-опціон — право купити актив.
• Put-опціон — право продати актив.

Пропоную розглянути одну з можливих ситуацій (схема «зворотного» опціону), так буде більш зрозуміло.

1. Кіпрська компанія купує товар у незалежного постачальника (наприклад, у Китаї) за $100.
2. Потім вона продає цей товар українській компанії за $30 — із явним збитком.
3. Однак одночасно з цим або раніше укладається опціон, згідно з яким українська компанія сплачує кіпрській компанії, наприклад, $70 за «право придбати щось у майбутньому» або за якісь «фінансові інструменти», «права» тощо.
4. Таким чином, $70 передається не напряму як ціна товару, а опосередковано через опціон.

Що відбувається насправді?

Це класичне розщеплення ціни товару на дві частини:

• $30 — «формальна» ціна в інвойсі (вона включається до витрат в Україні);
• $70 — «непряма» частина ціни, замаскована під оплату за опціон, але по суті є доплатою за товар.

Враховуючи економічну суть операції, сукупна вартість товару складає $100.

Поясню детальніше податкові наслідки з точки зору українського законодавства:

1. Ризик донарахування податків (ПДВ, податок на прибуток)

   • Податкова може визнати, що ТОВ фактично придбало товар за $100, а не за $30, і решта $70 — це прихована частина вартості, яка оплачена не напряму, а через обхідний інструмент (опціон).
   • Якщо товар імпортується, митна вартість має бути $100 — можливі претензії щодо заниження митної вартості, штрафи, пені.
   • ПДВ при імпорті має обчислюватися з реальної вартості ($100), а не $30 — інакше буде донарахування ПДВ та фінансові санкції.

2. Ризик кваліфікації операції як контрольованої (трансфертне ціноутворення)

   • Якщо ТОВ і кіпрська компанія є пов’язаними або обороти перевищують пороги, така операція може підпадати під контрольовану (ТЦУ).
   • Податкова може вимагати пояснень, чому ціна становить лише $30, якщо незалежна сторона (Китай) продає по $100.

3. Ризик визнання опціону удаваною (фіктивною) операцією

   • Якщо опціон не має ознак реального фінансового інструменту (тобто ТОВ не має реальної можливості отримати прибуток або актив), то податкова/суд може визнати його штучним способом мінімізації податків.
   • Ст. 39.1.1 ПКУ забороняє заниження бази оподаткування через непрозорі схеми.

4. Ризик валютного контролю та фінмоніторингу

   • Якщо оплата $70 проводиться як «опціонна плата» — банки можуть заблокувати платіж, вимагаючи договір, економічну суть та підтвердження ринковості.
   • У разі виявлення ознак виведення капіталу за кордон — ризик перевірок з боку Держфінмоніторингу або НБУ.

5. Репутаційні та кримінально-правові ризики

   • За значну схему з приховуванням реальної вартості товару — можлива кваліфікація дій як умисне ухилення від сплати податків (ст. 212 ККУ).
   • У разі визнання схеми фіктивною — ризик притягнення посадових осіб до відповідальності.

Як бачимо, така схема може виглядати як спроба заниження вартості товару з прихованою компенсацією через фінансовий інструмент (опціон), тому існує ризик податкових, митних і кримінальних наслідків.

Згідно з OECD Transfer Pricing Guidelines, принцип «витягнутої руки» передбачає, що у випадку, коли операція не має економічної суті або її структура штучно змінена для досягнення податкових вигод, податкові органи можуть її перекваліфікувати. 

BEPS Action 8–10 також підкреслює необхідність аналізу економічної суті операцій та їх відповідності ринковим умовам.

Рекомендація

Якщо опціон використовується — він має бути:

• належно оформлений (договір, облік, обґрунтування);
• мати економічну мету, незалежну від товарної операції;
• підкріплений ринковими розрахунками.

За таких обставин операція, яку ми розглянули вище, підлягає коригуванню відповідно до підходів ТЦУ з метою досягнення ринкового рівня оподаткування.