Гарантії захисту бізнесу від кримінальних переслідувань: чого очікувати?

30 вересня 2025 о 11:27

Впродовж останніх кількох місяців відбулись достатньо стрімкі законодавчі та кадрові зміни, які без перебільшення відкрили можливість представникам юридичної спільноти та бізнесу звернути увагу на часто «болючі» питання про захист в Україні прав і інтересів суб’єктів підприємницької діяльності у зв’язку із кримінальним переслідуванням.

Так, після призначення на посаду Генеральний прокурор Руслан Кравченко офіційно заявив про аудит справ щодо бізнесу, про результати якого востаннє повідомлялось на початку вересня 2025 року. Озвучені цифри вражають, адже лише за три місяці виявлено понад 23 000 проваджень щодо бізнесу, 35% з яких вже закрито. Задекларована мета – захист чесних підприємців і притягнення до відповідальності порушників закону. Однак слід звернути увагу на те, що у багатьох кримінальних провадженнях також були призначені необхідні експертизи. З огляду на що, найближчим часом варто очікувати на можливу активізацію розслідувань справ, у яких висновки проведених експертиз свідчитимуть про наявність об’єктивних даних щодо складу і події кримінального правопорушення.

Довгоочікуваною подією також стало призначення нового очільника Бюро економічної безпеки, детективи якого розслідують більшість правопорушень у сфері господарської діяльності. Вже найближчим часом, як стверджує Олександр Цивінський, будуть втілюватись в життя усі заходи з реформування відповідного органу, проведення переатестації працівників та конкурсного добору. Аналогічно загальному аудиту, зазначається про перевірку в БЕБ стану розслідування у провадженнях, доцільності розгляду старих правопорушень, за якими не були раніше прийняті остаточні процесуальні рішення.

Загалом наразі складається позитивне враження своєрідного «обнулення» взаємовідносин бізнесу та правоохоронних органів, яке, в свою чергу, супроводжується активними законодавчими ініціативами, спрямованими гарантувати захист підприємництва від необґрунтованого кримінального переслідування.

Можливості мінімізувати зловживання з боку правоохоронців, а також усунути безпідставну реєстрацію кримінальних проваджень, створити запобіжники їхнього використання як інструменту тиску покладені в основу прийнятого ВРУ у першому читанні законопроєкту № 12439 про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо вдосконалення гарантій захисту суб’єктів господарювання під час здійснення кримінального провадження.

Загалом запропоновані ініціативи можна охарактеризувати як засіб досягнення компромісу між завданнями кримінального провадження та заходами процесуального примусу, яких зазнають суб’єкти господарювання під час розслідування.

Так, доволі позитивно оцінюються пропозиції внести зміни до порядку проведення основних процесуальних дій, з якими стикається бізнес – обшуки, тимчасові доступи та арешти майна, зокрема:

надати право безперешкодного фіксування ходу та результатів проведення обшуку за допомогою аудіо- та/або відеозапису;
обмежити право на проведення обшуку без ухвали слідчого судді, лише у невідкладних випадках, пов’язаних із порятунком людей (а не майна), та у разі переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, не пов’язаних із господарською діяльністю;
впровадити при зверненні до суду обов’язковість обґрунтування неможливості отримати у добровільному порядку доступу до речей, документів або відомостей, які можуть у них міститися, шляхом звернення із письмовим запитом, до ініціювання відповідної виїмки на підставі рішення суду;
заборонити повторне звернення до суду із клопотанням про застосування заходів забезпечення (зокрема, про арешт майна), у разі відмови та відсутності нових обставин і доказів, які не розглядалися раніше;
зобов’язати в ухвалі про скасування арешту зазначати строк, який не може перевищувати 30 днів, протягом якого відповідне майно має бути повернуто.

Про доцільність перелічених ініціатив, їх надважливе значення для бізнесу, який стає об’єктом уваги з боку правоохоронних органів з тих чи інших причин, наголошувалось неодноразово.

Однак ще більш вагомий позитивний ефект матимуть запропоновані зміни щодо впорядкування строків арешту грошових коштів суб’єктів господарювання. Зокрема пропонується обмежити чотирма місяцями строк накладення арешту на відповідні кошти у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, у тому числі на ті, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або в інших фінансових установах на території України, на видаткові операції, у кримінальному провадженні, в якому жодній особі не повідомлено про підозру. Окрім того, підлягатиме врахуванню судом необхідність забезпечення подальшої можливості виплати заробітної плати та сплати обов’язкових платежів до бюджету.

Пропонується також вдосконалити норму щодо повернення тимчасово вилученого майна та прямо вказати, що таке майно повертається особі, у якої воно було вилучено, упродовж 48 годин після закінчення строків, визначених для звернення до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

Водночас у разі скасування судом першої інстанції арешту майна, або відмові у такому скасуванні, відповідне рішення підлягатиме ще й апеляційному оскарженню.

З огляду на тривалість строків розслідувань, складність і багатоепізодність проваджень, які стосуються бізнесу, отримати доступ принаймні до частини матеріалів справи вдається лише після застосування слідством конкретних заходів, які впливають на фінансово-господарську діяльність.

Саме тому запропоновано зміни, відповідно до яких підлягатиме оскарженню до суду відмова слідчого або прокурора у наданні для ознайомлення матеріалів досудового розслідування, із традиційним на теперішній час посиланням на те, що таке ознайомлення може зашкодити розслідуванню.

Наостанок хотілося б відмітити, що законодавець не залишив поза увагою і потерпілого, про обмеженість та недосконалість врегулювання прав якого наголошується вже тривалий час. Адже бізнес доволі часто так само зазнає шкоди та збитків від протиправних дій власних контрагентів, конкурентів та третіх осіб. В цьому напрямку нарешті ставиться на розгляд питання щодо надання потерпілому права на звернення із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, збирання доказів та залучення експерта у кримінальному провадженні.

Поряд із тим, з метою зменшення у майбутньому навантаження на правоохоронні органи, усунення фактів безпідставних і необґрунтованих звернень із заявами про злочини, ймовірно буде запроваджений своєрідний критерій достатніх даних про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Лише у разі наявності таких даних, невнесення відомостей про вчинене правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань підлягатиме оскарженню до суду.

Підсумовуючи, слід визнати, що запропоновані гарантії для захисту інтересів бізнесу дійсно покликані часом, негативним досвідом переслідування суб’єктів господарювання та спробами відновити довіру до правоохоронних органів і налагодити ефективний механізм взаємодії між ними.