Складання заповіту – важливий етап спадкового планування для забезпечення переходу активів таким чином, щоб це відповідало волі спадкодавця. Однак навіть правильне та виважене складання заповіту не завжди автоматично призводить до виконання останньої волі заповідача. Реальність складніша, і спадкоємці з нею стикаються на етапі прийняття спадщини та виконання заповіту. Навіть за умови наявності юридично грамотно складеного заповіту, під час його виконання можуть виникати конфлікти, зловживання, зволікання з оформленням спадщини або незаконні втручання сторонніх осіб.

Уникнути більшості цих ризиків можна завдяки призначенню виконавця заповіту. Цей правовий інститут, який у нас часто незаслужено ігнорують, допомагає реалізувати останню волю спадкодавця чітко, ефективно та без зайвих суперечок. Тому далі йтиметься про те, хто такий виконавець заповіту, в чому полягає його завдання, які повноваження він має і чому варто призначати виконавця заповіту.

Хто може бути виконавцем заповіту?

Виконавець заповіту – це фізична особа з повною цивільною дієздатністю або юридична особа, якій заповідач доручив виконання заповіту. Іншими словами, це довірена особа, яка має слідкувати за тим, щоб остання воля спадкодавця була виконана чітко, майно було передано спадкоємцям згідно із заповітом, а бізнес у процесі спадкування функціонував у звичному режимі.

Виконавцем заповіту може бути хтось із спадкоємців – у разі складення заповіту на користь кількох спадкоємців, або будь-яка дієздатна фізична чи юридична особа, але не спадкоємець за заповітом, – у разі складення заповіту на користь одного спадкоємця.

Загалом логічно, щоб виконавцем заповіту була особа (фізична чи юридична), яка матиме достатньо досвіду для управління майном на період оформлення спадщини, а також кваліфікацію у галузі права як для захисту останньої волі заповідача, так і прав та інтересів спадкоємців у разі виникнення конфліктів.

Як відбувається призначення виконавця заповіту?

Основне правило –  особа може бути призначена виконавцем заповіту виключно за своєю згодою. Така згода може бути виражена в тексті самого заповіту або додана до нього у вигляді окремої нотаріально засвідченої заяви. У разі призначення виконавця заповіту після відкриття спадщини (смерті спадкодавця) – заява про згоду бути виконавцем заповіту може бути подана нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Призначення виконавця заповіту можливе:

  • заповідачем у заповіті;
  • спадкоємцями після відкриття спадщини – вони можуть обрати виконавця заповіту з числа спадкоємців або призначити іншу особу, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо особа, яка була ним призначена, відмовилася від виконання заповіту або була усунена від виконання волі заповідача;
  • судом – на вимогу одного зі спадкоємців, якщо спадкоємці за заповітом не можуть дійти згоди щодо призначення виконавця заповіту;
  • нотаріусом або в сільських населених пунктах – уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування, якщо заповідач не призначив виконавця заповіту, або якщо виконавець заповіту відмовився від виконання заповіту чи був усунений від його виконання, але інтереси спадкоємців потребують призначення виконавця заповіту (зокрема, у випадках, коли майно заповідається малолітнім дітям, у яких відсутні батьки, майно заповідається державі або юридичним особам, майно заповідається з умовою, заповіт містить заповідальний відказ або покладення на спадкоємців інших обов’язків, або коли предметом заповіту є майно, щодо якого після смерті заповідача обов’язково виникає необхідність управління ним, таке як частка в статутному капіталі товариств, акції, приватні підприємства тощо).

Повноваження виконавця заповіту

Варто сказати відверто, що залежно від кількості майна та спадкоємців, які визначені заповідачем, діяльність виконавця заповіту може бути повноцінною роботою, оскільки виконавець заповіту зобов’язаний:

  • вжити заходів щодо охорони спадкового майна до моменту його передачі спадкоємцям;
  • вжити заходів щодо повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів про відкриття спадщини;
  • вимагати від боржників спадкодавця виконання ними своїх зобов'язань;
  • управляти спадщиною;
  • забезпечити одержання кожним із спадкоємців частки спадщини, яка визначена у заповіті;
  • забезпечити одержання частки у спадщині особами, які мають право на обов'язкову частку у спадщині;
  • забезпечити виконання спадкоємцями дій, до яких вони були зобов'язані заповітом;
  • виконати інші вказівки спадкодавця, зазначені в заповіті, зокрема щодо організації поховання чи облаштування місця заповідача.

Очевидно, що така об'ємна робота має оплачуватись. Заповідач може у заповіті визначити те майно, яке виконавець заповіту має право одержати зі складу спадщини як винагороду за виконання своїх повноважень. Це можуть бути як грошові кошти, так і інші види майна, що належить заповідачу. Якщо ж заповідач у заповіті не визначив таке майно, плата за виконання виконавцем заповіту своїх повноважень встановлюється за погодженням між спадкоємцями та виконавцем заповіту, а якщо вони не можуть дійти згоди – за рішенням суду. Проте все попередньо вказане не означає, що виконавець заповіту не може здійснювати свої повноваження на безоплатній основі.

Крім плати за здійснення своїх повноважень, виконавець заповіту має право вимагати у спадкоємців відшкодування тих витрат, які були ним понесені для охорони спадщини, управління нею та виконання заповіту. 

Повноваження виконавця заповіту виникають з моменту відкриття спадщини, базуються на заповіті та посвідчуються свідоцтвом, що видається нотаріусом, який відкрив спадкову справу, і в якого вона зберігається. Свідоцтво виконавця заповіту є документом, який підтверджує, що виконавець заповіту наділений правом від свого імені вести справи, пов’язані з виконанням заповіту, в будь-яких органах державної влади та місцевого самоврядування, зокрема в судах, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, галузевої належності та підпорядкування.

Усі дії виконавця заповіту повинні бути направлені на виконання останньої волі спадкодавця та захист прав та інтересів спадкоємців за заповітом. Тому, якщо дії виконавця заповіту не відповідають чинному законодавству або порушують інтереси спадкоємців, спадкоємці мають право оскаржити до суду дії такого виконавця заповіту.

Припинення повноважень виконавця заповіту

Виконавець заповіту здійснює свої повноваження до повного здійснення волі спадкодавця, яка виражена у заповіті. Після припинення повноважень виконавець заповіту повинен повернути нотаріусові свідоцтво виконавця заповіту, яке йому було видане (у разі неповернення свідоцтва спадкоємці мають право витребувати документ, а також вимагати відшкодування завданих їм збитків).

Крім цього, повноваження виконавця заповіту можуть бути припинені достроково у разі:

  • визнання заповіту недійсним у судовому порядку;
  • смерті особи, призначеної виконавцем заповіту;
  • відмови виконавця заповіту від виконання покладених на нього обов’язків;
  • неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом;
  • ухвалення відповідного рішення суду.

Важливо відмітити, що згода особи бути виконавцем заповіту не означає, що відмовитися від здійснення обов’язків неможливо. Виконавець заповіту, незалежно від того, ким і коли його було призначено, має право відмовитися від здійснення своїх повноважень у будь-який момент (окрім випадків, коли необхідно вчинити невідкладні дії, зволікання з якими загрожує завданням збитків спадкоємцям). У такому разі він негайно повідомляє спадкоємців, а також інших осіб, щодо яких він повинен був вчинити певні дії, про відмову від здійснення своїх повноважень.

Контроль за виконанням заповіту

Попри те, що виконавець заповіту є самостійною особою, яка діє від власного імені, спадкоємці, чиї права та інтереси він зобов’язаний захищати, мають право контролювати дії виконавця заповіту. Якщо ж спадкоємцями є малолітні чи неповнолітні діти, недієздатні особи або особи, цивільна дієздатність яких обмежена, контроль за виконанням заповіту замість таких спадкоємців здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, а також орган опіки та піклування.

Виконавець заповіту повинен звітувати спадкоємцям або їхнім законним представникам про дії, які були ним вчинені щодо виконання заповіту за їхньою вимогою, а після завершення всіх дій щодо виконання заповіту – подати звіт про виконання своїх повноважень.

Якщо ж за результатами звітування спадкоємці виявлять, що виконавець заповіту не виконує покладені на нього обов’язки, не може забезпечити виконання волі заповідача, затягує вчинення необхідних дій або діє не в їхніх інтересах, вони можуть подати до суду позов та усунути виконавця заповіту, призначеного заповідачем, від виконання повноважень.

Отже, виконавець заповіту може бути потужним інструментом для захисту волі спадкодавця і дуже помічною людиною для спадкоємців, що не дасть загубитись у всьому мороці юридичних нюансів. Звісно, це повинна бути особа, яка має відповідну кваліфікацію, бездоганну репутацію та користується довірою як заповідача, так і спадкоємців. Саме тому до такої роботи найчастіше залучають юристів, адвокатів, бізнес-консультантів. У будь-якому разі до вибору виконавця заповіту потрібно підходити не менш виважено, ніж до складання самого заповіту, адже саме ця особа буде визначати, наскільки ефективно той заповіт буде реалізовано.