Ініціативи бізнесу для зменшення протиправного тиску: очікувані законодавчі зміни

Юридичний захист бізнесу, особливо в умовах війни, є одним із найбільш пріоритетних напрямів через постійний безпрецедентний тиск внутрішніх і зовнішніх чинників. Наразі представники бізнесу, розуміючи, що питання «виживання» компаній перебуває насамперед у їхніх руках, активно об’єднуються та подають до органів влади численні ініціативи, які спрямовані на втілення реальних правових механізмів захисту бізнесу.

Законопроєкт № 12439

Великим кроком уперед у напряму захисту, зокрема бізнесу, стало рішення Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності рекомендувати прийняття за основу Законопроєкту № 12439 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення гарантій захисту суб’єктів господарювання під час здійснення кримінального провадження». 

Важливо, що цей Законопроєкт було розроблено спільно з представниками бізнесу, опрацьовано відповідні проблемні ситуації, з якими вони найчастіше стикаються на практиці під час взаємодії з правоохоронними органами. У зв’язку з цим провідні бізнес-об’єднання одноголосно закликали підтримати його прийняття Верховною радою України.

Ініціатори-законодавці позиціонують Законопроєкт як такий, що передбачає внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України з метою посилення гарантій захисту бізнесу під час здійснення досудового розслідування кримінальних проваджень, серед яких виділяють: 

• вирішення питання щодо незаконного визначення підслідності; 
• ліквідацію практики «вічних» арештів; 
• можливість здійснення відеозапису під час обшуків тощо.

Практичний аспект основних положень Законопроєкту

Додаткові гарантії прав власників майна

Одним із основних важелів впливу на представників бізнесу, і не тільки на них, є арешт усього майна в межах кримінального провадження, що повністю блокує господарську діяльність підприємства на невизначений термін.

• Встановлення судом строку арешту майна (не більше 2 місяців) не означає, що арешт майна в межах кримінального провадження буде тривати до 2 місяців, адже законодавець також передбачив право слідчого/прокурора звернутися до суду з клопотанням про продовження строку, якщо підстави для цього залишаються чинними. 

  У цьому випадку важливою гарантією є встановлення судового контролю за наявністю правових підстав для продовження строку арешту майна, періодичного перегляду вказаного питання та можливості власника майна аргументувати свою правову позицію під час розгляду цього питання судом. 

  Важливо, щоб судовий розгляд такого роду клопотань не зводився до формального продовження строків арешту майна.

• Встановлення строків для розгляду судом клопотання про скасування арешту майна (не пізніше 3 днів після його надходження до суду) та строку повернення такого майна (не більше 30 днів) однозначно пришвидшать розгляд таких клопотань судом і сприятимуть прискоренню повернення майна. 

  При цьому, потрібно враховувати значне навантаження на суди, що може впливати на реальне втілення цього положення, але в будь-якому разі строк розгляду клопотань про скасування арешту майна не затягуватиметься.

  Щодо повернення майна, на практиці бізнес часто стикається з неможливістю виконати судове рішення, тобто ухвала суду про скасування арешту наявна, але правоохоронці, з метою подальшого тиску на бізнес, її не виконують. У такому випадку важлива робота компетентних адвокатів, які «спроможні» забезпечити реальне виконання судового рішення, а визначення судом конкретних термінів в ухвалі тільки сприятиме цьому.

• Також позитивним нововведенням є обов’язок слідчого судді враховувати необхідність забезпечення подальшої можливості сплати заробітної плати та обов’язкових платежів до бюджету під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо юридичної особи.

  Адже переважна більшість арештів зводиться до повного блокування всіх рахунків і майна підприємств із прямою забороною здійснювати платежі. Під час розгляду клопотання про арешт майна суди навіть не враховують вказані питання, які є дуже важливими не лише для підтримання господарської діяльності підприємств, а й фактично для його існування. Тому запровадження цього положення є дійсно значущим.

Оскарження підслідності та фіксація обшуку – право не для всіх

Одним із численних порушень, із якими стикається бізнес під час здійснення тиску в межах кримінального провадження, є проведення службовими особами правоохоронних органів досудового розслідування з порушенням підслідності.

Саме з метою усунення вказаного порушення Законопроєктом № 12439 передбачено право подавати клопотання про зміну підслідності до прокурора вищого рівня. Таке право мають: 1) підозрюваний та його захисник; 2) представник юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження.

Під час реалізації цього положення важливо врахувати, що право на оскарження підслідності прямо пов’язане з набуттям особою відповідного процесуального статусу та на інших осіб не поширюється.

Що стосується моменту, з якого юридична особа вважається такою, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, то це поняття чітко не врегульовано. Проте, виходячи з системного аналізу законодавства, вбачається, що вказаний процесуальний статус набувається з моменту вручення підозри особі, яка вчинила передбачений у ст. 96-3 Кримінального кодексу України злочин в інтересах та від імені юридичної особи, та внесення відповідних відомостей про компанію до ЄРДР.

Також варто зауважити, що оскарження порушення підслідності здійснюється до прокурора вищого рівня, що може викликати сумніви в об’єктивності розгляду такого клопотання, адже питання підслідності фактично вирішується в межах одного органу, хоча й службовою особою вищого рівня.

Таким чином, вказані доповнення, очевидно, розширюють право та можливість особи ініціювати визначення належної підслідності кримінального провадження. Проте слід враховувати, що оскаржити таке рішення можуть лише ті особи, які набули відповідного процесуального статусу в межах кримінального провадження. 

Це саме стосується і права безперешкодного фіксування ходу та результатів проведення обшуку за допомогою аудіо-, відеозапису тощо, яке надається виключно: захиснику, потерпілому, його представнику чи законному представнику, тобто особам, які вже набули відповідного процесуального статусу в межах кримінального провадження.

Водночас проведення обшуку є однією з першочергових слідчих дій, яка також є найбільш ефективною для здійснення тиску на бізнес; у зв’язку з чим, як правило, обшук проводиться до моменту набуття особою процесуального статусу підозрюваного. 

Більше того, варто зазначити, що переважна більшість кримінальних проваджень, у межах яких правоохоронці здійснюють тиск на бізнес у непідслідних їм кримінальних провадженнях, відбуваються без набуття такими особами процесуального статусу. 

Отже, за таких обставин, скористатися вказаними правами представникам бізнесу, на яких здійснюється тиск та які, відповідно, не є потерпілими в межах кримінального провадження, буде проблематично.

Висновки

Прийняття Верховною Радою України Законопроєкту № 12439 стане кроком уперед як у контексті посилення захисту прав та законних інтересів бізнесу, так і інших осіб, зокрема власників майна та потерпілих осіб, процесуальні гарантії захисту яких обмежені.

Водночас варто врахувати, що положення законопроєкту не є панацеєю від протиправного тиску на бізнес з боку правоохоронних органів. Проте вони значно розширюють правові механізми захисту бізнесу в часто нерівній боротьбі з правоохоронними органами та в руках досвідчених адвокатів можуть стати ефективними інструментами захисту.