Іноземний елемент в спадкових правовідносинах: особливості заповідання іноземцями в Україні та українцями за кордоном
Правила спадкування, визначенні українським законодавством, можуть ускладнюватись наявністю іноземного елементу, однією з форм якого може бути спадкодавець-громадянин України, який проживає за межами України, або спадкодавець-іноземець або особа без громадянства, яка проживає в Україні. Така ситуація зустрічається доволі часто, тому варто розібратись, що ж змінюється в порядку спадкування у випадках, якщо український громадянин складає заповіт за кордоном, або іноземець помирає в Україні без заповіту, та як в такому разі відбувається спадкування.
Що змінюється в регулюванні спадкових відносин, якщо спадкодавець – іноземний елемент
У разі наявності іноземного елементу в спадкових правовідносинах, до їх регулювання застосовуються колізійні норми Закону України «Про міжнародне приватне право». Так, даний Закон встановлює, що іноземний елемент – ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що виявляється, зокрема, у випадку, коли хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем або особою без громадянства.
Для розуміння того, як діяти далі, необхідно встановити державу походження такого іноземного елементу. Нею може бути держава проживання громадянина України або держава громадянства іноземця, який проживає в Україні. У разі наявності між Україною та державою походження іноземного елементу угоди про правову допомогу в цивільних (в тому числі спадкових) справах, саме нормами такої угоди регулюється порядок спадкування, оскільки Законом України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що у разі, якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.
Якщо ж угода про правову допомогу в цивільних справах між Україною та державою походження іноземного елементу відсутня, спадкові правовідносини регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» і потрібно звертатись до колізійних норм даного Закону для визначення правил спадкування.
За загальним принципом, який закріплений як у більшості міжнародних угод про правову допомогу, так і в Законі України «Про міжнародне приватне право», право, за яким відбувається спадкування, визначається, в першу чергу, не особою спадкодавця, а видом майна, що спадкується – рухоме чи нерухоме.
Правила спадкування нерухомого і рухомого майна від «іноземного» спадкодавця
Нерухоме майно, як правило, спадкується за законодавством держави, на території якої воно знаходиться. Це правило міститься і в більшості угод, і в Законі України «Про міжнародне приватне право», яким встановлено, що спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні - правом України.
Правила спадкування рухомого майна різняться. Так, наприклад, Договором між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах встановлено, що рухоме майно спадкується за законодавством держави, громадянином якої був спадкодавець на момент смерті. Тобто, якщо громадянин України проживав в Польщі та там помер, спадкоємці спадкують все рухоме майно за правилами, встановленими законодавством України. А, наприклад, Угода між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах встановлює, що рухоме майно спадкується за законодавством тієї держави, на території якої спадкодавець мав останнє постійне місце проживання, тому, якщо український громадянин постійно проживав на Кіпрі та там помер, спадкування рухомого майна відбувається за законодавством Кіпру.
Закон України «Про міжнародне приватне право», норми якого застосовуються у разі відсутності угоди між Україною та державою походження іноземного елементу, встановлює, що спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був.
Отже, для визначення законодавства, за яким відбуватиметься спадкування того чи іншого майна, необхідно встановити, в першу чергу, яке майно законодавство держави місця його перебування розглядає як рухоме, а яке – як нерухоме.
Як скласти заповіт громадянину України за кордоном? Чи потрібно для цього їхати в Україну?
Відповідь – ні, для того, щоб громадянин України склав заповіт за кордоном (так само як і іноземець в Україні), повертатись у країну свого громадянства не потрібно.
Існує декілька шляхів. Звісно, консульські установи України в країні перебування, можуть, поміж іншого, вчиняти таку нотаріальну дію як посвідчення заповіту. Тому можна звернутись до консульства, де заповіт складуть, посвідчать та зареєструють відповідно до законодавства України.
Але всім відомо, що отримати консульські послуги, особливо в країнах, де перебуває велика кількість українських громадян, досить непросто. А складання заповіту іноді не може чекати пів року поки з’явиться місце в електронній черзі. Тому громадяни України, які перебувають за кордоном, можуть звернутись за посвідченням заповіту до нотаріуса чи іншого органу, який у країні перебування наділений повноваженнями для посвідчення заповіту.
Перед складанням заповіту необхідно встановити, за правом якої держави він складається і, відповідно, яким вимогам повинен відповідати для того, щоб бути чинним.
Якщо існує міжнародний договір між Україною та державою перебування заповідача, необхідно звертатись до його норм для визначення законодавства, яке має застосовуватись у таких випадках. Так, наприклад, відповідно до Угоди між Україною та Кіпром, форма заповіту визначається або законодавством держави, громадянином якої був заповідач, або законодавством держави, на території якої був складений заповіт. Отже, у випадку складання заповіту громадянином України на Кіпрі, форма і вимоги до заповіту встановлюватимуться на вибір заповідача - законодавством України, або законодавством Кіпру.
Якщо ж міжнародний договір відсутній, заповіт буде складатись за законодавством держави місця проживання спадкодавця. Так само і для іноземців в Україні законодавством встановлено, що вимоги до заповіту встановлюються правом держави, у якій спадкодавець мав постійне місце проживання в момент його складання або в момент смерті. Тому, у разі складання заповіту українським громадянином, який постійно проживає, до прикладу, в Іспанії, з якою договір про правову допомогу відсутній, вимоги до форми заповіту і порядку його складання встановлюватимуться законодавством Іспанії.
При цьому, спадкодавець не повинен перейматись тим, чи буде відповідати заповіт вимогам закону держави, де він буде виконуватись, оскільки, за принципом домінантності волі, заповіт не може бути визнаний недійсним внаслідок недодержання форми, якщо форма заповіту відповідає вимогам держави місця складання заповіту або права громадянства, або права звичайного місця перебування спадкодавця у момент складання акту чи в момент смерті, а також права держави, у якій знаходиться нерухоме майно.
Як дізнаються українські спадкоємці про наявність заповіту, складеного за кордоном?
Така можливість є. Якщо заповідач не повідомив жодну особу про наявність заповіту, не призначив виконавця заповіту, про наявність заповіту, складеного за кордоном, можна дізнатись за допомогою міжнародних механізмів реєстрації заповітів.
Україна є учасницею Конвенції про запровадження системи реєстрації заповітів, що передбачає систему реєстрації, яка дозволяє заповідачу зареєструвати свій заповіт для зменшення ризику того, що заповіт залишиться невідомим чи буде знайдений із запізненням, а також для сприяння виявленню існування цього заповіту після смерті заповідача. Тобто, заповіт, складений у державах-учасницях даної Конвенції, може бути зареєстрований за запитом заповідача або нотаріуса (чи органу, який уповноважений їх посвідчувати) в Спадковому реєстрі України, і про такий заповіт буде відомо нотаріусу, який відкриватиме та вестиме спадкову справу.
