Інвестуєш в іноземні акції – порівняй податкові наслідки

Не криптою єдиною. Хто б що не думав, а в наш час багато підприємців є достатньо консервативними, аби інвестувати не в NFT й криптовалюти, а в традиційні активи, на кшталт нерухомості й цінних паперів (ЦП). Та й значна частина криптоінвесторів для диверсифікації ризиків продовжують інвестувати у ЦП.

Тож якщо в попередньому матеріалі ми порівнювали які можуть бути «податкові» моделі продажу української нерухомості, то в цьому матеріалі пропоную зануритись в порівняння, яким способом вигідніше інвестувати в іноземні цінні папери та корпоративні права.

Опція №1 – інвестування в ЦП як ФО–резидент України

Традиційно, спочатку згадаємо податкові наслідки, якщо наш «інвестор» - ФО-резидент України.

За правилами ПКУ український інвестор самостійно повинен вести облік своїх фінансових результатів операцій з інвестиційними активами (це ЦП, деривативи, корпоративні права), окремо від інших доходів і витрат, незалежно від джерела походження – з України або із-за кордону.

Податок із інвестиційного прибутку сплачується лише у разі продажу активу. Тобто, якщо придбані акції не продаються, то неважливо на скільки вони подорожчали - податкових зобов’язань не виникає.

Ставка ПДФО для доходу у формі інвестиційного прибутку становить 18% + 1,5% військового збору (ВЗ). І нараховується на позитивну різницю між доходом, отриманим інвестором від продажу окремого інвестиційного активу (в тому числі за межами України), з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу (крім операцій з деривативами).

Тобто, алгоритм розрахунку інвестиційного прибутку (збитку) від іноземних акцій такий:

1. За наслідками кожного календарного року окремо розраховується сума доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу, проданого цього року, у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату здійснення операції (продажу акцій);
2. Розраховується сума усіх понесених витрат на придбання інвестиційного активу у гривневому еквіваленті (зазвичай, включно з брокерськими чи банківськими комісіями на придбання та продаж акцій);
3. Розраховується фінансовий результат операції зі всіма інвестиційними активами - інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток.

Майте на увазі, на фінальному етапі 3 порівнюються результати по всім інвестиційним активам (інвестиційний збиток по ЦП №1 звітного періоду може перекрити інвестиційний прибуток по ЦП№2, і тоді податки за наслідками звітного року сплачувати не доведеться), однак на попередніх етапах 1 та 2 враховуються доходи і витрати окремо по кожному інвестиційному активу (тобто, якщо у звітному році ви продали з прибутком ЦП №1 і в цьому ж році придбали ЦП №2, то витрати на ЦП № 2 не зараховуватимуться проти прибутку операції з продажу ЦП №1).

Важливий нюанс: сума витрат в перерахунку у гривнях здійснюється на дату придбання ЦП, а сума доходу – у гривні за курсом НБУ на дату їх продажу. Тому можливі додаткові «податкові прибутки» на рівному місці при фактичному збитку.

За наслідками року результат розрахунку (прибуток чи збиток із відповідними податковими наслідками), повинен бути відображений в майновій щорічній декларації.

Оскільки інвестування в іноземні акції окрім доходів від перепродажу може приносити ще й поточні доходи у формі дивідендів, податкові наслідки в такому разі становитимуть 9% ПДФО +1,5% ВЗ, якщо ви вкладаєтесь у публічні компанії і при цьому не дотягуєте до статусу контролера.

Якщо ж не пощастило стати учасником українських КІК-правил, то фактично розподілений прибуток на ЦП й корпоративні права по вашим іноземним інвестиціям можуть коштувати вам або ті самі 9% ПДФО + 1,5% ВЗ в середньому, або 18% + 1,5% ВЗ (в найгіршому варіанті в рамках КІК-правил), або лише 1,5% ВЗ (в найліпшому варіанті в рамках КІК-правил).

Однак, оскільки йдеться про інвестування в іноземні ЦП, не забуваймо, що регулювання буде не тільки за українським законодавством, але й за локальним. Приріст капіталу по операціях з продажу акцій публічних компаній, як правило, за кордоном буде звільнятись від податку у джерела, а от продаж акцій чи корпоративних прав компаній зі значною нерухомою складовою (коли вартість активу складається з місцевої нерухомості більш, ніж наполовину), як правило, буде оподатковуватись податком у джерела.

Дивіденди від іноземних компаній за кордоном так само, в більшості випадків, будуть оподатковуватись податком у джерела (що може становити навіть 30% чи 35% на прикладі США чи Швейцарії). Однак, за умовами п.13.5 ПКУ та угод України про уникнення подвійного оподаткування (DTA), в Україні надаватиметься податковий кредит на сплачений за кордоном податок за наявності належного документального підтвердження.

Висновок: зазвичай, податкове навантаження резидента України при особистому інвестуванні в іноземні ЦП становитиме 18% ПДФО + 1,5% ВЗ від прибутку з операцій продажу іноземних акцій, та в 10,5% (ПДФО+ВЗ) обійдеться отримання дивідендів по іноземним ЦП (в тому числі, в рамках КІК-правил). Додатково доведеться за кордоном сплатити податок у джерела  за локальними ставками, чи за ставками, передбаченими відповідною DTA, із зарахуванням цих податків проти українського ПДФО за наявності відповідної легалізованої податкової довідки.

Створення корпоративного інвестиційного фонду (КІФ) в Україні є альтернативою, яка пропонує певні податкові пільги у разі управління портфелем українських та іноземних ЦП. Сам КІФ, як правило, звільняється від податку на прибуток підприємств на приріст капіталу та доходи від дивідендів. Однак, коли виплата здійснюється ФО-акціонерам, вона оподатковується як дивіденди за загальною ставкою 10,5%.

Тож інвестування в ЦП через КІФ може відкласти оподаткування до моменту розподілу, пропонуючи гнучкість у визначенні часу податкових зобов’язань. Крім того, ставки податків у 10,5% на дивіденди, що розподіляються КІФ, нижчі за стандартні 19,5% для приросту капіталу.

Однак, адміністративне та регуляторне навантаження, а також пов’язані з цим витрати та складність відкриття рахунку й проходження комплаєнсу для українського КІФ при інвестуванні в іноземні ЦП, можуть знизити загальну ефективність використання КІФ.

Опція №2 – зміна податкового резидентства ФО для інвестування в ЦП

Оскільки ще до того, як це стало мейнстримом внаслідок запуску КІК-правил і започаткування СRS, податкова міграція набувала обертів серед українців з достатком вище середнього, давайте порівняємо, імовірне набуття статусу податкового резидента якої іншої країни могло б стати більш податково ефективним в порівнянні з Україною?

І тут дійсно є достатньо велика кількість цікавих варіантів – від відсутності оподаткування для іноземців в цілому (по типу ОАЕ), до пільгових режимів для експатріантів, що звільняють всі чи більшість іноземних доходів від оподаткування за певних умов (за принципом пільгових режимів на Кіпрі, в Великобританії, на Мальті, в Італії, Греції тощо), чи звільнення від оподаткування саме для приросту капіталу від продажу ЦП, зазвичай, за дотримання умови по мінімальному терміну володіння (наприклад, у Чехії, Бельгії, Люксембургу, Швейцарії, Словаччині, Словенії, Туреччині), або загальної фіксованої невисокої ставки оподаткування (наприклад, максимальні 10% в Андоррі, Болгарії, Румунії, Панамі тощо).

Відповідно до міжнародного податкового права, відчуження акцій за певних обставин може оподатковуватись в країні емітента акцій. Однак, зазвичай, інша країна має право оподатковувати приріст капіталу від відчуження акцій компанії, що є її резидентом, лише якщо основний актив, що створює більше, ніж на 50% вартість акцій – це локальна нерухомість.

Тож якщо будуть відчужуватись лише акції компаній без «нерухомої складової», зазвичай, доходи від продажу пакету відповідних акцій оподатковуються лише за правилами країни резидентства інвестора-продавця ЦП.

А от податки у джерела, на випадок отримання іноземних дивідендів в країні емітента дивідендів, доведеться сплатити. Проте, в країні резидентства інвестора, зазвичай, сплачені за кордоном податки з отриманих дивідендів будуть зараховані.

Висновок: в порівнянні з 19,5% податкового навантаження від продажу іноземних акцій чи 10,5% від дивідендів по ним для резидентів України, можна придивитись, зокрема, до наступних можливостей:

• податкове резидентство ОАЕ забезпечить 0% для приросту капіталу від продажу іноземних акцій та 0% для дивідендів по ним (з ризиком сплати 9% корпоративного податку за певних обставин);
• податкове резидентство Чехії, за дотримання певних умов, може забезпечити  0% для приросту капіталу від продажу іноземних акцій та 15% для дивідендів по ним;
• податкове резидентство Болгарії забезпечить 10% для приросту капіталу від продажу іноземних акцій та 5% для дивідендів по ним;
• податкове резидентство Румунії забезпечить 10% для приросту капіталу від продажу іноземних акцій та 8% для дивідендів по ним;
• статус недоміцильного податкового резидента Кіпру забезпечить 0% для приросту капіталу від продажу іноземних акцій та 2,65% соціальних внесків для дивідендів по ним;
• пільгові режими для резидентів без доміцилю на Мальті чи Великобританії можуть забезпечити, за певних обставин (отриманні й витрачанні доходів за межами цих країн), нульове оподаткування для іноземних дивідендів чи приросту капіталу від продажу іноземних акцій.

Опція №3 – опосередковане інвестування в ЦП через компанію (фонд, траст)

При обранні юрисдикції для іноземної інвестиційної компанії, зазвичай, зважають на такі критерії:

1. Наявність чинних DTА із країною акціонера та країнами дочірніх компаній.
2. Пільгові ставки податку на репатріацію в країні розподілу дивідендів
3. Пільгові ставки (звільнення від оподаткування) для «вхідних» дивідендів.
4. Пільгові ставки (звільнення від оподаткування) для приросту капіталу від продажу дочірніх компаній та для операцій з ЦП тощо.
5. Оптимальний розмір податку на прибуток (чи сукупного навантаження, з врахуванням інших можливих податків).
6. Наявність КІК-правил.
7. Наявність вимог до substance (економічної бізнес-присутності).
8. Вартість підтримки компанії.
9. Імовірність відкрити банківський рахунок.
10. Наявність і рівень публічності реєстру бенефіціарних власників.

Популярні юрисдикції для холдингів – Кіпр, Люксембург, UK, Мальта, Швейцарія, Нідерланди, ОАЕ тощо. Для фондів найбільш популярним є Ліхтенштейн.

Ключова інформація, на яку слід звертати увагу

Пільги та низькі ставки: Такі країни як Кіпр, Люксембург, Ліхтенштейн, Мальта та Андорра тощо, пропонують значні податкові пільги, включаючи звільнення для холдингів. Однак, ці пільги часто супроводжуються суворими вимогами до резидентства та умовами щодо строків володіння або відсотків власності.

Вимоги до складу активів: Більшість юрисдикцій, що надають податкове звільнення доходів від пайової участі (режим «participation exemption») або подібні пільги, вимагають, щоб компанія мала достатній рівень бізнес-присутності, наприклад, фізичний офіс, працівників, активи та локальне управління діяльністю в країні.

Податкові угоди: Багато країн, особливо з високими базовими ставками, як-от США, Канада, Швейцарія, надають знижені ставки або звільняють від оподаткування дивіденди, відсотки і приріст капіталу за допомогою DTA.

Висновок: в порівнянні з 19,5% податкового навантаження від продажу іноземних акцій чи 10,5% від дивідендів по ним для ФО-резидентів України, економічно вигідним може виявитись використання кіпрського холдингу або приватного сімейного фонду чи анштальту, створеного в Ліхтенштейні.

Адже популярні класичні холдингові юрисдикції (Люксембург, Нідерланди, Швейцарія тощо) можуть запропонувати основні податкові пільгові переваги (режим «participation exemption» з нульовим оподаткуванням) лише для випадків повноцінного управління бізнесом, в якому ФО належить більше 10% (5% - при дотриманні деяких умов в Нідерландах) терміном не менше 1 року (й при цьому, зазвичай, вартість вкладень у відповідні частки бізнесу повинна бути на рівні від $1 млн). Портфельні інвестиції оподатковуються корпоративним податком за загальними правилами й ставками.

Натомість, на Кіпрі за загальним правилом не оподатковуються «вхідні» і «вихідні» дивіденди, а також приріст капіталу від операцій з ЦП й корпоративними правами, ані для фізичних осіб, ані для компанії.

Так само є сенс розглянути створення приватного сімейного фонду чи анштальту в Ліхтенштейні, для якого можна додатково отримати спеціальний податковий статус структури для управління приватним капіталом (PVS), що є однією з найефективніших форм для пасивного управління іноземними активами (як-от пасивні частки в компаніях; цінні папери; залишки на банківських рахунках; нерухомість, яку займає власник) за дотриманням певних умов.

Така PVS замість корпоративного оподаткування сплачуватиме лише фіксований річний податок в сумі біля $2 000, та не утримуватиме, в тому числі, жодних податків в разі розподілу виплат на користь бенефіціарів.

Робочим варіантом для опосередкованого інвестування в ЦП також може бути й використання компаній з ОАЕ для відсутності податку на корпоративному рівні.

Тож як бачимо, можуть бути різними не лише інвестиційні, а й податкові стратегії, вибір між якими слід робити залежно від індивідуальних обставин і, бажано, із залученням консультантів.