Італія та її податкові плюшки для нових резидентів

В останні десятиріччя переїзд до країн з більш сприятливим податковим режимом — таких як Швейцарія, Велика Британія, Португалія, Монако, Кіпр, ОАЕ та інші юрисдикції — був дуже популярним серед заможних людей по всьому світу. В останні п’ять років така тенденція спостерігалась і серед заможних українців, які потроху облаштовували собі запасний аеродром в інших країнах. Натомість мейнстрімом це стало лише в останні два роки, і не тільки через податкові плюшки, але й з міркувань власної безпеки, можливості захистити родинні активи та статки, забезпечити дітям гідну освіту та в цілому легально перемістити родину та капітал до країни з вищим рівнем життя та банківською системою без валютних обмежень та без необхідності проходити складні довготривалі бюрократичні процедури.

На світовій арені таке явище існує давно та має назву податкової міграції або міграції з фіскальною метою, основною метою якої є отримання податкових пільг, відсутніх в країні громадянства. Нагадаю, що в більшості країн Старої Європи оподаткування здійснюється за прогресивною шкалою оподаткування, ставка якої, як правило, сягає 50%. Саме тому низка репутаційних країн впровадила спеціальні податкові режими, які дозволяли балансувати між необхідністю забезпечити прозоре оподаткування та не допустити ухилення від сплати податків і прагненням залучити якомога більше іноземних HNWI і їх статків. І Італія не була виключенням.

До відома, славнозвісний режим недоміцільних резидентів (non-domiciled residents), або скорочено нондомів, було започатковано у Великій Британії ще у 18 сторіччі все з тією ж метою – залучення багатіїв - іноземців. Щоправда, нещодавно Британія оголосила про відміну такого режиму з 6 квітня 2025 року.

Спеціальний режим оподаткування непостійних резидентів (non-habitual residents) існував також і в Португалії і його було скасовано з 1 січня 2024 року.

В Ізраїлі спеціальний режим оподаткування нових репатриантів (New Aliyah) також планують невдовзі відмінити.

Італія поки тримається і на думку місцевих експертів наразі не планує нічого змінювати, адже в останні два роки кількість податкових мігрантів з Великої Британії, Швейцарії, Кіпру, Португалії та України зростає шаленими темпами. І ось чому.

Спеціальний податковий режим для «нових резидентів»

Насправді, спеціальний податковий режим для нових резидентів було введено ще в 2017 році законом про бюджет на 2017 рік, яким Італійський регулятор запровадив низку важливих поступок — переважно податкових — з метою стимулювання та залучення іноземних інвесторів до Італії. Найважливіші з них стосуються пільг для HNWI, які вперше переїжджають до Італії і стають її резидентами. Такі особи та члени їх сімей отримали право подати заяву про застосування до них спеціального податкового режиму, який полягає у сплаті альтернативного податку у фіксованій сумі з усіх доходів, отриманих за кордоном, незалежно від розміру таких доходів.

Ця практика певним чином нагадує Британський режим недоміцільних резидентів, згідно з яким оподаткуванню підлягає лише дохід, отриманий у Великій Британії, тоді як дохід, отриманий за кордоном, підлягає оподаткуванню лише після його фактичного переміщення до Великої Британії (по факту надходження).

На відміну від Британського, спеціальний податковий режим, запроваджений в Італії розповсюджується на весь іноземний дохід, в тому числі переміщений в Італію.

За словами місцевих експертів, цей режим набув особливої популярності тільки в останні два роки, після того, як ним скористався відомий футболіст Криштіану Роналду.

Спеціальний податковий режим для нових резидентів Італії передбачає право сплати альтернативного податку у розмірі 100 тис. євро на рік з усього іноземного доходу, в тому числі приросту капіталу, незалежно від суми такого доходу і незалежно від факту його переміщення до Італії, зокрема отримання на рахунки в Італійських банках. Сума альтернативного податку для кожного члена родини становить 25 тис. євро на рік.

Зазначені суми альтернативного податку мають бути сплачені єдиним платежем до 30 вересня кожного року.

За умови його обрання, право на сплату альтернативного податку діє протягом 15 років. В разі відмови платника податку від спеціального режиму до звершення 15 річного періоду, права на поновлення не існує. Відмова платника податку від спеціального режиму або припинення дії такого режиму щодо платника податку означає автоматичне припинення дії такого режиму до членів його родини.

Спеціальний режим, передбачає застосування альтернативного податку виключно до доходів, отриманих за кордоном.

При цьому доходи, отримані таким платником податку в Італії, оподатковуються за загальними правилами і ставками.

Які доходи вважаються іноземними з метою застосування альтернативного податку?

1. Дохід, отриманий від нерухомості та землі, розташованих за кордоном;
2. Дохід, отриманий від капіталу, наданого у позику урядам (наприклад, державні облігації) та іноземним суб'єктам господарювання приватного сектору;
3. Трудовий дохід та дохід від самозайнятості за кордоном;
4. Винагорода як директора в іноземних компаніях;
5. Корпоративний дохід, отриманий від діяльності, що здійснюється в іноземній державі через постійні представництва;
6. Інші доходи, отримані від діяльності, що здійснюється за кордоном, та активів, розташованих у тій самій іноземній державі, а також приріст капіталу;
7. Доходи, отримані за кордоном і розподілені між акціонерами, асоційованими особами, партнерами;
8. Пенсії та аналогічні доходи (отримані за кордоном);
9. Компенсація за використання майнових прав, промислових патентів і торгових марок компанії (іноземне джерело);
10. Компенсація за виступи артистів і спортсменів за кордоном.

Крім права на сплату альтернативного податку, спеціальний режим також передбачає інші пільги, зокрема:

1. Звільнення від податку на спадщину і дарування активів, розташованих за кордоном.
2. Пряме звільнення платників податків, які обирають спеціальний режим «нових резидентів», від зобов’язань з фіскального моніторингу або, іншими словами, від обов’язку повідомляти компетентні органи про активи, якими вони володіють за кордоном. Обґрунтуванням такого звільнення є відсутність обов’язку подання податкової звітності, тобто моніторингу активів, що знаходяться за кордоном, з метою забезпечення та перевірки повного оподаткування доходів, отриманих за кордоном.

Цікавим також є право платника податку застосувати вибірковий підхід, згідно якого платник податку може обрати НЕ застосування спеціального режиму оподаткування щодо доходу, отриманого в одній або декількох країнах або іноземних територіях для себе або членів своєї сім’ї (так званий «вибірковий підхід»), який передбачає:

• застосування звичайного податкового режиму до доходів, отриманих в країнах, виключених зі спеціального режиму за заявою платника податку;
• право на податковий кредит для доходів, отриманих у вищезгаданих країнах.

Слід зазначити, що суттєвий недолік спеціального податкового режиму полягає в тому, що фіскальна вигода від спеціального податкового режиму в Італії, може бути втрачена через необхідність сплати високих податків «у джерела» (тобто в іноземній державі походження іноземного доходу), оскільки сплачені за кордоном податки у джерела не підлягають вирахуванню в Італії.

При належному податковому плануванні, застосування вибіркового підходу і виключення низки юрисдикцій із сфери застосування спеціального режиму з одного боку призведе до певного підвищення суми податку на прибуток, який платники податків сплачуватимуть після застосування звичайного оподаткування, а з іншого — до права на отримання податкового кредиту і відшкодування сплаченої за кордоном суми податку.

Основним критерієм отримання права на застосування спеціального режиму є період проживання — особи, які мають намір скористатися опцією, не повинні проживати в Італії та мати Італійське резиденство щонайменше 9 років протягом 10 років, що передували даті рішенню обрати спеціальний режим. При цьому закон не обмежує право Італійських громадян на обрання спеціального режиму оподаткування щодо власних іноземних доходів за умови виконання ними критерію щодо проживання в Італії.

Для попередньої перевірки платник податку може звернутися до фіскальних органів за індивідуальним податковим рішенням щодо того, чи підпадає він під можливість застосування до нього спеціального режиму, хоча таке звернення не є обов’язковим.

Виходячи з вищевикладеного, можна стверджувати, що спеціальний податковий режим для нових резидентів в Італії є особливо привабливим для іноземців з рівнем персонального доходу не нижче 1 млн євро у порівнянні з іншими режимами, що застосовуються в інших європейських юрисдикціях.

Наприклад, порівняно з аналогічним податковим режимом Великої Британії:

• італійський податковий режим включає повне звільнення від оподаткування іноземного доходу переміщеного в Італію, зокрема грошових переказів на рахунки в Італійських банках;
• італійський режим включає звільнення від сплати податку на спадщину та дарування активів, що перебувають за кордоном.

Якщо ж порівнювати із Швейцарією, то Швейцарське податкове законодавство передбачає спеціальний режим оподаткування для фізичних осіб, які отримують податкове резидентство або місце проживання у Швейцарії, на основі якого можна подати заявку на застосування податкового режиму відповідно до витрат, а не фактичного доходу. При цьому, спеціальний режим оподаткування відповідно до витрат замінює тільки податок на прибуток, але не включає податок на спадщину/дарування та місцеві податки, які залежно від кантону можуть бути доволі суттєвими. За спеціальним режимом, сума податку до сплати не є фіксованою як в Італії, а обчислюється на основі оціненої та узгодженої з кантональними податковими органами оподатковуваної суми, яка пов’язана не з фактичним доходом платника податків, а із загальною сумою витрат, понесених за рік у Швейцарії та за кордоном (за принципом «по всьому світу») на утримання платника податків та осіб, які проживають у Швейцарії на його утриманні. Ця сума, що підлягає оподаткуванню, варіюється від кантону до кантону. До того ж податковий режим, заснований на витратах, може бути застосований фізичною особою, яка (1) вперше проживає у Швейцарії; (2) не здійснює у Швейцарії жодної прибуткової діяльності, (3) не є громадянином Швейцарії.

Таким чином, недоліками спеціального швейцарського режиму у порівнянні з італійським є:

• Швейцарський режим виключає швейцарських громадян, на відміну від італійського режиму, який також дозволяє італійським громадянам отримати доступ до спеціального режиму оподаткування;
• не поширюється на податок на спадщину/дарування/місцеві податки;
• особа, яка має намір скористатися швейцарським режимом, повинна розкрити іноземні активи. Італійські фіскальні органи не вимагають такого розкриття.

Отже із врахуванням останніх світових тенденцій щодо припинення дії спеціальних податкових режимів, а також за наявності особистого доходу не на території Італії на рівні не нижче 1 млн євро, спеціальний Італійський режим може виявитись досить привабливою опцією ефективного податкового планування.