Кому з українських компаній варто розглянути вільні економічні зони Туреччини

Усі звикли вважати, що довгий час ОАЕ була офшорною юрисдикцію через те, що у вільних зонах Арабських Еміратів можна було створювати міжнародні компанії, які взагалі не сплачували податки, в тому числі на зарплати співробітників, якщо такі були в компаніях. І, звісно, багато хто розчарувався після того, як спочатку в ОАЕ у 2018 році запровадили 5% ПДВ, а потім у 2023 році — 9% податок на прибуток.

А чи знаєте ви, що в безпосередній близькості від України є інша країна, при створенні компаній у вільних економічних зонах і індустріальних парках якої можна і сьогодні уникнути необхідності сплачувати податки?

Мова про країну, що зазвичай в українців асоціюється виключно з туристичним напрямком. Тобто про Туреччину.

1. Що таке турецькі ВЕЗ і чим вони корисні саме українським компаніям

Компанії, що займаються виробництвом та/або торгівлею, можуть зареєструвати турецьку компанію у Вільній експортній зоні (Export Processing Zones (EPZ) або ВЕЗ) і отримати купу переваг, включно з податковими.

Відповідно до Закону Турецької Республіки «Про вільні зони» № 3218 від 06.06.1985 р., основними цілями створення та функціонування вільних зон є розвиток експортно-орієнтованих виробництв і напрямів капіталовкладень, залучення прямих іноземних інвестицій та нових технологій, стимулювання підприємств до виробництва товарів на експорт і розвиток міжнародної торгівлі.

У чинному законодавстві Туреччини вільні зони визначаються як спеціальні території, на які не поширюється звичайний режим митної території Туреччини; правові норми, що регулюють експортно-імпортні та валютні операції, на території вільних зон не діють. У ВЕЗ немає процедурних обмежень щодо цін, стандартів і якості товарів, передбачених турецьким законодавством: будь-які рішення державних інституцій або агентств щодо цін, якості та контролю за ними, обов’язкові на всій території Туреччини, у ВЕЗ не застосовуються. До дати повноправного членства Туреччини в ЄС ВЕЗ вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території Туреччини з погляду митних режимів, і вважаються митною територією Туреччини з погляду застосування положень про походження. І навіть деякі норми трудового законодавства Туреччини не застосовуються, на кшталт правила «5 до 1»: щоб найняти іноземного співробітника, компанія-роботодавець має найняти щонайменше 5 громадян Туреччини на 1 таке робоче місце (Закон про дозволи на роботу іноземців № 4817).

Отже, турецькі ВЕЗ — це окремі території з полегшеним митним, податковим і валютним режимом, орієнтованим на експорт. Вони розміщені біля великих портів та аеропортів; держава прямо декларує, що ці зони створені для розширення експортного виробництва та торгівлі. Станом на сьогодні в Туреччині діє біля 20 таких зон. Кожна певною мірою має свою «спеціалізацію» залежно від місцезнаходження та призначення.

На відміну від більшості ВЕЗ в інших країнах, режим ВЕЗ у Туреччині допускає поставки продукції, виробленої у ВЕЗ, не лише на міжнародний ринок, а й на внутрішній ринок Туреччини (за винятком товарів споживчого призначення та товарів групи ризику). Водночас до таких поставок застосовується режим зовнішньої торгівлі.

Оскільки турецькі ВЕЗ є частиною спільної з ЄС митної території (на основі угоди «Про Митний союз», укладеної між Туреччиною та ЄС у 1996 році), товари, вироблені у ВЕЗ і такі, що перебувають у вільному обігу [під вільним обігом зазвичай розуміється розпорядження товарами без обмежень з боку митної служби, тобто товари у вільному доступі для використання, які не зберігаються на митному складі і щодо яких не потрібно виконувати ввізні формальності/сплачувати мита/збори тощо], постачаються до країн ЄС відповідно до сертифіката A.TR [Сертифікат A.TR.1, так само як і EUR.1, є митним документом, який використовується для торгівлі між країнами Європейського Союзу (ЄС) та Туреччиною з метою використання нижчих митних ставок. Він підтверджує, що товар був введений у вільний обіг в ЄС або Туреччині, а не є сертифікатом походження. Використання сертифіката ґрунтується на Митному союзі ЄС-Туреччина, але не поширюється на певні товари, як-от сталь, вугілля та деякі сільськогосподарські продукти. Окремий сертифікат A.TR.1 потрібен для кожної партії вантажу між ЄС і Туреччиною. Видається за плату ТПП. A.TR.1 заповнюється експортером або його постачальником послуг, перевіряється на правильність і засвідчується відповідною експортною митницею перед вивезенням товару. Необхідні лабораторії розташовані одразу в межах ВЕЗ] без необхідності сплати митних зборів. Однак товари іноземного походження, що не перебувають у вільному обігу, можуть бути відправлені до країн ЄС за сертифікатом A.TR тільки після сплати митних платежів за ставками, установленими в Єдиному митному тарифі. З липня 2024 року приймають e-A.TR із QR-кодом.

У ВЕЗ не діє законодавство про працевлаштування іноземців, яке передбачає практику найму 5 турецьких працівників на 1 іноземця; втім, це не означає можливість наймати виключно іноземців (доведеться проходити повноцінні процедури отримання дозволів на роботу, підтверджувати «кваліфікацію» іноземних працівників дипломами тощо, відсутність належних фахівців на місцевому ринку тощо). Компанії ВЕЗ, які бажають найняти іноземний персонал, можуть подати заявку на отримання первинного дозволу на роботу іноземного працівника строком до 1 року, який надалі може бути продовжений за умови дотримання вимог.

Тож для українського бізнесу використання компаній з турецької ВЕЗ може означати кілька практичних речей:

• можливість зберегти й розширити ринок ЄС завдяки Митному союзу та оформленню A.TR;
• менше валютних ризиків, адже облік і розрахунки можна вести в іноземній валюті;
• суттєве зменшення податкового навантаження на прибуток, ПДВ та фонд оплати праці.

2. Податкові та митні переваги — просто і по суті

ВЕЗ Туреччини мають такі податкові, валютні й митні переваги:

• Законодавчо передбачено 100% звільнення від митних та інших супутніх зборів.
• Законодавчо передбачено 100% звільнення від сплати ПДВ на операції всередині зони та постачання в зону (у тому числі на газ та електроенергію в ВЕЗ, необхідні для виробничого циклу) та спеціального податку на споживання.
• Законодавчо передбачено 100% звільнення від податку на прибуток для виробничих компаній до кінця податкового періоду того року, коли Туреччина стане повноправним членом ЄС [оскільки вступ Туреччини до ЄС у найближчі роки не розглядається, це означає, що тривалий час можна буде продавати виробничу продукцію на пільгових податкових умовах]. Пільга пов’язана з виробничим статусом компанії, а не з конкретним кодом товару.
• Законодавчо передбачено 100% звільнення від податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати працівників (для компаній, що експортують не менше ніж 85% вартості виготовленої у ВЕЗ продукції  на умовах FOB); ставка може бути знижена до 50% за рішенням влади.
• Законодавчо передбачено 100% звільнення від податку на нерухомість, звільнення від плати за видачу свідоцтва про право власності під час купівлі та продажу нерухомості.
• Законодавчо передбачено 100% звільнення від гербового збору для відповідних документів.
• Товари, придбані за кордоном на умовах «оплати в розстрочку»/за рахунок кредитних коштів, звільняються від збору RUSF (спеціальний збір для короткострокових іноземних позик резидентам Туреччини, до 3%) за умови, що товари продаються третім компаніям у Туреччині.
• Товари можуть перебувати на території вільної зони протягом необмеженого періоду.
• Прибуток, отриманий у вільних зонах, може перераховуватися за кордон або в межах Туреччини без обмежень.
• Свобода використання будь-якої конвертованої іноземної валюти як платіжного засобу (тобто можливість урахування інфляції, курсових різниць); бухгалтерію та облік можна вести в іноземній валюті.
• Немає обмежень щодо співвідношення іноземного та місцевого капіталу під час здійснення інвестицій у ВЕЗ.
• Дозволено ввезення вживаної техніки.
• Вільний доступ до матеріалів і сировини з материкової Туреччини.
• Вільний обіг товарів на ринку ЄС.

Отже, для виробників-експортерів, що використовують зареєстровані у ВЕЗ Туреччини компанії, сукупна економія є значною. Але за кожною пільгою стоїть умова — особливо це стосується «порога 85%» та правильного використання A.TR.

3. Скільки коштує «корпоративне життя в зоні»: на що реально підуть гроші

Операційна ліцензія

Перший крок — отримати ліцензію на діяльність у вибраній зоні. За подання заявки сплачується в середньому 5 000 доларів США на рахунок Центрального банку Туреччини; у разі відмови кошти повертають. Стандартні строки дії ліцензії для компаній з досвідом: 20 років для виробничих компаній-орендарів і до 45 років, якщо компанія будує власні виробничі приміщення в зоні. Для новостворених компаній перші строки ліцензій значно коротші.

Приміщення

Не розраховуйте, що потрібні площі завжди є «в наявності»: у багатьох зонах вільних орендних приміщень просто немає (існує ризик, що доведеться довго чекати своєї «черги» на отримання ліцензії через цей фактор), натомість пропонують купівлю. Ставки різняться від зони до зони. Для орієнтиру: відкриті площі можуть коштувати 4-5 доларів за м² на рік, криті — близько 5-7 доларів за м² на місяць; ставка оренди офісів і складів — приблизно 15 доларів за м² на місяць.

Енергетика, облік, люди

Для виробничого процесу електроенергія й газ не обкладаються ПДВ; облік можна вести в іноземній валюті. Правило «один іноземець на п’ятьох турків» у ВЕЗ не застосовується у вигляді жорсткої квоти, але дозволи на роботу обов’язкові (перший — до року, далі продовження). Також діють вимоги щодо мінімально необхідного рівня заробітної плати відповідних співробітників. Плануйте витрати на міграційні процедури та мінімальну «операційну присутність» на місці.

Спеціальний збір для обмеження використання кредитів в іноземній валюті (RUSF)

Якщо ви фінансуєте бізнес за рахунок зовнішніх запозичень у конвертованій валюті (в тому числі від компаній групи) чи імпортуєте товар із відстрочкою платежу (акцептний акредитив, комерційний кредит тощо), може нараховуватись спеціальний збір за використання зовнішніх ресурсів — до 3% при короткострокових позиках. У ВЕЗ бувають винятки (залежно від структури оплати), але це потрібно закладати в договори заздалегідь і узгоджувати з митними та податковими радниками.

4. Як виглядає процедура запуску бізнесу у ВЕЗ

1. Вибір конкретної зони під вашу діяльність (дивитесь доступність площ, профіль зони, логістику).
2. Договір оренди або купівля приміщення у межах зони.
3. Заявка на операційну ліцензію (внесок у середньому 5 000 доларів США, повертається у разі відмови; документи: опис діяльності, проєкт статуту, фінансова звітність, коди товарів тощо).
4. Реєстрація компанії, податкова реєстрація, банківські рахунки.
5. Дозволи на роботу іноземним фахівцям (якщо потрібно).
6. Контракти та логістика: виписуєте умови постачання, закладаєте процедури для A.TR (і, за потреби, окремого сертифіката походження), погоджуєте порядок фінансування й оплати імпорту, щоби уникнути нарахування % спеціального збору RUSF. 

5. Кому ВЕЗ підходять найкраще — а кому ні

Вигідно, якщо:

• ви щось виробляєте у Туреччині та стабільно експортуєте не менше ніж 85% цієї продукції (текстиль і домашній текстиль, меблі та комплектуючі, електроніка, харчова переробка тощо);
• вам важливо швидко й без мита поставляти в ЄС товари у вільному обігу за A.TR;
• у вас передбачуване завантаження виробництва на 2–3 роки та готовність забезпечити офіс/склад/виробничу дільницю в зоні (оренда чи купівля). 

Сумнівно або «швидше ні», якщо:

• у вас менше ніж 85% експорту від вартості продукції, виготовленої в зоні, — тоді не діє пільга на зарплати;
• бізнес — чиста торгівля без доданої вартості у зоні (вигоди менші, а витрати на логістику та митні процедури можуть «з’їсти» маржу);
• ваш основний ринок — внутрішній ринок Туреччини: продажі з ВЕЗ у Туреччину можливі, але застосовуються правила зовнішньої торгівлі й місцеві збори.

6. Типові помилки — і як їх не допустити

• Невірний розрахунок «85% експорту». Компанія продає на внутрішній ринок більше, ніж планувала, і втрачає податкову пільгу на зарплати. Рішення: щомісяця перевіряти частку експорту саме продукції, виготовленої в зоні, із критичною прив’язкою саме до вартості за FOB. 
• Плутанина з A.TR. A.TR підтверджує вільний обіг, а не походження товару. Якщо товар «третіх країн» не перебуває у вільному обігу, мито в ЄС доведеться сплачувати. Рішення: окремий порядок документування A.TR і, за потреби, сертифіката походження. 
• Імпорт «із відстрочкою» без пропрацювання моделі оплати. Відсоток спеціального збору RUSF при «кредитному фінансуванні» в іноземній валюті може «з’їсти» частину вигоди від податкових пільг. Рішення: формулювати оплату до ввезення або інші структури розрахунків, погоджені з радниками. 

7. Туреччина чи країни ЄС/Перської затоки? Коротке порівняння для вибору стратегії

Болгарія

Перевага — плоский податок на прибуток 10% для більшості компаній, 5% податку у джерела для виплати дивідендів. Просто та прозоро. Член ЄС.

Румунія

Базовий податок на прибуток 16%; мікроподатковий режим і ПДВ зазнали помітних змін із 2025 року (зокрема підвищення стандартної ставки ПДВ у серпні 2025 року й перерозподіл порогів для «мікро» (тільки 100 000 євро), коли ставка корпоративного податку може не перевищувати 3%). Це варіант для сервісних бізнесів або виробництв, які користуються місцевими субсидіями, — але без спеціальних стимулів сукупні витрати часто будуть вищими, ніж у ВЕЗ Туреччини.

Польща

Сьогодні замість класичних «спецзон» діє режим «Польська інвестиційна зона»: може бути звільнення від податку на прибуток і податку з доходів фізичних осіб на частину доходів — у межах відсотка від нових інвестицій чи витрат на персонал і за індивідуальним рішенням. Це сильний інструмент, але він прив’язаний до обсягу інвестицій і регіону.

Об’єднані Арабські Емірати

Із 2023 року запроваджено корпоративний податок 9%, а для компаній у вільних зонах передбачено 0% на «кваліфіковані доходи» за умови дотримання вимог (у тому числі наявності реальної діяльності у вільній зоні). Логістика — дуже сильна, але жодних переваг для доступу на ринок ЄС за A.TR тут немає.

Отже, якщо ваш бізнес — виробництво із стабільним експортом у ЄС, то турецька ВЕЗ дає поєднання майже повної відсутності оподаткування, включно з митними платежами, та зручності виходу на ЄС через A.TR. У багатьох випадках це виглядає привабливіше, ніж стандартні режими в ЄС чи «нульові» зони Перської затоки — за умови, що ви справді виробляєте продукцію в турецькій зоні і тримаєте планку ≥85% експорту.

8. Коли ВЕЗ — справді кращий вибір

Так, якщо ви робите ставку на виробництво в Туреччині з переважним експортом у ЄС, готові забезпечити приміщення в зоні (оренда або купівля), правильно налаштовуєте ланцюг постачання під A.TR і контролюєте умови оплати імпорту.

Ні або «поки ні», якщо ви — сервісний бізнес без виробництва або працюєте переважно на турецький ринок: у такому випадку стандартні режими в країнах ЄС чи ОАЕ можуть бути доцільнішими.

Короткий загальний висновок для тих, хто приймає рішення:

Вільні економічні зони Туреччини (далі — ВЕЗ) створені так, щоб виробникам і експортерам було легше працювати: не нараховується податок на прибуток підприємств для виробничих компаній, не нараховується податок на додану вартість на операції всередині зони та постачання в зону, а зарплати працівників не обкладаються податком на доходи фізичних осіб — якщо не менше ніж 85% вартості виготовлених у зоні товарів іде на експорт (рахується за правилами визначення ціни FOB). До цього додається логістична перевага Митного союзу Туреччини з Європейським Союзом: товари у вільному обігу можна ввозити до ЄС за документом A.TR без сплати мита.

Утім, рішення не зводиться лише до податків. Потрібно чесно порахувати щорічні витрати на обслуговування компанії в зоні: оренду або купівлю приміщень (у низці зон вільних площ обмаль), енергію, логістику та митне оформлення, аудит і бухгалтерію, дозволи на роботу іноземним фахівцям, а також банківський і валютний комплаєнс. Частину цих витрат компенсують правила зон: наприклад, електроенергія та газ, які йдуть у виробничий процес, не обкладаються ПДВ, а облік дозволено вести у вільно конвертованій валюті.