Контроль за використанням аліментів: реальний механізм чи спосіб маніпуляції

Питання аліментних зобов’язань давно вийшло за межі суто фінансового спору між батьками. В умовах зростання кількості розлучень, поширення конфліктних моделей співбатьківства та загальної недовіри між колишнім подружжям, поряд зі спорами щодо стягнення необхідної для утримання дитини суми аліментів, дедалі частіше виникають спори щодо того, як саме вони використовуються. Платники аліментів нерідко переконані, що сплачені кошти витрачаються не на потреби дитини, а на особисті потреби іншого з батьків. Дуже часто цим обґрунтовується небажання платника сплачувати аліменти на дитину або оскарження суми таких аліментів. 

Законодавство передбачає механізм контролю за цільовим використанням аліментів, який формально має на меті захист інтересів дитини. Разом із тим, на практиці цей механізм усе частіше розглядається не як інструмент забезпечення добробуту дитини, а як спосіб продовження конфлікту між батьками після розірвання шлюбу. Контроль за аліментами перетворюється на форму тиску, спробу поставити під сумнів батьківську спроможність іншої сторони або створити додаткові юридичні та психологічні труднощі. У такій ситуації виникає ключове питання: чи дійсно контроль за використанням аліментів є ефективним правовим механізмом, чи він радше використовується як інструмент маніпуляції?

Правова природа аліментів: кому належать ці кошти

Аліменти за своєю правовою природою є формою виконання обов’язку батьків утримувати дитину. Вони не мають компенсаційного чи договірного характеру, а випливають безпосередньо з факту батьківства чи материнства. Їхнє призначення полягає не у фінансуванні конкретних витрат із чітким бухгалтерським обліком, а у створенні належних умов для фізичного, інтелектуального та соціального розвитку дитини. Після сплати аліментів кошти втрачають зв’язок із платником і набувають статусу ресурсів, що використовуються в інтересах дитини тим із батьків, з ким вона проживає.

Так, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Проте той із батьків, на ім’я якого виплачуються аліменти, самостійно розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. При цьому неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання, або самостійно одержувати аліменти та розпоряджатися ними з обмеженнями, встановленими чинним законодавством для осіб її віку.

Законодавство не встановлює жорсткого переліку витрат, які вважаються допустимими, що логічно випливає з різноманітності життєвих ситуацій, віку дитини, стану здоров’я та соціальних умов. Основна умова: ці кошти мають витрачатися на забезпечення дитини житлом, харчуванням, лікуванням, освітою, розвитком здібностей та навичок, дозвіллям та створенням фізичного та емоційного комфорту.

Механізм контролю за використанням аліментів

Звісно, існує певна презумпція добросовісності того з батьків, на ім’я якого стягуються аліменти для дитини. Проте, незважаючи на це, законодавство передбачає можливість контролю за цільовим використанням аліментів. Такий контроль здійснюється не безпосередньо платником, а через органи опіки та піклування. Підставою для перевірки є обґрунтоване звернення платника аліментів із посиланням на обставини, які можуть свідчити про порушення інтересів дитини.

Процедура контролю має оціночний характер і не зводиться до перевірки чеків чи фінансових звітів. Вона здійснюється у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів не частіше ніж одного разу на три місяці, під час яких орган опіки та піклування перевіряє умови проживання дитини, рівень її забезпечення, стан здоров’я, доступ до освіти та загальний рівень турботи. 

Підставою для проведення інспекційного відвідування є заява платника аліментів, подана до органу опіки та піклування за місцем проживання одержувача аліментів. Для підтвердження виконання своїх обов’язків зі сплати аліментів заявник обов’язково подає розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за останні 12 місяців, виданий органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем, який виконує рішення суду про стягнення аліментів. Якщо ж аліменти на дитину сплачуються не за рішенням суду, а за домовленістю між батьками дитини або договором між батьками про сплату аліментів на дитину, платник аліментів надає копії інших документів, що підтверджують сплату аліментів на дитину та їх розмір (чеки, квитанції, виписки з рахунку про здійснення переказу коштів тощо). Наявність заборгованості зі сплати аліментів є підставою для відмови платнику аліментів у проведенні інспекційного відвідування одержувача аліментів.

Яким чином оцінюється цільове використання аліментів?

У ході проведення інспекційного відвідування здійснюється обстеження умов проживання дитини з метою визначення рівня задоволення її індивідуальних потреб. При цьому береться до уваги розмір аліментів, що сплачуються на дитину: 

• якщо розмір аліментів, що сплачується на дитину, не перевищує розміру 2 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку (на кожну дитину), оцінюється рівень забезпечення базових потреб дитини, а саме: забезпечення харчуванням, необхідними ліками у разі потреби, одягом та взуттям відповідно до сезону, іграшками та іншими засобами для розвитку та навчання дитини відповідно до її віку;
• якщо розмір аліментів складає понад 2 прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку (на кожну дитину), підтвердженням цільового використання аліментів на дитину можуть бути: наявність облаштованих відповідними меблями та речами місць для сну та відпочинку дитини; для її розвитку та навчання; приміщень для приймання їжі та санітарно-гігієнічних потреб; обладнання для занять спортом; музичних інструментів; відвідування дитиною навчальних курсів, гуртків та секцій; відкриття на ім’я дитини банківського рахунку; витрати на оздоровлення та лікування дитини, придбання засобів реабілітації тощо.

Однак варто зазначити, що представники органу опіки та піклування не звіряють суми сплачених аліментів та витрат, які здійснював одержувач аліментів на дитину. Чеки, квитанції, довідки та інші документи для підтвердження цільового використання коштів одержувач аліментів може надати виключно за власним бажанням та за умови їх наявності. 

Крім обстеження умов проживання дитини, у разі якщо дитина досягла такого віку та рівня розвитку, що може вільно висловлювати свою думку, органи опіки та піклування проводять з нею бесіду для з’ясування рівня задоволення її індивідуальних потреб, зокрема у харчуванні, забезпеченні необхідним одягом, іншими речами та засобами, необхідними для її належного догляду та розвитку.

Ключовим є не питання, на що саме витрачено конкретну суму, а те, чи страждають інтереси дитини внаслідок неналежного використання коштів. Саме тому під час інспекційного відвідування органи опіки та піклування звертають увагу на зовнішній вигляд дитини, її загальний стан та самопочуття, інші ознаки, що можуть свідчити про неналежний рівень задоволення її індивідуальних потреб з урахуванням віку, статі, стану здоров’я, особливостей розвитку (хворобливий вигляд, невідповідність ваги та зросту віку дитини, занедбаність, відсутність продуктів харчування тощо).

У разі встановлення ознак, що можуть свідчити про нецільове витрачання аліментів, закон передбачає можливість звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про зміну способу виплати аліментів, зокрема шляхом перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України. 

Контроль як спосіб тиску: ознаки зловживання правом

Поряд з об’єктивно позитивним впливом, який механізм контролю може чинити на забезпечення дитини, він також може використовуватися як інструмент психологічного та юридичного тиску одного з батьків на іншого. Повторні звернення до органів опіки, ініціювання перевірок без достатніх підстав, спроби залучити дитину до конфлікту між батьками свідчать про зловживання правом на контроль.

Запобіжником є те, що у разі повторного звернення платника аліментів про проведення інспекційного відвідування таке відвідування проводиться не раніше ніж через три місяці з дати проведення попереднього. 

У будь-якому випадку використання правового механізму контролю за використанням аліментів як засобу маніпуляції, у довгостроковій перспективі може негативно вплинути на психологічний стан дитини та можливість конструктивної взаємодії між батьками. Ключовим принципом у справах, пов’язаних із аліментами, залишається пріоритет найкращих інтересів дитини. Надмірний контроль, так само як і повна відсутність довіри між батьками, може завдати шкоди в першу чергу інтересам дитини.