Криміналізація податкових злочинів: Україна vs Німеччина

У попередній статті ми запропонували стислу порівняльну характеристику криміналізації податкових злочинів в Україні та Польщі. Не дивлячись на спільну історичну спадщину, підходи до правового регулювання податкових питань у цих країнах значно відрізняються. Наразі Польща є безумовним прикладом для України у вдосконаленні власного законодавства для швидкої інтеграції в європейську спільноту, і маємо надію, що, з огляду на їхній досвід, ми пришвидшимо наш вступ до ЄС.

Зрозуміло, що для успішної реалізації цього плану треба мати більшу компетенцію, зокрема, у такій важливій галузі, як криміналізація податкових злочинів. Тому сьогодні ми вам пропонуємо розглянути Німеччину, яка є однією з найвпливовіших країн ЄС та, безумовно, має авторитетний досвід у нашій темі.

Історичний контекст і розвиток законодавства

Історія криміналізації податкових злочинів у Німеччині тісно пов'язана з еволюцією податкової системи країни та змінами у суспільно-економічних відносинах. Поступово, із зростанням складності податкового законодавства та посиленням вимог до податкової дисципліни, кримінальне право стало одним з основних інструментів боротьби з ухиленням від сплати податків.

Дві світових війни та економічні кризи сильно вплинули на розвиток податкового законодавства. Після Другої світової війни Німеччина створила нову податкову систему, яка передбачала сувору відповідальність за податкові злочини. Спостерігається тенденція до посилення кримінальної відповідальності за податкові злочини, особливо у зв'язку з розвитком схем міжнародного податкового ухилення.

Розвиток електронної звітності та використання цифрових технологій у податковій сфері призводить до збільшення ролі електронних доказів у кримінальних справах.

Україна та Німеччина свого часу мали дещо спільне у своїх історіях, але цим спільним є війна, де країни були по різні сторони барикад. З плином часу, наші країни і зовсім стають несхожі одна на одну, тим паче у сферах права та податкових злочинів. Як ми писали раніше, в Україні розвиток податкового законодавства почався після здобуття незалежності у 1991 році.

З розпадом СРСР та переходом України до ринкової економіки, податкова система зазнала значних змін. Виникла необхідність у новому законодавстві, яке б регулювало податкові відносини в умовах ринкової економіки. Разом з тим, зросла кількість податкових злочинів, пов'язаних з ухиленням від сплати податків, легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом тощо.

До 2010-х років українська система податкового контролю була відносно слабкою, що дозволяло багатьом суб’єктам господарювання уникати сплати податків без серйозних наслідків.

З початком євроінтеграційних процесів та під тиском міжнародних організацій, Україна почала активно реформувати своє податкове законодавство. Було посилено відповідальність за тяжкі податкові злочини, особливо ті, що завдають значної шкоди державному бюджету. Для ефективнішої боротьби з податковими злочинами введено нові інструменти, як-от фінансова розвідка, міжнародне співробітництво у податкових справах тощо.

Органи податкового контролю та розслідування

Податковий контроль та розслідування – це комплекс заходів, спрямованих на забезпечення дотримання податкового законодавства, виявлення та припинення податкових правопорушень, а також стягнення податкового боргу.

В Україні ці функції виконують різні органи державної влади.

Основні органи, що здійснюють податковий контроль та розслідування в Україні:

• Державна податкова служба України (ДПС) – це основний орган, який здійснює податковий контроль. ДПС здійснює перевірки платників податків, аналізує податкову звітність, виявляє порушення податкового законодавства та застосовує відповідні санкції.
• Бюро економічної безпеки України – це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання з протидії правопорушенням, що загрожують функціонуванню економіки держави, зокрема, шляхом запобігання, виявлення, припинення, розслідування кримінальних правопорушень, що загрожують функціонуванню економіки держави, а також  планування заходів у сфері протидії кримінальним правопорушенням, віднесеним законом до його підслідності.
• Національне агентство з питань виявлення, розслідування та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинних діянь (АРМА): Цей орган займається виявленням, розслідуванням та управлінням активами, отриманими внаслідок вчинення податкових та інших злочинів.
• Національне антикорупційне бюро України (НАБУ): НАБУ розслідує кримінальні провадження щодо високопосадовців, зокрема, ті, що пов’язані з корупцією у податковій сфері.
• Служба безпеки України (СБУ): СБУ бере участь у розслідуванні справ, пов’язаних з податковими злочинами, якщо вони мають ознаки державної зради, шпигунства або інших злочинів проти національної безпеки.
• Національна поліція України: Національна поліція здійснює оперативно-розшукову діяльність у межах своїх повноважень щодо виявлення та розслідування податкових злочинів.

Німеччина має добре розвинену систему податкового контролю та розслідування, яка поєднує державні органи та приватні компанії. Організація цієї системи базується на федеральному принципі Німеччини, де як федеральний уряд, так і окремі землі мають свої податкові адміністрації.

Основні органи податкового контролю та розслідування в Німеччині:

1. Федеральне міністерство фінансів (Bundesministerium der Finanzen):

   • Визначає загальну податкову політику Німеччини.
   • Координує роботу податкових адміністрацій земель.
   • Відповідає за розробку податкового законодавства.

2. Податкові адміністрації земель (Finanzämter):

   • Здійснюють безпосередній контроль за дотриманням податкового законодавства на території своїх земель.
   • Проводять податкові перевірки, розслідують податкові правопорушення та стягують податки.
   • Кожна земля має свою власну структуру податкових адміністрацій, але загальні принципи роботи є схожими.

3. Спеціальні податкові органи:

   • Офіс боротьби з податковими злочинами (Finanzamt für Großbetriebliche Steuerhinterziehung): Спеціалізується на розслідуванні складних випадків податкових злочинів, пов'язаних з великими компаніями.
   • Центральне податкове управління (Bundeszentralamt für Steuern): Збирає та обробляє дані про платників податків, забезпечує інформаційну підтримку податкових адміністрацій земель.

Класифікація податкових злочинів

Важливим аспектом боротьби з податковими злочинами є їхня класифікація.

В Україні податкові злочини можна умовно розділити на шість основних груп:

1. Злочини, пов'язані з порушенням порядку здійснення окремих видів підприємницької діяльності. Кримінальним кодексом передбачена група кримінальних правопорушень, що можуть інкримінуватись як «незаконне підприємництво»: ст. ст. 204, 205-1, 212, 212-1, 216, 218-1, 219, 222, 366, 367 КК України.
2. Злочини, пов'язані з порушенням встановленого порядку виготовлення та використання окремих видів товарів. Це – незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування підакцизних товарів.
3. Неправомірне припинення підприємницької діяльності з метою ухилення від сплати податків. Цей вид злочинів включає в себе доведення до банкрутства задля уникнення податкових зобов’язань.
4. Податкові злочини в окремих сферах підприємницької діяльності. Найпоширенішими є ухилення від сплати податків та зборів, а також відмивання коштів, здобутих злочинним шляхом.
5. Злочини, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю. Це, зокрема, контрабанда.
6. Злочини, спрямовані на несплату податкових платежів шляхом безпідставного отримання податкових пільг. Сюди відноситься шахрайство з фінансовими ресурсами.

Німецьке податкове право передбачає досить детальну класифікацію податкових злочинів, яка відображає різноманітність можливих порушень податкового законодавства. Ця класифікація базується на характері правопорушення, його наслідках та ступені суспільної небезпеки.

Основні групи податкових злочинів у Німеччині:

1. Ухилення від сплати податків (Steuerhinterziehung):

   • Активне ухилення: свідоме приховування доходів, завищення витрат або застосування інших незаконних схем для зменшення податкових зобов'язань.
   • Пасивне ухилення: ненадання або подання недостовірної податкової декларації.

2. Податкове шахрайство (Steuerbetrug):

   • Використання підроблених документів або інших незаконних засобів для отримання податкових пільг або повернення податків.
   • Створення фіктивних компаній або операцій з метою ухилення від сплати податків.

3. Незаконне отримання податкових пільг (Steuerbegünstigungsmissbrauch):

   • Неправомірне використання податкових пільг, які передбачені для певних категорій платників податків або для певних видів діяльності.

4. Інші податкові злочини:

   • Порушення правил бухгалтерського обліку, які ускладнюють податкову перевірку.
   • Ненадання або подання недостовірної інформації податковим органам.
   • Перешкоджання податковій перевірці.

Тригери для кримінальної відповідальності

Кримінальна відповідальність за податкові правопорушення настає при досягненні певних порогових значень, що відрізняються в Україні та Німеччині.

В Україні законодавство встановлює поріг недоплати податків, після досягнення якого може бути ініційоване кримінальне провадження. Розмір цього порогу регулярно оновлюється, що дозволяє адаптувати законодавство до змін в економіці.

Важливо розуміти, що кримінальна відповідальність за податкові злочини є серйозною і може мати значні наслідки для платника податків, включаючи штрафи, позбавлення волі та інші санкції. Тому для уникнення проблем з податковими органами, необхідно дотримуватися вимог податкового законодавства та своєчасно звертатися за консультацією до фахівців у разі виникнення питань.

В Німеччині кримінальні розслідування ініціюються у разі підозри у вчиненні діяння, яке є підставою для податкового правопорушення. Крім того, відділ кримінальних та адміністративних штрафів (Bußgeld- und Strafsachenstelle), зазвичай, має право та зобов'язаний ініціювати кримінальні розслідування після отримання саморозкриття (які визначені або вказуються як такі), з метою перевірити, чи є розкриття повним а, отже, звільненим від переслідування.

Типовими тригерами для кримінальних розслідувань щодо податкових правопорушень у Німеччині є:

• Розкриття податкових органів або інших органів (через порушення або підозрілі факти, наприклад, з результатів податкової перевірки).
• Самозвіт/подальше добровільне податкове розкриття.
• Повідомлення третіх сторін.
• Попередні розслідування податкової служби.

Усі обґрунтовані розслідування призводять до ініціювання слідчих дій податковими органами. Як правило, ці органи завершують провадження щодо звинувачень у податковому ухиленні до 15 000 євро в межах власних повноважень. Провадження на суму від 15 000 до 50 000 євро завершуються за згодою прокуратури.

Податковий орган може передати розслідування прокурору в будь-який час, щоб він міг вирішити, як діяти; прокурор також може в будь-який час взяти провадження на себе. Провадження передаються прокурору часто, якщо йдеться про податкове ухилення на суму понад 100 000 євро.

Декриміналізація та добровільне розкриття

Як ми писали раніше, важливим елементом у боротьбі з податковими злочинами є можливість добровільного виправлення помилок з боку платників податків, без настання кримінальної відповідальності.

В Україні діє положення, згідно з яким особа, яка подала змінену податкову декларацію до початку податкової перевірки або кримінального провадження, звільняється від кримінальної відповідальності. Основною умовою є сплата в повному обсязі суми несплачених податків разом зі штрафними санкціями та відсотками за несвоєчасну сплату.

У Німеччині, в подібних випадках, кримінальні розслідування все ж таки можуть бути ініційовані. Насправді, якщо податковий орган визнає виправлену податкову декларацію як саморозкриття, вони зобов'язані передати цю справу до відділу кримінальних та адміністративних штрафів (Straf- und Bußgeldstelle), який потім ініціює кримінальні розслідування.

Якщо саморозкриття є дійсним і немає підстав для блокування (Sperrgrund), правопорушник звільняється від кримінального покарання і розслідування буде припинене. Підставами для блокування можуть бути: проведення податкової перевірки, наявні кримінальні податкові провадження або той факт, що податкові органи вже іншим чином знають про податкове ухилення.

Якщо подається виправлена податкова декларація без добровільного розкриття, що звільняє від переслідування (за наявності підстав для блокування), це все одно може мати пом'якшуючий ефект, особливо якщо платники податків співпрацюють і повністю сплачують податки, від сплати яких вони намагалися ухилитися. Однак, це не захищає автоматично від ініціювання кримінальних проваджень.

Повна сплата податків, від яких відбулося ухилення, є вирішальною для ефективності саморозкриття і також може мати пом'якшуючий вплив на покарання, у разі самостійного подання без добровільного розкриття, що звільняє від переслідування (у разі «блокувальника»).

Позовна давність за податкові злочини

Важливим елементом правового регулювання податкових злочинів є строки давності, після закінчення яких особа, яка вчинила правопорушення, не може бути притягнута до відповідальності. В Україні загальний строк позовної давності для податкового зобов'язання становить 1095 днів, а для цілей трансфертного ціноутворення — 2555 днів.

Останнім часом, в Україні спостерігається тенденція до посилення боротьби з податковими злочинами. Це призводить до того, що податкові органи активніше використовують всі доступні їм інструменти, включаючи і позовну давність.

Одним з актуальних питань є можливість скасування позовної давності за податкові злочини. Деякі експерти вважають, що це дозволить ефективніше боротися з ухиленням від сплати податків. Однак, інші зазначають, що таке рішення може призвести до порушення прав людини і не відповідати міжнародним стандартам.

Строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків в Україні може сягати 10 років, залежно від тяжкості злочину.

Позовна давність за податкові злочини у Німеччині – це встановлений законом строк, протягом якого держава має право притягнути особу до кримінальної відповідальності за вчинене податкове правопорушення. Цей строк обчислюється з моменту вчинення злочину, і є важливим елементом правової системи, оскільки забезпечує правову визначеність та захищає громадян від необмеженого переслідування.

• П'ятирічний строк: Як правило, позовна давність за податкові злочини у Німеччині становить 5 років. Це означає, що після закінчення цього строку податкові органи втрачають право ініціювати кримінальне переслідування.
• Переривання позовної давності: Позовна давність може бути перервана, наприклад, якщо особа, яка вчинила податкове правопорушення, була затримана або якщо проти неї було порушено кримінальне провадження. У такому випадку строк позовної давності починає обчислюватися знову, з моменту переривання.

В Німеччині також існують особливості позовної давності за різними видами податкових злочинів:

• Спрощення податкових зобов'язань: Зазвичай, позовна давність для таких злочинів також становить 5 років.
• Податкове шахрайство: Для більш тяжких злочинів, як-от податкове шахрайство, строк позовної давності може бути довшим.
• Легалізація (відмивання) доходів: Позовна давність у випадку легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, може бути іншою, оскільки це окремий вид злочину, який пов'язаний з податковими правопорушеннями.

Відповідальність за податкові злочини

У кримінальному праві України та Німеччини передбачені схожі види відповідальності за податкові злочини, яка залежать від їхньої тяжкості. В обох країнах податкові злочини переслідуються в кримінальному порядку. Це означає, що особа, яка вчинила податкове правопорушення, може бути засуджена до штрафу, позбавлення волі або інших видів покарання.

Крім кримінальної відповідальності передбачена також адміністративна відповідальність за менш тяжкі податкові правопорушення. Обидві країни застосовують фінансові санкції (штрафи, пеня) за несвоєчасну сплату податків або подання недостовірної інформації.

Проте, існують і певні відмінності. Україна має континентальну систему права, а Німеччина – змішану систему, яка поєднує елементи романо-германської та англосаксонської систем. Це впливає на процедуру розгляду податкових справ та застосування санкцій.

Рівень корупції в Україні традиційно вищий, ніж у Німеччині. Це може призводити до більшої кількості податкових злочинів та меншої ефективності боротьби з ними.

Податкове законодавство України більш складне і менш передбачуване, ніж німецьке. Це може призводити до більшої кількості помилок та правопорушень з боку платників податків.

Існує значна різниця в культурі сплати податків. У Німеччині традиційно вищий рівень податкової свідомості, ніж в Україні.

Хоча в обох країнах передбачені суворі санкції за податкові злочини, їхнє застосування може відрізнятися. Наприклад, в Німеччині більше уваги приділяється відшкодуванню збитків, завданих державі.

Висновок

Здається, ми маємо справу з двома абсолютно різними світами, попри те, що обидва борються з однією спільною проблемою – ухиленням від сплати податків. Німеччина, зі своєю репутацією країни з високою податковою культурою та ефективною системою контролю, протиставляється Україні, де податкові злочини часто є частиною корупційних схем.

Німецька система податкового права – це виважений механізм, де кожне правопорушення чітко визначене і карається відповідно до його тяжкості. Там панує принцип законності, і кожен, хто порушує податкове законодавство, неминуче зіткнеться з наслідками.

В Україні ж ситуація складніша. Податкове законодавство часто є нечітким, що відкриває двері для різноманітних тлумачень і маніпуляцій. Рівень корупції значно вищий, що ускладнює боротьбу з податковими злочинами. І хоча протягом останніх років ситуація покращується, Україні ще є над чим працювати.

Порівнюючи ці дві країни, можна зробити висновок, що Німеччина є прикладом для наслідування в питанні боротьби з податковими злочинами. Однак, це не означає, що Україна не здатна змінюватись. Завдяки реформам та посиленню міжнародного співробітництва, наша країна має всі шанси наблизитися до європейських стандартів у цій сфері.