Кримінальна відповідальність і податки — що очікувати бізнесу?
Поряд із усіма викликами, з якими стикається бізнес в Україні в умовах воєнного стану, не залишається без уваги проблема кримінального переслідування за фактами ухилення від сплати податків. Одночасно з триваючим процесом перезавантаження Бюро економічної безпеки (далі – БЕБ), до якого долучаються міжнародні експерти після ухвалення відповідного закону в червні 2024 року, статистичні дані вказують на відсутність тенденцій до зменшення кількості кримінальних проваджень за ст. 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків, зборів, обов’язкових платежів).
Так, у 2023 році Офісом Генерального прокурора було обліковано 697 відповідних правопорушень, у яких 41 особі повідомлено про підозру, а щодо 31 направлено провадження до суду. Упродовж 2024 року обліковано вже 779 аналогічних правопорушень, 70 повідомлень про підозру та 57 проваджень, скерованих до суду.
Хоча чинним законодавством передбачено виключну компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та його територіальних органів щодо проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, аналітичні підрозділи БЕБ дедалі частіше вдаються до проведення так званих досліджень.
Водночас використовується інформація з наявних електронних систем для нібито оцінювання ризиків та/або правопорушень у фінансово-господарській діяльності конкретного суб’єкта господарювання, за результатами яких, без дослідження первинних документів, складаються аналітичні продукти.
Висновки, викладені у таких продуктах, із текстуальним акцентом лише на ймовірному ухиленні від сплати податків, використовуються вже детективами БЕБ для реєстрації кримінальних проваджень і початку розслідування. Вимушені констатувати, що лише сама наявність таких аналітичних довідок і висновків часто помилково вважається достатньою для застосування різних заходів процесуального характеру, зокрема проведення допитів, обшуків на підприємствах, вилучення речей і документів, накладення арештів і витребування інформації від контрагентів.
Бізнес-спільнота та юристи впродовж багатьох років наголошували на тому, що єдиною достатньою підставою для висування припущень щодо можливого ухилення від сплати податків, можуть слугувати лише результати перевірки контролюючого органу та відповідне податкове повідомлення-рішення, яким визначено обов’язок сплатити конкретну суму грошового зобов’язання.
Саме тому не викликав здивування, а скоріше вселив сподівання на подальше формування сталої судової практики з цього питання, правовий висновок Верховного Суду, сформований у січні 2025 року, що обвинуваченню в ухиленні від сплати податків має передувати наявність податкового боргу, узгодженого за результатами перевірки.
Поряд із цим, суд касаційної інстанції у листопаді 2024 року вчергове виснував, що для кваліфікації дій особи як ухилення від сплати податку підлягає доведенню прямий умисел особи, тобто що вона розуміла наявність у неї обов’язку сплатити податок у певному розмірі, який вона свідомо не виконала шляхом вчинення дій, спрямованих на ухилення від виконання такого обов’язку.
Якщо раніше слідчі ліквідованої податкової міліції ініціювали проведення перевірок контролюючим органом шляхом звернення до суду та отримання відповідних рішень, то нині після низки успішних оскаржень зазначеного механізму, який суперечив вимогам чинного законодавства, платники податків дізнаються про аналітичні продукти БЕБ по факту їхнього завершення. Тим самим грубо порушується їхнє право надати пояснення та первинні документи аналітику, який є працівником БЕБ, і звужує реалізацію засади змагальності у кримінальному провадженні.
Одночасно з цим, документальну позапланову перевірку можуть здійснювати контролюючі органи у разі отримання податкової інформації про порушення платником податків законодавства, зокрема від правоохоронного органу. Однак така перевірка проводиться у разі ненадання пояснень та їхніх документальних підтверджень у відповідь на запит контролюючого органу, з огляду на що, все ж таки існує своєрідний запобіжник від необґрунтованих і помилкових висновків, а тим паче припущень аналітиків БЕБ із усіма подальшими негативними наслідками.
На підтвердження критичної необхідності розмежування податкових і кримінальних правовідносин, усунення випадків безпідставної реєстрації кримінальних проваджень, які часто стають інструментом тиску на бізнес, у законодавчій площині також спостерігаються позитивні ініціативи. Зокрема, у січні 2025 року у Верховній Раді України зареєстровано законопроєкт № 12425, яким пропонується доповнити положення статті 212 КК України відповідною нормою щодо обов’язковості для притягнення до відповідальності визначеного контролюючим органом, а не аналітичним підрозділом БЕБ, податкового боргу.
Також заслуговує на увагу ініціатива у цьому законопроєкті встановити обов’язок закриття кримінального провадження у разі розслідування обставин, які стосуються неузгодженого податкового зобов’язання. У разі доповнення кримінального процесуального закону відповідною нормою всі актуальні провадження, з огляду на відсутність конкретно визначених строків розслідування, підлягатимуть закриттю.
Вищезгадані ініціативи в майбутньому можуть істотно змінити підходи й організаційні засади розслідування детективами БЕБ податкових злочинів. Теперішній досвід вказує на їхню цілеспрямованість стимулювання платників податків до добровільної сплати суб’єктом господарювання конкретної суми податку та відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок несвоєчасної сплати (фінансові санкції, пеня), ще до моменту пред’явлення підозри, із подальшим визнанням вини особою та зверненням до суду з клопотанням про її звільнення від кримінальної відповідальності.
Так, у 2023 році було скеровано 24 відповідні клопотання, тоді як у 2024 році дещо більше – вже 43. З одного боку, таким чином зменшується навантаження на орган досудового розслідування із одночасним досягненням завдання у вигляді сплати податкових зобов’язань до державного бюджету. Натомість, на противагу цьому, складно оцінити дотримання стороною обвинувачення стандарту доказування, що вимагає доведеності вини особи в умисному ухиленні від сплати податків поза розумним сумнівом.
Принцип правової визначеності, який є фундаментальною складовою верховенства права, за своїм змістом полягає в тому, що закони та правові акти повинні бути ясними, передбачуваними й доступними для розуміння громадянами. Лише недвозначне розуміння платником податків порядку проведення заходів контролю компетентним органом, механізму надання власних пояснень і документів, а також можливості оскарження податкових повідомлень-рішень, до завершення якого для правоохоронців ускладнюється можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності, не ставитиме під сумнів дотримання вищезгаданого принципу, добре розвиненого у практиці Європейського суду з прав людини.
Подальший розвиток підприємництва в Україні, особливо на тлі теперішньої кризи, потребує захисту від необґрунтованого кримінального переслідування, а також формулювання чітких і зрозумілих критеріїв обов’язку сплати податків і податкових зобов’язань. Сформована судова практика та запропоновані законодавчі ініціативи не лише оптимізуватимуть роботу реформованого в найближчому майбутньому правоохоронного органу, але і гарантуватимуть право суб’єкта господарювання проявляти активну роль у взаємодії з контролюючим органом та своєчасно реагувати на потенційні ризики виникнення спірних правовідносин.
