Майнові права дитини: особливості розпорядження майном, власником або користувачем якого є дитина

Діти можуть мати у власності майно, в тому числі нерухоме. Навіть немовлята можуть отримувати у дарунок коштовне майно або бути спадкоємцем. Звісно, здійснювати свої права власника діти самостійно не можуть. За це відповідають їхні законні представники — батьки, опікуни, піклувальники.

Цілком очевидно, що більшість батьків хоче забезпечити своїх дітей всім необхідним. Але іноді трапляється так, що інтереси батьків стикаються з інтересами дітей. І тут включаються передбачені законодавством механізми, які захищають майнові права дитини, в першу чергу, перед її батьками.

Уявіть ситуацію: батьки розлучаються і продають квартиру, в якій проживали разом з дитиною, або батьки оформили на дитину квартиру, яку придбали в шлюбі, а під час розлучення вирішили цю квартиру поділити. А що з правами дитини на житло? Чи будуть батьки діяти в інтересах дитини, чи радше у власних інтересах? 

Далі спробуємо розібратись, які існують механізми захисту майнових прав дитини, у яких випадках не варто реєструвати нерухомість на дитину, і як діяти, коли потрібно відчужити майно, яке знаходиться у власності або користуванні дитини. 

Хто визнається дитиною та які майнові права має дитина

Дитиною визнається особа до досягнення нею повноліття, яке, відповідно до українського законодавства, настає в 18 років.

Дитина до 14 років вважається малолітньою, а з 14 до 18 років — неповнолітньою. Малолітні та неповнолітні діти мають різний обсяг цивільної дієздатності.

Малолітні діти мають право:

• самостійно вчиняти дрібні побутові правочини (тобто, цілком можуть бути покупцями в магазині, але не можуть самостійно продати подарований їм на день народження телефон);
• здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом, тобто, бути автором літературних, художніх, мистецьких творів. 

Але водночас малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду. Всю відповідальність за неї несуть батьки або опікуни.

Права неповнолітніх дітей розширюються і, крім вказаного вище, вони можуть самостійно:

• розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;
• здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;
• бути засновником та учасником юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;
• укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку) (АЛЕ! Якщо грошові кошти внесені на ім’я такої дитини іншою особою, дитина може розпоряджатись ними тільки за згодою батьків та органу опіки та піклування).

Інші правочини неповнолітні діти вчиняють за згодою батьків або піклувальників, а іноді із залученням органів опіки та піклування у випадках, передбачених законодавством.

Право власності дитини

Дитина будь-якого віку, як малолітня, так і неповнолітня, може бути власником майна, в тому числі того, яке підлягає державній реєстрації. Звісно, найчастіше виникають питання щодо здійснення дитиною права власності на нерухомість, яка (а) була придбана батьками, але зареєстрована на дитину, (б) була отримана дитиною в спадщину або в дарунок. 

Чомусь іноді батьки не розрізняють свою власність і власність своєї дитини, хоча законодавством чітко передбачено, що батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна.

Звісно, при вирішенні спору між батьками та дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна, вважається, що воно є власністю батьків, оскільки придбане батьками за належні їм кошти, якщо інше не встановлено судом (наприклад, у випадку, якщо майно придбано за кошти, подаровані дитині або нею успадковані).

Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини, і, фактично, дитина може самостійно розпоряджатись ними, але в рамках обмежень, встановлених законом для певного віку дитини. 

Також нагадую, що аліменти, які отримуються одним із батьків від іншого на утримання дитини, є власністю дитини. А той із батьків, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається ними виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. До того ж, неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними в межах, встановлених законодавством для неповнолітньої дитини.

Розпорядження майном дитини

За загальним правилом батьки розпоряджаються майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Неповнолітні діти розпоряджаються належним їм майном за згодою батьків або піклувальників. В усіх випадках батьки зобов’язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Тобто, батьки зобов’язані враховувати думку неповнолітньої дитини при управлінні її майном, а якщо дитина малолітня — зобов’язані враховувати її думку, потреби та інтереси, якщо дитина може самостійно визначити їх. 

Хтось міг би зауважити, що, по суті, батьки в повній мірі розпоряджаються майном дитини, але це не так. Щодо майна, яке належить дитині, батьки не можуть діяти на власний розсуд. В більшості випадків, на будь-які дії з майном дитини батьки повинні отримувати дозвіл органів опіки та піклування. А дарувати майно дітей (тобто, відчужувати безоплатно) батькам взагалі заборонено.

Так, батьки або опікуни малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування:

• відмовитися від прав на майно малолітньої дитини, у тому числі прав на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації;
• видавати письмові зобов’язання від імені малолітньої дитини;

• вчиняти правочини щодо:

  1. об’єкта житлової нерухомості та/або земельної ділянки, на якій розміщений об’єкт, власником або користувачем яких є малолітня дитина;
  2. відчуження (у тому числі шляхом міни або внесення (передачі) до статутного капіталу юридичної особи), поділу, виділу нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, майбутнього об’єкта нерухомості, іншого цінного майна, зокрема, транспортних засобів, власником якого є малолітня дитина.

Так само, батьки або піклувальники неповнолітньої дитини надають згоду на вчинення зазначених правочинів виключно з дозволу органів опіки та піклування.

Умови та порядок отримання дозволу на розпорядження майном дитини

Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування за місцезнаходженням майна після перевірки документів, що проводиться протягом 1-го місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини і звернутись до нотаріуса з метою накладення заборони відчуження такого майна у випадках, якщо ними встановлено, що:

1. батьки (або один із них), які звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав;
2. судом, органом опіки та піклування або прокурором прийнято рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав;
3. до суду подано позов про позбавлення батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав;
4. особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні;
5. між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини;
6. між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого вони звернулися;
7. вчинення правочину призведе до звуження обсягу наявних майнових прав дитини та/або порушення інтересів дитини, які охороняються законом.

Щодо останньої умови. Фактично, у разі відчуження нерухомості, що належить дитині, кошти від такого відчуження мають бути витрачені на придбання такого ж майна, яке буде знову зареєстроване на дитину. Наприклад, батьки не можуть продати зареєстровану на дитину квартиру та придбати дві інші у свою приватну власність. 

Продаж майна дитини без придбання іншого активу або забезпечення зберігання грошових коштів на банківському рахунку, відкритому на ім’я дитини, може розцінюватись органами опіки та піклування як правочин, що призводить до звуження обсягу наявних майнових прав дитини.

Крім того, доволі часто у батьків виникає побоювання, що у разі, якщо спільне майно передати у власність дитини, один із батьків зможе скористатись цим у власних цілях, продавши майно і використавши отримані кошти на власний розсуд. Дійсно, при вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків.

Проте, другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину щодо дитячого майна недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового. А на вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини, крім дозволу органу опіки та піклування, повинна бути письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків.

Розпорядження майном, право користування яким має дитина

Нерідко виникає ситуація, коли хтось із батьків хоче відчужити майно, в якому зареєстровані діти, і стикається з неможливістю такого продажу без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування на такий правочин. 

Так, при посвідченні правочину щодо відчуження нерухомого майна нотаріус перевіряє відсутність прав малолітніх та неповнолітніх дітей на користування відчужуваним майном (по суті, нотаріус перевіряє, чи не зареєстровані у відчужуваному житлі діти, оскільки реєстрація у житлі передбачає надання дитині права на користування ним). І, у разі виявлення права дітей на користування відчужуваним житлом, нотаріус повинен посвідчити договір про відчуження тільки за наявності дозволу опіки так піклування на вчинення такого правочину.

Що ж робити у випадках наявності права дитини на користування житлом? Варіантів два:

1. Або знімати дитину з місця реєстрації — малолітню дитину можна зняти з місця реєстрації тільки за особистою заявою одного із батьків за наявності згоди іншого з батьків, а неповнолітню дитину  — за заявою самої дитини, за наявності згоди її батьків або одного з них;
2. Або отримувати дозвіл органу опіки та піклування на такий правочин — такий дозвіл видається органом опіки та піклування за місцезнаходженням майна та місцем реєстрації дитини протягом 1 місяця після дати подання заяви та у разі гарантування збереження права дитини на житло (тобто, за умови, що у батьків є інше житло, де може бути зареєстрована і проживати дитина).

Всі розглянуті механізми захисту майнових прав дітей передбачені, насамперед, для захисту від недобросовісних рішень батьків (опікунів, піклувальників), які задля задоволення власних інтересів здатні поставити під загрозу благополуччя дитини. Проте, батькам, які діють у кращих інтересах дітей, також потрібно враховувати обмеження, з якими вони стикнуться, якщо плануватимуть продаж майна, яке знаходиться у власності або користуванні дитини.