Метод чистого прибутку (TNMM) та метод розподілення прибутку (PSM)

Метод чистого прибутку

Суть методу чистого прибутку полягає у зіставленні рентабельності, що склалася у компанії, яка є стороною аналізованої угоди, з ринковим інтервалом рентабельності в порівняних угодах.

У цьому випадку з ринковим інтервалом зіставляється рентабельність тієї сторони аналізованої угоди, яка здійснює менше функцій, несе менше ризиків, і навіть має об'єкти нематеріальних активів, які створюють значний вплив на рівень рентабельності.

Даний метод можна використовувати, якщо відсутня чи недостатньо наявна інформація щодо трансфертного ціноутворення за допомогою інших методів.

Сьогодні все частіше використовують метод чистого прибутку для фактичного визначення своїх цін. Прибуток, отриманий в результаті контрольованої операції, є досить хорошим показником для того, щоб встановити, чи вплинули на операцію умови, що відрізняються від тих, які були б укладені між незалежними підприємствами в інших порівняних обставинах.

З чого починаємо?

При застосуванні методів рентабельності здійснюється вибір сторони, для якої перевіряється показник у відповідності до обраного методу.

Вибір сторони, що досліджується, повинен здійснюватися відповідно до виконаних кожною стороною контрольованої операції функцій, використаних під час здійснення контрольованих операцій, активів та прийнятих економічних (комерційних) ризиків, пов'язаних із здійсненням такої операції.

Під час вибору сторони, що досліджується, аналізується застосовність обраного методу (комбінації методів) до кожної із сторін контрольованої операції. Стороною, що досліджується, обирається сторона:

• щодо якої застосування такого методу (комбінації методів) є найбільш обґрунтованим;
• для якої можна знайти найбільш зіставні операції та/або зіставних осіб;
• щодо якої є найбільш повна та документально підтверджена інформація про фінансові показники контрольованої операції, які використовуються для розрахунку показників рентабельності, передбачені підпунктом 39.3.2.5 цього підпункту;

а також, яка:

• виконує найменш складні функції стосовно контрольованої операції;
• приймає найменші економічні (комерційні) ризики стосовно контрольованої операції;
• не володіє об’єктами нематеріальних активів, які мають значний вплив на рівень рентабельності.

Далі, під час визначення рівня рентабельності контрольованих операцій використовуються фінансові показники, які забезпечують встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки», наприклад:

Чиста рентабельність застосовується для сторони, що придбаває у рамках контрольованої операції товари, роботи чи послуги для подальшого перепродажу відповідним споживачам.

Наступний крок. Відповідно до вимог законодавства, під час аналізу умов на предмет відповідності принципу «витягнутої руки», необхідно проводити порівняння контрольованої операції із зіставною неконтрольованою операцією.

Для вибірки фінансової інформації про іноземні компанії, які потенційно зіставні зі стороною, що досліджується, використовується, наприклад, база даних Orbis.

База даних Orbis – комерційна база даних, розроблена Bureau Van Dijk Electronic Publishing. Вона містить інформацію майже про 400 мільйонів компаній та організацій з усього світу, а про 41 мільйон з них є детальна фінансова інформація.

Система аналізу підприємств YouControl містить великий спектр інструментів для аналізу юридичних та фізичних осіб - резидентів України. Вона містить інформацію про фінансовий стан, а також про належність до фінансово-промислової групи.

Далі здійснюємо:

• аналіз функціональної зіставності;
• розрахунок середньозваженого показника;
• вибірку зіставних компаній;
• розраховуємо ринковий діапазон рентабельності.

За результатами аналізу ринкових показників чистої рентабельності незалежних компаній, потенційно зіставних з тестованою стороною, робиться висновок про дотримання «принципу витягнутої руки» під час здійснення контрольованих операцій.

Сильні сторони методу чистого прибутку включають наступне:

• Потрібен менш складний функціональний аналіз, оскільки TNMM застосовується лише до однієї із пов'язаних сторін.
• Оскільки TNMM застосовується до менш складної сторони, його можна використовувати навіть у тому випадку, якщо одна з пов'язаних сторін володіє нематеріальними активами, для яких порівняльна прибутковість не може бути визначена безпосередньо.
• TNMM застосовується до будь -якої сторони контрольованої операції (тобто, до виробника пов'язаної сторони або дистриб'ютора).

До слабких сторін методу чистого прибутку можна віднести:

• Інформаційні проблеми, включаючи недоступність інформації про прибуток, що відноситься до неконтрольованих операцій.
• Проблеми оцінки, індикатор чистого прибутку платника податків, що складається під впливом деяких факторів, які не впливають або мають менш значний чи менш безпосередній вплив на ціну або валову маржу між незалежними підприємствами. Це може ускладнити точну і надійну оцінку індикаторів чистого прибутку за принципом «витягнутої руки».
• Даний метод застосовується лише до однієї із пов'язаних сторін. Таким чином, виявлений чистий прибуток в діапазоні «витягнутої руки» може призвести до надзвичайного результату для інших пов'язаних сторін, які беруть участь у контрольованій операції (наприклад, операційні збитки однієї зі сторін, тоді як іншій стороні гарантується чистий прибуток).

Метод розподілення прибутку

Метод розподілення прибутку в трансфертному ціноутворенні використовується для визначення відповідної частки прибутку, яку кожне підприємство повинно отримати за участь у міжнародних операціях. Цей метод базується на розподілі прибутку між пов'язаними сторонами на основі їх вкладу у створення цього прибутку.

Незважаючи на те, що метод розподілу прибутку знаходиться у нижчій ланці ієрархії методів трансфертного ціноутворення, існують випадки, коли цей метод буде пріоритетним.

Цей метод може використовуватись в угодах:

• коли пов'язані сторони ведуть міжнародну торгівлю товарами, послугами або майном і мають потребу в обґрунтуванні розподілу прибутку між ними таким чином, щоб уникнути податкових або фінансових ризиків;
• у яких предметом є права на об'єкти нематеріальних активів, які істотно впливають на рівень рентабельності;
• при спільному виробництві складного продукту декількома компаніями.

Розглянемо алгоритм дій стосовно методу розподілу прибутку:

1. Визначається сума сукупного прибутку, фактично одержаного всіма сторонами контрольованої угоди.
2. Обчислюється загальний розрахунковий прибуток усіх сторін угоди шляхом підсумовування цього показника кожної сторони.
3. Загальний прибуток розподіляється між сторонами операції в такій пропорції, яку можна було б очікувати у разі проведення операції між незалежними сторонами.

Для розподілення прибутку необхідно враховувати розмір витрат, понесених у зв’язку зі створенням нематеріальних активів, характеристику персоналу, включаючи його чисельність і кваліфікацію, витрачений персоналом час, обсяг витрат на оплату праці, ринкову вартість активів, що були використані та мали вплив на розмір отриманого прибутку (збитку), інші показники, які пов’язані з виконанням функцій суб’єктом господарювання, що досліджується.

Дуже важливо! Якщо ви обираєте метод PSM, потрібно розуміти вклад кожної компанії, а також які функції кожна з них виконує для того, щоб розуміти, який ключ розподілу буде застосовано.

Ключ розподілу в трансфертному ціноутворенні - це метод визначення, який використовується для розподілу прибутку між афілійованим компаніями з урахуванням їхнього внеску у створення цінності.

І, наостанок, вибір методу є важливою частиною аналізу, він здійснюється послідовно, коли перехід до наступного за черговістю методу пояснюється неможливістю застосування попереднього.

Слід враховувати переваги та недоліки кожного методу трансфертного ціноутворення, бо це дасть змогу компаніям, що входять до міжнародної групи компаній, обрати найбільш оптимальний метод для аналізу цін/показників рентабельності у контрольованій операції.

Українська практика застосування методів трансфертного ціноутворення для цілей оподаткування вже починає формуватися. Будьте пильні, бо податкові служби постійно здійснюють контроль за трансфертним ціноутворенням та сприяють подальшому розвитку та вдосконаленню законодавства у сфері трансфертного оподаткування.