Методи трансфертного ціноутворення: метод ціни перепродажу та метод «витрати плюс»

Метод ціни перепродажу (RPM)

Метод ціни перепродажу (resale price method) - це один з методів оцінки цін в міжнародній торгівлі, коли продажна ціна товару визначається на основі ціни, за якою цей товар перепродається.

Цей метод використовується для визначення «чесної» ціни товару, що враховує валову рентабельність, отриману при перепродажі придбаних в контрольованій операції товарів.

Коли ми використовуємо метод ціни перепродажу?

1. Підприємство є виробником товару, який реалізує його пов’язаному дистриб’ютору.
2. Є можливість порівняти валову рентабельність контрольованих операцій з валовою рентабельністю зовнішніх операцій. 
3. Неможливо використати метод порівняльної неконтрольованої ціни (наприклад, товар, який реалізують, є унікальним в своєму роді).
4. У випадку, коли асоційоване підприємство виступає як торговий агент, до якого не переходить право власності на товари, в якості порівняльної маржі валового прибутку можна використовувати комісійні, отримані торговим агентом (представлені у вигляді відсотка від неконтрольованої ціни продажу відповідних товарів).

Схематично зображено застосування внутрішньої порівняльної ціни методу ціни перепродажу.

Щоб було більш зрозуміло, розглянемо на прикладі, як використовується метод RPM і які можуть бути наслідки.

Компанія «К» є дистриб’ютором Компанії «L», її іноземної материнської компанії. За звітний рік не відбулося суттєвих змін у запасах на початок і кінець року.

Загальна собівартість проданих товарів Компанії «К» становить 800 доларів США, що складається з 600 доларів США за майно, придбане у Компанії «L», і 200 доларів США за інші витрати на продані товари, понесені непов’язаними сторонами.

Застосовна ціна перепродажу та заявлений валовий прибуток Компанії «К» виглядають таким чином:

• Застосовна ціна перепродажу 1 000 дол. США;
• Вартість покупок у Компанії «L» 600 дол. США;
• Витрати, понесені Компанією «К» 200 дол. США;
• Заявлений валовий прибуток 200 дол. США.

Податковий орган під час аналізу даної контрольованої операції визначає, що відповідна маржа валового прибутку становить 25 відсотків, посилаючись на маржу валового прибутку, отриману незалежним торговим посередником у порівняльній неконтрольованій операції.

Таким чином, відповідний валовий прибуток Компанії «К» становить 250 доларів США (тобто 25 відсотків від застосовної ціни перепродажу в 1 000 доларів США). Оскільки Компанія «К» несе витрати на продаж непов’язаним сторонам, ціна майна за принципом «витягнутої руки», придбаного у Компанії «L», має бути визначена наступним чином:

• відповідний валовий прибуток (250 доларів США) віднімається від відповідної ціни перепродажу (1 000 доларів США);
• отримана сума (750 доларів США) потім зменшується на витрати на продаж, понесені непов’язаними сторонами (200 доларів США).

Таким чином, ціна покупки Компанії «К» у Компанії «L» за принципом «витягнутої руки» в цьому випадку має становити 550 доларів США (тобто 750 доларів США мінус 200 доларів США), а не 600 доларів США, що призведе до заниження позитивного фінансового результату компанії.

Переваги методу ціни перепродажу

• Метод, заснований на ціні перепродажу, ринковій ціні, та тому являє собою метод, орієнтований на попит; в ситуаціях, коли існує слабкий зв’язок між понесеними витратами і ціною реалізації продукції або послуг (наприклад, коли попит не гнучкий), ціна перепродажу може бути більш надійною.
• Метод можна використовувати, не змушуючи дистриб’юторів неправомірно «отримувати прибуток». Дистриб’ютор заробляє маржу валового прибутку за принципом «витягнутої руки». Проте, за певних обставин, дистриб’ютор може законно мати операційні збитки, які не пов’язані з трансфертною ціною, а, скоріше, є результатом комерційних факторів, наприклад, високих комерційних витрат, викликаних бізнес-стратегіями, такими як стратегія проникнення на ринок.

Для порівняння, застосування методу чистого прибутку, який аналізує фінансове співвідношення на основі операційного прибутку, як правило, призводить до діапазону довжини «витягнутої руки» позитивного операційного прибутку. Очікується, що сторона, яка перевіряється, в аналізі також отримає позитивний операційний прибуток в межах цього діапазону.

Недоліки методу ціни перепродажу

• Може бути важко знайти порівняльні дані по валовій маржі через невідповідності в бухгалтерському обліку.
• Можлива розбіжність показників валової рентабельності відібраних компаній з валовою рентабельністю платника податків, яка виникає в обліковій політиці компаній. Деякі витрати (транспортні, витрати на гарантійне обслуговування, страхування) можуть враховуватись як у витратах поточного періоду, так і в собівартості товарів. Надані знижки також можуть враховуватись і як зменшення доходу, і у складі витрат на збут.
• Метод передбачає односторонній аналіз, оскільки при аналізі трансфертного ціноутворення основна увага приділяється пов’язаній збутовій компанії як стороні, яка перевіряється.

Можливо, що маржа валового прибутку за принципом «витягнутої руки» і, отже, трансфертна ціна, заснована на порівняльному аналізі, може призвести до несподіваного результату для пов’язаного постачальника збутової компанії (наприклад, постачальник може зазнати збитків, незважаючи на те, що його дистриб’ютор є прибутковим).

Метод «витрати плюс» (CPM)

Даний метод використовується для операцій з товарами і полягає у порівнянні валової рентабельності собівартості продажу товарів у контрольованій операції з аналогічним показником рентабельності у зіставних неконтрольованих операціях.

Цей метод передбачений для використання в наступних операціях:

• виконання робіт (надання послуг) особами, які є пов'язаними з отримувачами результатів таких робіт (послуг);
• операцій з продажу товарів, сировини або напівфабрикатів за договорами між пов'язаними особами;
• операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за довгостроковими договорами (контрактами) між пов'язаними особами.

Метод «витрати полюс» можна використовувати лише в разі наявності внутрішніх співставних операцій.

Як показує практика, цей метод частіше застосовується до операцій з продажу товарів від виробника до дистриб’ютора, якщо виробник здійснює реалізацію зіставного товару на адресу пов’язаного дистриб’ютора та незалежних компаній дистриб’юторів на тих самих умовах. 

Приклад операцій.

Метод CPM оцінює характер внутрішньо групових витрат за принципом «витягнутої руки» на основі націнки валового прибутку на витрати, отримані незалежними постачальниками матеріального майна або послуг у порівнюваних неконтрольованих операціях.

Тобто, порівнюється націнка на валовий прибуток, отримана стороною, яка перевіряється (виробництво товару або надання послуги), з націнкою на валовий прибуток, отриманою порівнюваними компаніями, які беруть участь в порівняльних операціях.

Неконтрольована операція вважається порівняльною з контрольованою операцією при застосуванні методу «витрати плюс», якщо:

• Операції, які порівнюються, не мають відмінностей, які суттєво впливають на націнку на валовий прибуток.
• Можуть бути проведені обґрунтовано точні коригування для коригування впливу таких відмінностей.

Переваги методу «витрати плюс»

Перевагою методу «витрати плюс» є те, що метод заснований на внутрішніх витратах, інформація про які, зазвичай, легко доступна багатонаціональному підприємству.

Недоліки методу «витрати плюс»

До недоліків методу «витрати плюс» належать такі:

• Може існувати слабкий зв’язок між рівнем витрат і ринковою ціною;
• Дані про націнки на валовий прибуток можуть бути непорівнювані через невідповідності в бухгалтерському обліку та інших факторах;
• Потрібна бухгалтерська узгодженість між контрольованими і неконтрольованими операціями;
• Аналіз є одностороннім, тобто зосереджений тільки на пов’язаній стороні-виробнику або постачальнику послуг; і
• Оскільки метод заснований на фактичних витратах, у контрольованого виробника може бути відсутній стимул для контролю витрат.

Сьогодні ми розглянули другий і третій методи трансфертного ціноутворення, наступного разу нас очікує продовження теми. Залишайтесь з нами.