Множинне громадянство і податки: чи зміниться щось для українців з 2026?

18 червня 2025 року Верховна Рада ухвалила Закон № 4502-IX про запровадження інституту множинного громадянства, що набирає чинності 16 січня 2026 року. Закон вперше прямо визнає можливість для громадянина України одночасно мати паспорти двох і більше держав та описує, у яких випадках така множинність вважається легальною.

Після цього Уряд затвердив перший «пілотний» перелік держав, з громадянами яких допускається множинне громадянство у спрощеному порядку: США, Канада, Німеччина, Польща та Чехія.

Саме українці, пов’язані з цими юрисдикціями, першими відчують практичні наслідки нового режиму.

І окрім інших, часто стали лунати питання: чи зміняться податкові зобов’язання українців, якщо до українського паспорта додається другий – американський, польський чи вже наявний болгарський тощо?

Множинне громадянство в українських реаліях – це не стільки «податковий подарунок», скільки право на мобільність, яке потрібно грамотно інтегрувати в податкову картину світу. Для більшості власників другого паспорта ключовим залишиться запитання: «де я фактично живу і де в мене центр життєвих інтересів?» Саме відповідь на нього, а не запис у графі «громадянство», визначатиме основні податкові наслідки.

1. Закон про множинне громадянство: що реально змінилося

Новий закон не переписує податковий кодекс – він працює в площині громадянства, а не оподаткування. Закон:

• вводить визначення «множинного громадянства (підданства)» як одночасної належності особи до громадянства двох чи більше держав;
• підтверджує вже існуючий підхід: у правовідносинах з Україною особа визнає себе лише громадянином України, навіть якщо має інші паспорти;
• описує, у яких випадках наявність іншого громадянства вважається законною (за народженням, через одруження, усиновлення, спрощений порядок для «дружніх» держав тощо);
• забороняє множинне громадянство з державами-агресорами та низкою інших «проблемних» юрисдикцій.

Окремим рішенням уряд на старті обмежив коло «дружніх» держав п’ятьма країнами – США, Канадою, Німеччиною, Польщею та Чехією, з перспективою подальшого розширення списку.

Для податків це означає просту річ: держава легалізувала ситуацію, коли українці можуть мати додаткові паспорти без втрати українського. Але сама по собі ця множинність не створює і не скасовує податкових зобов’язань – їх продовжує визначати Податковий кодекс.

2. Податки у світі: громадянство vs податкове резидентство

Податкові зобов’язання фізичних осіб у сучасному світі визначаються їхнім резидентством для податкових цілей. Але це податкове резидентство в різних юрисдикціях визначають різні критерії.

Два найпоширеніші варіанти «наділити» особу статусом податкового резидента – орієнтир на її центр життєвих інтересів (особисті, економічні та соціальні зв’язки) або на термін її перебування в країні (довше 183 днів в 12-місячний період або рахується сукупна кількість днів проживання протягом 2-3 років). Але самостійними ознаками визначення статусу податкового резидента у фізичної особи також можуть бути і інші окремі критерії, наприклад, нерухомість чи житло з наміром довгострокового проживання чи реєстрація проживання в місцевих реєстрах населення.

І лише буквально одиниці країн ставлять наявність статусу податкового резидента у залежність від громадянства, на кшталт відомих всім США, Еритреї чи Таджикистану, або, з певними винятками, Угорщина (за винятком осіб з подвійним громадянством без постійного місця проживання в Угорщині) та Аргентина (за винятком осіб, що набувають статусу постійного резидента іншої країни або проживають за кордоном довше 12 років).

Збереження необмежених податкових обов’язків за критерієм громадянства при «виїзді до податкових гаваней» передбачено у Португалії (5 років), Іспанії (5 років), Італії, Швеції (5 років), Фінляндії (3 роки), Мексиці (5 років).

Але Україна не належить до країн, що визначають податкове резидентство і податкові зобов’язання  за принципом громадянства. Наші українські правила визначення резидентства для податкових цілей жорстко прив’язані до «центру життєвих інтересів» і фактичної присутності, а не до кількості паспортів.

3. Принципи визначення українського податкового резидентства

Ключ до податкових наслідків – пункт 14.1.213 ПКУ. Саме він визначає, коли фізична особа є резидентом України. В цій частині майже повністю українське визначення податкового резидентства співпадає з так званим tie-breaker тестом (розподільні правила, які розглядають різні індикатори персональної прив'язки до держави з метою визначення найбільш прийнятного обґрунтування права даної держави стягувати податок), передбаченим угодами про уникнення подвійного оподаткування.

І ПКУ, і норми двосторонніх угод України про уникнення подвійного оподаткування виділяють 4 послідовні критерії визначення країни податкового резидентства через порівняння зв'язків особи з конкретними країнами за набором елементів:

1. Наявність постійного житла;
2. Наявність тісних особистих і економічних зв'язків;
3. Країна постійного проживання, тобто термін перебування на території юрисдикції;
4. Громадянство.

При чому ці набори елементів оцінюються саме послідовно, тобто до наступного критерію слід переходити тільки у разі, коли не спрацював попередній. Логіка норми така:

1. Базове правило. Фізична особа – резидент, якщо має місце проживання в Україні.
2. Якщо місце проживання є і в Україні, і за кордоном – дивимося, де місце постійного проживання.
3. Якщо постійне проживання – у двох країнах або не визначене, оцінюємо центр життєвих інтересів – особисті та економічні зв’язки (сім’я, бізнес, основні активи, звичайне місце проживання тощо).
4. Якщо центр життєвих інтересів не вдається визначити, або особа не має постійного проживання в жодній з держав, спрацьовує 183-денне правило перебування – резидентом особа вважається у тій державі, де фізично перебуває не менше 183 днів протягом податкового року.
5. Тільки якщо і після цього статус невизначений – фінально оцінка зважає на громадянство: громадянин України визнається резидентом України.

Уся конструкція українського податкового резидентства побудована навколо фактичних зв’язків з Україною, а не самого факту наявності українського паспорта. Громадянство береться до уваги в останню чергу.

Якщо даний тест не виявив однозначного резидентства фізичної особи навіть після оцінки громадянства (от якраз у випадку множинного громадянства), тоді питання вирішується за взаємною згодою між цими країнами.

Чутлива для дискусії частина податкового визначення резидентства фізичної особи, в якій згадується громадянство – формулювання «якщо всупереч закону громадянин України має також громадянство іншої країни, то для цілей оподаткування ПДФО він вважається громадянином України без права на залік податків, сплачених за кордоном, за ПКУ або конвенціями».

Не відомо про випадки, коли це положення застосовувалось на практиці, однак з урахуванням нового закону можна вважати, що 2026 року абсолютно точно не виникне ризиків втратити право податкового кредиту на врахування сплачених за кордоном сум податку у джерела для тих українців, що також мають паспорт Канади, США, Польщі, Чехії чи Німеччини.

4. Другий паспорт «дружньої» країни: що це означає для податків

Але давайте продовжимо розглядати типові ситуації для українців, які матимуть множинне громадянство Україна / США, Канада, Німеччина, Польща, Чехія.

4.1. Живете за кордоном, центр життєвих інтересів – там

Якщо людина:

• фізично перебуває більшу частину року в іншій країні (наприклад, у Німеччині чи Канаді),
• має там житло, сім’ю, роботу,
• декларує доходи та сплачує податки за місцевими правилами,

то така країна, скоріш за все, визнає її своїм податковим резидентом (бо має на це нормативні права) і оподатковуватиме дохід з джерелом походження з усього світу. 

Для України у цій конфігурації:

• особа може перестає бути резидентом, якщо центр життєвих інтересів і 183 дні вже очевидно не в Україні;
• Україна вправі оподатковувати тільки доходи з українських джерел (наприклад, оренда української нерухомості чи дивіденди від українських компаній), з урахуванням відповідної конвенції про уникнення подвійного оподаткування.

Факт другого громадянства тут важливий радше з точки зору міграційного комфорту, а не податкового профілю.

4.2. Живете в Україні з достатньою кількістю локальних зв’язків, але маєте другий паспорт

Якщо людина:

• фактично проживає в Україні,
• має тут сім’ю, бізнес, основні активи, соціальну активність
• інколи виїжджає за кордон, але не переносить туди центр життєвих інтересів,

вона залишається податковим резидентом України, незалежно від того, чи є у неї другий паспорт. Відповідно:

• доходи з-за кордону (зарплата, дивіденди, відсотки, приріст капіталу тощо) підлягають декларуванню і оподаткуванню в Україні;
• податки, сплачені за кордоном, можуть бути зараховані (з урахуванням статей ПКУ та міжнародних конвенцій) за умови, що ми говоримо про легальне множинне громадянство, а не про конфігурацію «всупереч закону».

Другий паспорт у цій моделі – це про права (в’їзд, доступ до соцпакету, можливість працювати без візи), а не про зміну податкових обов’язків в Україні.

4.3. Подвійне резидентство: де платити та як врегульовувати колізію

Реальна «міна» – це не стільки множинне громадянство, скільки подвійне «множинне» податкове резидентство, коли:

• Україна вважає особу резидентом за своїми (центр життєвих інтересів не до кінця виведений, або просто людина все ще зареєстрована українським ФОП),
• інша держава (наприклад, Німеччина чи Канада) теж формально визнає її резидентом за своїми локальними критеріями (наприклад, внаслідок тривалого терміну перебування).

У таких кейсах працюють “тай-брейкер” статті конвенцій: послідовно оцінюється постійне житло, тісніший центр інтересів, звичайне місце проживання, громадянство, а якщо й це не допомагає – домовленість компетентних органів.

Знову ж таки, паспорт тут - лише один з критеріїв останнього рівня, а не первинний драйвер.

5. Що з подвійним громадянством Україна / США

США – єдина з «дружніх» країн, яка передбачає оподаткування за принципом громадянства.

Американські громадяни:

• мають подавати податкові декларації до IRS, незалежно від того, де живуть,
• декларувати доходи усього світу,
• за певних умов – сплачувати різницю між американським податком та іноземними податками (з урахуванням foreign tax credit, foreign earned income exclusion тощо). 

Для українця з паспортом США це означає:

• якщо він є резидентом України за 14.1.213 ПКУ, він сплачує податки в Україні як резидент плюс виконує американські зобов’язання як громадянин США;
• ризик подвійного оподаткування частково знімається конвенцією Україна–США та механізмами заліку податків, але комплаєнс-навантаження (звітність, форми, контроль за рахунками) все одно значно вище, ніж у схемах «Україна + інша резидентна держава».

Іншими словами, другий паспорт США – це завжди про податки, навіть якщо людина давно і міцно «прописалася» в Україні, або тільки отримала паспорт США і всю решту зв’язків має тільки з Україною.

Замість висновку

Інститут множинного громадянства в Україні – це, радше, історія про політичну й правову реабілітацію діаспори та легалізацію другого паспорта, а не про «фіскальну революцію».

Для податків ключовим залишається старий добрий трикутник: де ви фактично живете, де знаходиться ваші інтереси і що про це думає кожна залучена податкова служба.

Тому правильна стратегія для українця з кількома паспортами – не стільки боятися нового закону, скільки структурувати свій податковий профіль так, щоб різні держави не вважали вас «своїм резидентом одночасно», або, якщо це неминуче, щоб цю колізію грамотно розв’язували конвенції та механізми заліку податків.