Наказне vs позовне провадження у справах про стягнення аліментів: яким шляхом піти

Які порядки існують та в чому їх відмінність

В судовому порядку аліменти можна стягувати в порядку наказного або позовного провадження. В чому їх основна відмінність? 

Наказне провадження (його ще іноді називають безспірним) призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність спору заявнику невідомо. Зокрема, у справах про стягнення аліментів вимога не повинна бути пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства), необхідністю залучення інших заінтересованих осіб, а також спором батьків щодо місця проживання дитини.

Коли ж між сторонами спір наявний або до стягнення заявляться сума, більша ніж передбачена законодавством для справ наказного провадження – справа розглядається за правилами позовного провадження. 

В наказному провадженні особа, якій належить право вимоги - стягувач аліментів, подає до суду заяву про видачу судового наказу. Суд розглядає таку заяву без виклику сторін та проведення судового засідання, і за результатами розгляду видає судовий наказ про стягнення заявленої суми аліментів або відмовляє у видачі судового наказу. Судовий наказ є виконавчим документом і підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень. 

В позовному провадженні позивач подає до суду позов, який розглядається судом з викликом сторін, проведенням судового засідання, дослідженням доказів та розглядом всіх обставин справи. При цьому, відповідачу надається право спростовувати ті чи інші факти, наведені у позовній заяві, подавати докази та заявляти власні вимоги по суті спору. Тому позовне провадження є складнішим і тривалішим через активну участь обох сторін у зв’язку з наявністю спору і необхідністю детального розгляду вимог і заперечень обох сторін справи. 

І до заяви про видачу судового наказу, і до позовної заяви мають додаватись копії документів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги: копії свідоцтва про народження дитини, де стягувач і боржник вказані батьками дитини, копії паспорта та довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків стягувача та боржника, а також інші документи, які б підтверджували ті обставини, на які заявники посилаються у своїх заявах. 

Разом з тим, до заяви про видачу судового наказу обов’язково повинна бути додана копія документу, що підтверджує факт проживання дитини разом із стягувачем. Таким документом може бути витяг з реєстру місця проживання, акт про проживання без реєстрації, рішення суду про визначення місця проживання дитини зі стягувачем. Відсутність такого документу дає суду підставу відмовити у видачі судового наказу. 

Важливо зазначити, що у позовному провадженні суд має право залишити позовну заяву без руху і надати позивачу час для усунення недоліків, якщо позовна заява не відповідає всім встановленим законодавством вимогам, але немає підстав для її повернення. А у наказному провадженні суд обмежений у своїх діях – він може тільки або видати судовий наказ, або відмовити у його видачі.

Тому заява про видачу судового наказу має чітко відповідати вимогам законодавства, містити всі необхідні реквізити, а до заяви мають додаватись документи, які підтверджують факти, на які посилається заявник.

Строки для розгляду справи

Суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом 5 днів з дня її надходження, в той час як строки розгляду позовної заяви у позовному провадженні значно довші. Законодавством, звісно, встановлено, що суд розгадає справи про стягнення аліментів як малозначні у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі. 

Але через велику завантаженість загальні суди вкрай рідко дотримуються встановлених для них процесуальних строків. Тому і строк для відкриття провадження, і строк для розгляду позовної заяви, і строк для видачі судового наказу може бути значно довший, ніж встановлений законодавством. Між тим, однозначною перевагою наказного провадження є його оперативність через скорочені строки розгляду та неможливість для сторін затягувати процес розгляду. 

Як сума аліментів впливає на вибір порядку стягнення

Як відомо, за рішенням суду аліменти присуджуються у частці від доходу матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При цьому, утримання аліментів провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди платника як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі, з доходів від підприємницької діяльності.

В наказному провадженні може бути розглянута заява про стягнення аліментів:

1. у частці від доходу: на одну дитину – ¼, на двох дітей – 1/3, на трьох і більше дітей – ½ заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину;
2. у твердій грошовій сумі: в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину.

Тобто, у наказному провадженні можна стягнути аліменти тільки у чітко визначеному і обмеженому розмірі – як у випадку стягнення в частці від доходу, так і в твердій грошовій сумі. 

В будь-якому разі, стягнення аліментів в наказному провадженні у частці від доходу платника досить гарно працює у випадках, коли платник аліментів офіційно працевлаштований та має стабільну «білу» заробітну платню або активно займається підприємницькою діяльністю.

А ось стягнення аліментів в наказному провадженні в твердій сумі дає змогу отримати тільки мінімальний гарантований мінімум (50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку), оскільки навіть мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить повний розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (але він може бути присуджений судом лише у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів і тільки у позовному провадженні).

Якщо ж реальні витрати на утримання дитини значно перевищують зазначені вище цифри, тоді ваш варіант – позовне провадження. Сума аліментів, яка може заявлятись до стягнення у порядку позовного провадження не обмежується, але на позивача лягає обов’язок доведення та обґрунтування заявленої суми.

По суті, суду потрібно надати належні докази того, що на утримання дитини витрачається сума, що вдвічі перевищує заявлену суму аліментів (оскільки батьки мають рівні обов’язки щодо утримання дитини і другу половину має забезпечувати стягувач). І не потрібно забувати, що тут платник має право заперечувати як сам факт стягнення аліментів, так і заявлену до стягнення суму.

Судові витрати

Законодавством передбачені пільги щодо сплати судового збору. Зокрема, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Тому, як за подання заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів, так і за подання позову про стягнення аліментів, судовий збір не сплачується.

Але очевидно, що у разі залучення адвоката для надання професійної правничої допомоги, судові витрати на ведення судового процесу у позовному провадженні будуть значно вищими, оскільки включатимуть не лише підготовку позовної заяви, але й підготовку доказів для обґрунтування суми аліментів, що стягується, інших процесуальних заяв, а також участь у судових засіданнях. 

Порядок оскарження

Судовий наказ не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, а у справах про стягнення аліментів він не може бути також скасований. Щодо судових наказів по аліментам, то вони можуть бути переглянутими за нововиявленими обставинами у встановленому законом порядку, а у разі стягнення аліментів у частці від доходу боржника, боржник також має право звернутись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Рішення суду про стягнення аліментів підлягають оскарженню в апеляційному порядку. За загальним правилом, встановленим законодавством, судові рішення набирають чинності після спливу строку на апеляційне оскарження. Попри це, у справах про стягнення аліментів суд допускає негайне виконання рішень у межах суми платежу за один місяць, до набрання рішенням законної сили і попри можливість його апеляційного оскарження.

Отже, можна підсумувати, що наказне провадження є простим та швидким способом стягнення аліментів, але ефективне воно тільки для випадків, коли платник аліментів має стабільний офіційний дохід. Якщо ж з доходами платника не все так просто (офіційний дохід відсутній, рівень життя не відповідає рівню доходів тощо), доведеться витратити більше часу та ресурсів для забезпечення дитині її законного права на утримання і стягувати аліменти в порядку позовного провадження.