Наслідки подання неправдивої інформації в заявах про надання тимчасового захисту: кейси українських біженців

Правова природа тимчасового захисту 

Тимчасовий захист є одним з інститутів гуманітарного права, що виник як додаткова чи проміжна форма надання притулку особам, які цього потребують. Він зародився як відповідь на екстраординарні ситуації масового припливу жертв воєнних катаклізмів та масового насильства, проте, з часом розвинувся до загальноприйнятої норми, що внесена як до національного законодавства багатьох держав, так і до міжнародно-правових документів, зокрема, спільного міграційного права Європейського Союзу.

Внаслідок повномасштабної війни росії проти України мільйони наших співвітчизників вимушено залишили свої домівки. За оцінками Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, близько 8 млн. українців виїхали за кордон, у т.ч. близько 5 млн до Європи. Саме тимчасовий захист, наданий Європейським Союзом та іншими державами, є на сьогодні правовою підставою для перебування в країнах-реципієнтах переважної більшості біженців з України, їхнього доступу до працевлаштування, медичних та освітніх послуг, соціальної допомоги.

Вперше у своїй історії Європейський Союз ввів у дію Директиву про тимчасовий захист (2001/55/ЄС), яка запроваджує нормативно-правові положення для допомоги у врегулюванні масового прибуття переміщених осіб із третіх країн, які не можуть повернутися до країни свого походження, які були змушені покинути свою країну чи регіон походження, або евакуйовані, зокрема, у відповідь на звернення міжнародних організацій, і не можуть повернутися у безпечні та стабільні умови через ситуацію, що складалася у цій країні, і які підпадають під дію статті 1A Женевської конвенції або інших міжнародних чи національних документів, які надають міжнародний захист, зокрема:

1. особи, які врятувалися втечею із районів збройного конфлікту або спалаху насильства;
2. особи, яким загрожує серйозний ризик або які стали жертвами систематичних чи загальних порушень прав людини.

Згідно з Директивою, особи, які користуються тимчасовим захистом, отримують право на:

• проживання;
• забезпечення житлом;
• соціальну допомогу;
• медичну допомогу;
• юридично оформлену опіку над дітьми та підлітками без супроводу і їхнє безпечне розміщення;
• доступ до освіти для дітей та підлітків;
• доступ до ринку праці (на умовах політики ринку праці держав-членів ЄС);
• доступ до банківських послуг, наприклад, відкриття базового банківського рахунку;
• переїзд в іншу країну ЄС до видачі дозволу на проживання;
• вільне пересування в країнах ЄС (інших, ніж держава-член проживання) протягом 90 днів у межах 180-денного періоду після отримання дозволу на проживання в приймаючій країні ЄС.

Наразі майже 4,2 мільйона людей, переміщених з України, користуються тимчасовим захистом в ЄС, серед них третина – діти.

В червні 2024 року Рада Європейського Союзу ухвалила рішення про продовження тимчасового захисту для понад чотирьох мільйонів українців до 4 березня 2026 року.  Про це повідомила прес-служба Ради ЄС.

Зловживання довірою

Проте, як відомо, процедура отримання захисту вимагає, серед іншого, надання заявниками точної та правдивої особистої та фінансової інформації для визначення:

• права на отримання допомоги;
• рівня необхідної допомоги.

І як би прикро і соромно не було за окремих «креативних» співвітчизників, факт залишається фактом – органи влади Європейських країн зіткнулися з численними випадками шахрайства, зокрема, з поданням неправдивої фінансової інформації українськими «біженцями» задля отримання підвищених пільг. Особливо цинічно це виглядає, коли соціальною допомогою користуються дружини і діти заможних українців, в той час, як їх чоловіки та батьки продовжують збільшувати власні статки на Батьківщині. Багато кейсів, коли такі чоловіки спеціально не відкривають особисті або корпоративні банківські рахунки в країнах проживання своїх родин, щоб приховати інформацію про власний фінансовий стан. Або чоловік і жінка укладають фейкові шлюбні контракти задля створення враження, що дружина не має відношення до статків чоловіка. Що сказати – українці завжди були винахідливими.

Як би там не було, моральний аспект таких вчинків не є предметом дослідження цієї статті. Натомість, ми розповімо про те, чим загрожує надання неправдивої інформації при отриманні статусу тимчасового захисту, а також за допомогою яких інструментів уповноважені органи тієї чи іншої країни можуть дізнатися про факти шахрайства.

Наслідки для брехунів

Відповідно до статті 30 Директиви, Держави-члени встановлюють правила щодо санкцій, що застосовуються за порушення національних положень, прийнятих відповідно до цієї Директиви, і вживають усіх заходів, необхідних для забезпечення їх виконання. Передбачувані санкції мають бути ефективними, пропорційними та переконливими.

Законодавство, що регулює надання тимчасового захисту в Європі, чітко вказує на те, що надання неправдивої інформації є серйозним правопорушенням. У Польщі, Німеччині, Франції та Великій Британії наслідки можуть варіюватися від штрафів і приписів про повернення незаконно отриманої допомоги до кримінального переслідування і навіть депортації. Більше того, після анулювання статусу захисту особа більше не має права на житло, медичне обслуговування або соціальні виплати.

Німеччина: Суворе правозастосування та суворі покарання

Як відомо з публічних джерел, понад мільйон українців зареєструвалися для отримання тимчасового захисту в Німеччині. Але чи всі вони знають, що Німеччина зарекомендувала себе як одна з країн з найсуворішими покараннями за надання неправдивої інформації при поданні заяви про надання тимчасового захисту.

Стаття 53 Закону про перебування (Aufenthaltsgesetz) передбачає, що органи влади можуть анулювати статус тимчасового захисту, якщо він був отриманий шляхом подання неправдивих відомостей.

Стаття 95 цього Закону також передбачає штрафи та кримінальне переслідування за подання неправдивих відомостей під час подання заяви про надання статусу.

Стаття 263 Кримінального кодексу Німеччини (Strafgesetzbuch) стосується шахрайства і передбачає покарання від штрафу до позбавлення волі на строк до п'яти років. Отримання соціальних виплат в результаті шахрайських дій розглядається як серйозний злочин. Свідоме надання неправдивих відомостей про власне фінансове становище задля отримання більшої допомоги, вочевидь, містить ознаки шахрайства з усіма відповідними наслідками.

Всі пам’ятають випадок, коли українська сім'я, що проживає в Берліні, була оштрафована на суму 15 000 євро після того, як з'ясувалося, що вони надали неправдиву фінансову інформацію під час подачі заяви на отримання тимчасового захисту. Сім'я не задекларувала значні заощадження в українському банку, які, якби про них стало відомо, позбавили б їх права на отримання певних пільг. Про це повідомляв Der Spiegel.

Як про це могли дізнатися, спитаєте ви? Елементарно. Найбільш вірогідно ця родина сама повідомила про наявність таких заощаджень банку при розкритті джерел походження коштів, або при здійсненні якоїсь транзакції. А в Німеччині органи влади використовують автоматизовані системи зіставлення даних для перехресної перевірки фінансової інформації заявників з національними базами даних (наприклад, Центральним реєстром іноземців) та іншими урядовими записами. Крім цього, Закон про боротьбу з відмиванням коштів (Geldwäschegesetz) дозволяє органам влади перевіряти фінансові транзакції з метою виявлення незадекларованих активів.

Вуаля, Штірліц вийшов сам на себе.

Виявлення призвело до негайного скасування їхнього статусу тимчасового захисту відповідно до статті 53 Закону про перебування (Aufenthaltsgesetz). Проти сім'ї також було порушено кримінальну справу за статтею 263 Кримінального кодексу Німеччини (Strafgesetzbuch) за шахрайство, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років. Цей випадок підкреслює, що спроби приховати фінансові активи в Європі призводять до реальних юридичних і фінансових наслідків, впритул до тюремного ув’язнення.

Франція: Високі штрафи та ретельні процедури перевірки

Законодавча база Франції також є доволі суворою. Значна увага приділяється перевірці документів та розкриттю фінансової інформації.

Наслідками подання неправдивої інформації у Франції є покарання, яке включає штрафи до 30 000 євро та позбавлення волі на строк до п'яти років.

Для встановлення фактів подання неправдивої інформації, французькі органи влади проводять широку перехресну перевірку інформації з міжнародними базами даних, включаючи Шенгенську інформаційну систему (SIS) та Eurodac, яка зберігає біометричні дані.

Наприклад, якщо при в’їзді у Францію людина задекларувала на митниці готівкові кошти, але не поклала їх на рахунок у банку, а потім при поданні заяви про надання тимчасового захисту «забула» повідомити про наявність у неї відповідних заощаджень, влада Франції, в результаті згаданих перехресних перевірок, має високі шанси встановити цей факт.

Загалом у Франції, як і в Німеччині, подання неправдивих фінансових даних під час подання заяви на отримання статусу тимчасового захисту або статусу біженця може призвести до адміністративних санкцій, як-от втрата статусу захисту, а також до кримінального переслідування. У випадках серйозного шахрайства від осіб, причетних до нього, можуть вимагати повернення незаконно отриманих пільг.

Польща: Тісна співпраця з українською владою

Польща стала одним з основних напрямків для українських біженців через свою географічну близькість. Нещодавні розслідування виявили кілька випадків, коли заявники подавали неправдиві фінансові декларації, щоб отримати вищі соціальні виплати. В одному з резонансних випадків, про який повідомило польське видання Gazeta Wyborcza, влада виявила мережу, до якої були залучені десятки українців, які неправдиво стверджували, що вони є малозабезпеченими, щоб отримати пільги. Ця мережа працювала, інструктуючи заявників, як маніпулювати їхніми заявами, щоб уникнути розкриття активів, які вони мають в Україні, як-от нерухомість або заощадження.

Як наслідок, кілька осіб втратили статус тимчасового захисту відповідно до польського Закону про іноземців (Ustawa o cudzoziemcach), який надає владі повноваження відкликати захист у разі виявлення шахрайства. Крім того, їх зобов'язали повернути кошти, які вони незаконно отримали, а на причетних до цього осіб наклали штрафи.

Велика Британія: Суворе правозастосування та загроза депортації

Хоча Велика Британія не є членом ЄС, вона також запропонувала тимчасовий захист українським біженцям.

При цьому, Велика Британія застосовує особливо суворий підхід до шахрайства з боку негромадян, які отримують соціальні виплати.

Так, відповідно до Закону про шахрайство 2006 року, надання неправдивої інформації для отримання соціальних виплат може призвести до необмежених штрафів та ув'язнення на строк до 10 років. Підхід уряду Великої Британії до шахрайства з пільгами часто призводить до депортації та внесення до чорного списку осіб, які не мають права на повторний в'їзд до країни.

The Guardian писали про випадки, коли заявників звинувачували в шахрайстві при отриманні соціальних виплат. В одному випадку українській жінці, яка проживала в Лондоні, загрожувала депортація після того, як з'ясувалося, що вона сфальсифікувала свою фінансову декларацію, щоб отримати доступ до житлової підтримки. Жінка приховала дохід від оренди нерухомості, якою вона володіла в Україні, що значно перевищував фінансові пороги, встановлені владою Великої Британії.

Справа призвела до анулювання її візи та статусу тимчасового захисту, а влада видала наказ про її депортацію.

Як органи влади виявляють шахрайство: методи та інструменти

Німеччина:

• Зіставлення даних та автоматизовані системи: Органи влади використовують автоматизовані системи зіставлення даних для перехресної перевірки фінансової інформації заявників з національними базами даних (наприклад, Центральним реєстром іноземців) та іншими урядовими записами.
• Моніторинг банківських рахунків: Закон про боротьбу з відмиванням коштів (Geldwäschegesetz) дозволяє органам влади перевіряти фінансові транзакції з метою виявлення незадекларованих активів.

• Юридичні посилання:

  • Закон про перебування (Aufenthaltsgesetz): Статті 53 та 95 передбачають скасування статусу та покарання за надання неправдивої інформації.
  • Кримінальний кодекс (Strafgesetzbuch): Стаття 263 стосується шахрайства.

Франція:

• Обмін даними між агентствами: Органи влади використовують Національний реєстр спільного соціального захисту (Répertoire National Commun de la Protection Sociale, RNCPS) для перехресної перевірки податкових записів, даних соціального забезпечення та банківської інформації.
• Перевірки та аудити: Проводяться візити на місце проживання та перевірки власності за кордоном, часто із залученням механізмів співпраці в межах Європейського Союзу.

• Юридичні посилання:

  • Кримінальний кодекс (Code Pénal): Статті щодо шахрайства з соціальними виплатами та фальсифікації (стаття 313-1).

Польща:

• Перехресна перевірка даних: Органи влади використовують систему реєстрації PESEL, пов'язану з податковими та соціальними базами даних, для перевірки фінансових декларацій заявників.
• Міжнародна співпраця: Польща співпрацює з сусідніми країнами для відстеження активів або фінансових ресурсів, які можуть бути незадекларованими.

• Юридичні посилання:

  • Кримінальний кодекс Польщі: Статті щодо шахрайства (ст. 286) та неправдивих декларацій.

Сполучене Королівство:

• Обмін фінансовими даними: Велика Британія використовує Національну ініціативу з боротьби з шахрайством (National Fraud Initiative, NFI), яка зіставляє дані з різних джерел у державному та приватному секторах, включаючи банківські рахунки, соціальні виплати та податкові записи.
• Перевірка майна та активів: Податкова та митна служба Великої Британії (HMRC) та інші агентства можуть розслідувати незадекларовану власність за кордоном через міжнародні угоди.

• Юридичні посилання:

  • Закон про шахрайство 2006 року (Fraud Act 2006): Стаття 2 стосується неправдивих заяв.

Таким чином, як ми бачимо, правові та фінансові наслідки подання неправдивої інформації при подачі заяви про надання тимчасового захисту є серйозними і відрізняються в різних європейських юрисдикціях. У Німеччині, Франції, Польщі та Великій Британії діють надійні системи виявлення та покарання за шахрайство – від штрафів і тюремного ув'язнення до позбавлення статусу захисту та депортації. А оскільки українські біженці продовжують шукати захисту, європейські уряди не втрачають пильності, забезпечуючи цілісність своїх схем захисту, одночасно задовольняючи гуманітарні потреби тих, хто тікає від конфлікту.