Настання нещасного випадку як ризик кримінальної відповідальності

Безпека життя і здоров’я працівників дедалі частіше стає важливою складовою в системі пріоритетів бізнесу. У зв’язку із чим, поруч із загальноприйнятими, впроваджуються сучасні заходи техніки безпеки, спрямовані на забезпечення сприятливих умов праці. 

Моніторинг статистичних даних вказує на зростання кількості потерпілих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом в Україні впродовж 2018-2021 років, а також істотне скорочення таких у 2022 році (4,9 тис. випадків проти 12,3 тис. у 2021 році). В той же час, залишається достатньо високим показник кількості нещасних випадків зі смертельним наслідком, який становив 0,5 тис. у 2021 році та знизився до 0,4 тис. у 2022 році. 

Ймовірно, одним із вирішальних факторів впливу на вказані статистичні показники стало введення в лютому 2022 року воєнного стану в Україні, активні бойові дії в окремих регіонах України, що, в свою чергу, стимулювало зміни обсягів робіт у галузях економіки, які вважаються найбільш травмонебезпечними (вугільна, машинобудівна промисловість, будівельна галузь, підприємства транспорту та агропромисловий комплекс).

Оскільки настання нещасного випадку потребує невідкладного реагування та спричиняє різні юридичні наслідки, залежно від обставин події і характеру заподіяної шкоди потерпілому, доцільним є не лише знання і виконання загальних вимог з охорони праці, але й врахування потенційних ризиків кримінальної відповідальності внаслідок їх недотримання.

У разі настання нещасного випадку, працівник, який став його свідком,  повинен вжити всіх можливих заходів, необхідних для надання допомоги потерпілому, та негайно повідомити про такий випадок безпосередньому керівникові робіт, службі охорони праці підприємства або іншій уповноваженій особі.

Від оперативності реагування, здійснення фіксації події та збереження обстановки на відповідному робочому місці до прибуття комісії з розслідування нещасного випадку істотно залежать подальший перебіг розслідування та його висновки. Саме тому, незважаючи на раптовість події, слід зберігати обладнання, машини або механізми у стані, в якому вони були на момент нещасного випадку.

Варто враховувати, що під час надання медичної допомоги потерпілому, заклад охорони здоров’я повинен провести необхідні дослідження для визначення наявності в його організмі алкоголю (наркотичних засобів чи токсичних або отруйних речовин) і визначити ступінь його сп’яніння. Водночас, доцільно відслідковувати проведення такого дослідження та вчасно виконати його оплату, до знищення відібраних у потерпілого зразків. 

Нещасні випадки, які спричинили тяжкі наслідки або смерть потерпілого, підлягають спеціальному розслідуванню із одночасним повідомленням органів поліції, що, в свою чергу, слугує підставою для початку досудового розслідування у кримінальному провадженні за відповідним фактом. 

І хоча комісія із проведення спеціального розслідування утворюється службою Держпраці та/або її територіальним органом, до її складу, в тому числі, включають посадову особу підприємства, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці, а у разі її відсутності – представника роботодавця.

Якщо нещасний випадок із потерпілим стався на території, об’єкті, дільниці іншого підприємства, де він виконував роботу, у розслідуванні обов’язково бере участь представник такого підприємства.

Зазвичай комісія Держпраці фактично встановлює вид і причини нещасного випадку із одночасним досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, що проводиться правоохоронним органом.

Як комісія, так і орган досудового розслідування в першу чергу зосереджують увагу на:

• детальному огляді місця, де стався нещасний випадок, формуванні схем та вимірювань такого місця;
• отриманні пояснень або показань свідків, потерпілого (за можливості) та інших працівників підприємства;
• вивченні документів на підприємстві, зокрема, посадових інструкцій та інструкцій з охорони праці;
• з’ясуванні причин і умов настання нещасного випадку; встановленні осіб, які допустили порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці. 

Ба більше, розслідування нещасних випадків, що сталися внаслідок події під час руху транспортних засобів усіх видів, проводиться з обов’язковим використанням матеріалів, складених органом досудового розслідування (протокол огляду та ескіз місця події, пояснення свідків, висновки, постанови тощо).

В залежності від виду нещасного випадку і факторів, що спричинили його настання, складності з’ясування обставин події та тяжкості наслідків, строк спеціального розслідування комісією може змінюватися від декількох тижнів до місяців.

Однак, досудове розслідування кримінальних правопорушень, зазвичай, є набагато складнішим, тривалішим з точки зору тривалості та потребує отримання низки процесуальних доказів, з метою встановлення факту наявності чи відсутності підстав для притягнення осіб до кримінальної відповідальності, зокрема, повідомлення їм про підозру. Врешті-решт, акт і матеріали проведеного спеціального розслідування, безсумнівно, можуть бути джерелом доказів у кримінальному провадженні для правоохоронного органу. 

Саме тому дуже важливо створити максимально належні умови для спеціального розслідування комісією нещасного випадку і забезпечити всіма необхідними засобами її членів, а у разі необхідності – навіть залучити експертів або спеціалістів для проведення досліджень, випробувань та вимірювань, отримання висновків експертиз. 

У переважній більшості випадків досудове розслідування у кримінальних провадженнях, розпочатих внаслідок настання нещасних випадків на виробництві, здійснюється за фактом порушення вимог законодавства про охорону праці, тому висновки комісії Держпраці щодо дотримання вимог посадових інструкцій та охорони праці використовуються для доказування слідчим і прокурором.

Слідчі, в ході проведення досудового розслідування, доволі часто надсилають запити про надання інформації та документів, ініціюють тимчасовий доступ до них, проводять огляди, допитують посадових осіб, що може вплинути на роботу підприємства.

Одночасно із цим, хоча чисельність облікованих кримінальних правопорушень за ст. 271 Кримінального кодексу України (порушення вимог законодавства про охорону праці), розслідуваних правоохоронними органами, за попередні чотири роки є достатньо високою (в середньому, близько 280 правопорушень впродовж одного року), лише 14 особам було повідомлено про підозру та 11 обвинувальних актів надійшло до суду за період з 2020 по 2023 роки. 

Вказана статистика найімовірніше пов’язана із необхідністю обов’язкового доказування у кримінальному провадженні наявності причинного зв’язку між діяннями конкретної службової особи підприємства і шкодою, яка настала внаслідок порушення вимог охорони праці. Адже доволі часто нещасні випадки на виробництві можуть бути викликані необачністю та порушеннями вимог охорони праці самими потерпілими, що, звичайно ж, виключає згаданий вже причинний зв’язок. 

На питання щодо причини нещасного випадку і обставин, які його обумовили, наявності чи відсутності фактів невиконання вимог нормативних актів з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності, з метою встановлення вже згаданого причинно-наслідкового зв’язку, можуть бути надані відповіді експертом за результатами проведення експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності. Її проведення є невід’ємним елементом процесу доказування слідчим або прокурором при розслідуванні кримінальних правопорушень щодо порушення вимог законодавства про охорону праці.

Висновки відповідного виду судових експертиз, які залежать, в тому числі, від повноти матеріалів, наданих своєчасно комісії з розслідування нещасного випадку, а також органу досудового розслідування, можуть стати джерелом доказу винуватості певної особи або ж підставою для прийняття рішення про відсутність складу кримінального правопорушення в цілому.  

Підсумовуючи, настання нещасного випадку на підприємстві є нетиповою та винятковою подією, а її розслідування потребує комплексного підходу та врахування усіх потенційних ризиків притягнення до відповідальності винних осіб. У зв’язку із чим, своєчасне отримання правничої допомоги на кожній із стадій розслідування комісією та правоохоронним органом, побудова якісної стратегії захисту можуть гарантувати нівелювання помилкових висновків та незаконних рішень за їх наслідками.