Недійсність шлюбу: підстави та правові наслідки

Сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований органом державної реєстрації актів цивільного стану («органи РАЦС») відповідно до українського законодавства, визнається шлюбом, який є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя – як особистих немайнових, так і майнових. Ні проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, ні релігійний обряд шлюбу без попередньої реєстрації його в органах РАЦС не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя.

Однак факт реєстрації шлюбу породжує права та обов’язки подружжя тільки у випадку, якщо жінкою та чоловіком були дотримані всі умови дійсності шлюбу. Якщо ж всіх належних умов не дотримано, шлюб або визнається недійсним в силу закону, або за рішенням суду.

Підстави та порядок недійсності шлюбу в силу закону

Підставами для безумовної недійсності шлюбу є умови, безпосередньо визначені діючим законодавством. Отже, недійсним в силу закону є шлюб:

• зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;
• зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою;
• зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною у встановленому законом порядку.

Попри те, що шлюби, вказані вище, є недійсними в силу вказівки закону і не потребують будь-якого додаткового визнання, все рівно доведеться припиняти реєстрацію такого шлюбу в органах РАЦС. Для цього до органу РАЦС за місцем проживання чоловіка або жінки чи за місцем складання актового запису про шлюб (а громадянам України з тимчасово окупованих територій – до органу РАЦС за їх вибором) необхідно подати заяву про припинення (визнання недійсною) дії актового запису про шлюб, до якої додати свідоцтво про шлюб, яке підлягає анулюванню. 

Орган РАЦС розглядає заяву про визнання шлюбу недійсним і складає висновок про анулювання актового запису про шлюб, на підставі якого й анулюється актовий запис про шлюб. При цьому анулювання (визнається недійсною) дії актового запису про шлюб відбувається незалежно від смерті осіб, які уклали недійсний шлюб, а також незалежно від розірвання такого шлюбу.

Підстави для визнання шлюбу недійсним за рішенням суду

Існують випадки, коли суд має обов’язок визнати шлюб недійсним, а також існують випадки, коли суд може визнати шлюб недійсним, але, за наявності підстав, може визнати дійсність шлюбу.

Так, недійсним за рішенням суду визнається шлюб:

• зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, оскільки будь-яке примушування до шлюбу не допускається. Зокрема, якщо в момент реєстрації шлюбу особа страждала тяжким психічним розладом, або якщо шлюб було укладено у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, в результати чого жінка або чоловік не усвідомлювали сповна значення своїх дій та/або не могли керувати ними, або якщо шлюб зареєстровано в результаті примусу із застосуванням психологічного чи фізичного насильства, є підстави вважати, що особа не могла надати свою вільну згоду на шлюб;
• укладений подружжям або одним із них без наміру створення сім’ї та набуття прав та обов’язків подружжя (фіктивний шлюб).

Водночас варто зазначити, що шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю. Наприклад, якщо чоловік та жінка уклали фіктивний шлюб, але на момент розгляду справи про визнання такого шлюбу недійсним вони змінили свою думку та перебувають у шлюбі з наміром бути сім’єю, надійним подружжям, суд не матиме правових підстав для визнання такого шлюбу недійсним. 

За рішенням суду може бути визнаний недійсним шлюб, зареєстрований:

• між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною, якщо усиновлення попередньо не було скасовано;
• між двоюрідними братом і сестрою, між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;
• з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя та/або їхніх нащадків;
• з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.

Порядок визнання шлюбу недійсним у судовому порядку

Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена. Відповідачем за позовом буде особа, з якою було укладено, зареєстровано шлюб.

До вимог про визнання шлюбу недійсним позовна давність не застосовується, а тому такий позов може бути поданий як під час шлюбу, так і після його припинення чи розірвання, незалежно від причин. Такі позови розглядаються у порядку загального позовного провадження за правилами цивільного судочинства.

При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним у вказаних випадках суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення, а у разі пред`явлення позову особою, яка вважає, що були порушені її права у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу, суд встановлює, в чому таке порушення полягає. 

Правові наслідки недійсності шлюбу

Шлюб, недійсний в силу закону, а також визнаний недійсним судом, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов’язків подружжя. 

Зокрема, до особи, яка знала про перешкоди для реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони та/або від органу РАЦС, застосовуються наступні наслідки недійсності шлюбу:

• якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності, а розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами;
• якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави, і підлягає поверненню відповідно до діючого законодавства, але не більш ніж за останні 3 роки;
• особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена;
• особа, яка у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави, а тому зобов’язується змінити своє прізвище на дошлюбне.

Якщо ж особа не знала і не могла знати про перешкоди для реєстрації шлюбу, вона має право:

• на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя;
• на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом;
• на аліменти від іншого з подружжя;
• на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.

На відміну від прав та обов’язків подружжя, які, по суті, скасовуються фактом визнання шлюбу недійсним, недійсність шлюбу жодним чином не впливає на обсяг взаємних прав та обов'язків батьків і дитини, яка народилася у такому шлюбі. Дитина вважається народженою в шлюбі, і на неї поширюються всі норми щодо батьківських прав і обов’язків. При цьому, як і в будь-якому шлюбі, батьківство та материнство щодо дитини, народженої в недійсному шлюбі, може бути оспорене в загальному порядку.

Важливо враховувати, що визнання шлюбу недійсним — це винятковий правовий механізм припинення шлюбу, спрямований на захист інтересів осіб, які стали жертвами порушень законодавства під час його укладення. Цей механізм не може замінити процедуру розірвання шлюбу і застосовується лише в чітко визначених законом випадках. Суди ретельно аналізують обставини укладення шлюбу, перевіряють добросовісність позивача, підстави позову, зважують на права подружжя та дітей. З огляду на це, правова кваліфікація шлюбу як недійсного потребує уважної правової оцінки й належної доказової бази.