Обмін податковою інформацією у наступі на гіг-економіку

Нещодавно Міністерство фінансів України оприлюднило новину про обговорення з операторами цифрових платформ концепції запровадження звітності про доходи своїх користувачів.

Не секрет, що з огляду на досить сувору банківську таємницю в Україні, доходи, що отримують фізичні особи не через податкових агентів, були у «сліпій зоні» для податкових органів України. І операції фізичних осіб, що проходили через цифрові платформи, завжди викликали неабиякий інтерес.

Були навіть спроби запропонувати спеціальний режим їхнього оподаткування (законопроєкт № 10166 від 20.10.2023) у вигляді 6 % ПДФО до доходів в обсязі до 153 розмірів мінімальної заробітної плати із встановленням вимоги зарахувати кошти виключно на спеціальний рахунок з наступним покладенням на банки обов’язку утримувати та сплачувати податок. Однак вказаний проєкт наразі навіть не пройшов рекомендацію комітету і, як то кажуть, «завис в архіві».

Проте ідея збирати податкову інформацію від цифрових платформ –  це не унікальний український гештальт, а тому для його закриття вже існують інструменти міжнародного обміну інформацією у вигляді Багатостороннього автоматичного обміну інформацією про доходи, отримані через цифрові платформи, що здійснюватиметься відповідно до Багатосторонньої угоди компетентних органів про автоматичний обмін інформацією про доходи, отримані через цифрові платформи (Багатостороння угода DPI). Учасниками такої угоди наразі є 26 країн, переважна більшість з яких є державами-членами Європейського Союзу. Обмін такою інформацією будується на основі Модельних правил звітності для операторів платформи щодо продавців у шеринговій та гіг-економіці (Model Rules for Reporting by Platform Operators with respect to Sellers in the Sharing and Gig Economy -MRDP).

В рамках ЄС обмін вже працює за майже аналогічними правилами Директиви Ради (ЄС) 2021/514 від 22 березня 2021 року про внесення змін до Директиви 2011/16/ЄС про адміністративну співпрацю у сфері оподаткування (Директива DAC 7).

Хто з платформ розкриває інформацію

Під платформами, що мають звітувати, розуміється будь-яке програмне забезпечення, включно з веб-сайтом або його частиною та додатками, включно з мобільними додатками, доступними для користувачів, і які дозволяють продавцям підключатися до інших користувачів з метою здійснення відповідної діяльності, прямо чи опосередковано, таким користувачам. Це також включає будь-яку домовленість щодо збору та виплати винагороди за будь-яку відповідну діяльність. Із цього переліку виключені платформи, що дозволяють виключно обробку платежів щодо відповідної діяльності, рекламу відповідної діяльності чи розміщення інформації про послуги або товари, чи переспрямування або переведення користувачів на платформу (роблять редірект на інший маркетплейс).

DAC7/MRDP обмежують перелік платформ за видами діяльності, які вони забезпечують, до можливості продавцям продавати товари, надавати персональні послуги, здавати в оренду рухоме та нерухоме майно. При цьому за MRDP  розкриття інформації про дохід, отриманий продавцями від продажу товарів і від здачі в оренду транспортних засобів, є опціональним вибором для юрисдикцій.

До персональних послуг (gig work) належать послуги, що включають в себе роботу, яка виконується однією або декількома особами незалежно або від імені платформи та виконується за запитом користувача в режимі онлайн або фізично офлайн. Як наслідок не має значення, роботу виконують у звичайному режимі або через інтернет, має місце короткострокове або довгострокове надання послуг. До таких послуг належать, наприклад, послуги транспортного перевезення, проведення мовних курсів через Інтернет, послуга кур'єра, послуга нагляду за дітьми тощо.

Важливо, що надання послуг здійснюється за ініціативою покупця в його особистих цілях. При цьому не важливо, чи надаються такі послуги безпосередньо сторонніми продавцями таким користувачам, чи платформа спочатку купує такі послуги, а потім пропонує ці послуги від свого імені користувачам.

Наприклад, Glovo, яка «купує» послуги сторонніх продавців для доставки їжі своїм користувачам від свого імені, вважатиметься платформою.

Вказані вище правила поширюються на операторів платформ, які:

• або інкорпоровані у відповідній юрисдикції, в тому числі за місцем ефективного управління;
• або мають у ній постійне представництво;
• або мають підзвітних продавців з відповідної юрисдикції;
• або сприяють оренді нерухомого майна, що знаходиться у відповідній юрисдикції.

При цьому нерухоме майно включає як житлову, так і комерційну нерухомість, а також інше нерухоме майно та місця для паркування. Відповідні послуги включають як короткострокову, так і довгострокову оренду нерухомого майна, незалежно від характеру прав (право власності, право користування, оренда, узуфрукт або інші), якими володіє продавець на орендоване нерухоме майно.

Про яких продавців передається інформація

Під продавцями маються на увазі  користувачі платформи, які зареєструвались в будь-який момент протягом звітного періоду з метою надання відповідних послуг/продажу товарів. У цьому контексті ними можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Водночас звітувати необхідно лише щодо активних продавців.

Як наслідок не включаються у звіт ті продавці, які не надали жодних послуг протягом звітного періоду, а також не отримували, або на їх користь не була зарахована винагорода.

Також не потрібно звітувати про таких продавців:

• великі готелі, що надали протягом звітного періоду понад 2 000 послуг бронювання оренди чи найму нерухомого майна;
• державні чи муніципальні установи;
• акції такої компанії продавця регулярно торгуються на організованому ринку цінних паперів, або компанія продавець є пов'язаною особою такої компанії.

Які цифрові платформи звільнені від обов’язку звітувати

Як було зазначено вище, це платформи, що не є прямими посередниками у наданні відповідних послуг та збору винагороди за них, як то чисті платіжні системи, дошки оголошень та онлайн-агрегатори.

MRDP також звільняє від обов’язку звітувати платформи, на яких персональні послуги надаються працівниками платформи або пов'язаними особами платформи.

У деяких випадках MRDP надає право юрисдикціям вирішити чи виключити з-під звітування платформи, що сприяють наданню послуг:

1. Для яких сукупна винагорода на рівні платформи за попередній календарний рік становить менше 1 мільйона євро, і яка звернулась до податкових органів із відповідною заявою про виключення з переліку підзвітних осіб,
2. Підтвердили податковим органам, що бізнес-модель платформи є такою, що не дозволяє продавцям отримувати прибуток від винагороди (як приклад – це можуть бути надання послуг з розподілу витрат, таких як спільні поїздки); 
3. Бізнес-модель платформи не передбачає підзвітних продавців.

При цьому юрисдикції самостійно вирішують, чи вони надають пільгу по звітуванню на всі ці три випадки чи лише на частину з них.

Що про вас можуть дізнатись податкові органи зі звітності цифрових платформ

Відповідно до DAC 7 маркетплейси зобов’язані передавати про власних продавців досить широкий перелік даних, як то:

• ПІП для фізичних осіб та найменування для юридичних осіб;
• адреси проживання, дату народження для фізичних осіб / адресу та дані про державу реєстрації для юридичних осіб;
• індивідуальний податковий номер для фізичних осіб / номер реєстрації для юридичних осіб;
• номер платника ПДВ (за наявності);
• загальну суму винагороди, сплачену або нараховану протягом кожного кварталу звітного періоду, і кількість відповідних дій, щодо яких вона була фактично сплачена або зарахована продавцю;
• ідентифікатор фінансового рахунку, на який сплачується або зараховується винагорода, який відомий платформі;
• всі платежі, що утримуються оператором платформи чи були сплачені продавцем на його користь в кожному кварталі календарного року, зокрема комісійні винагороди, чи податки, збори.

Інформація щодо винагороди, сплаченої або зарахованої у фіксованій валюті, повинна повідомлятися у валюті, у якій вона була сплачена або зарахована. Якщо винагороду було сплачено або зараховано у формі, відмінній від фіксованої валюти, вона повинна бути надана в звіті в місцевій валюті, конвертованій або оціненій у спосіб, який визначається оператором платформи.

У випадку, якщо через платформу забезпечується здача в оренду нерухомого майна або його частини, додатково також розкривається: вид майна, що здається в оренду або в найом, його адреса, номер (за наявності) або інший рівнозначний номер, заснований на законодавстві держави або юрисдикції, де знаходиться нерухоме майно або його частина, кількість днів у календарному році, коли нерухоме майно було орендовано або здано в найом (якщо інформація відома), та кількість угод щодо кожного нерухомого майна або його частини, за яку отримано оплату або здійснено зарахування на платіжний рахунок.

Збір інформації та звітування

Аби зібрати вказаний обсяг інформації, оператори платформ повинні будуть забезпечити процедури належної перевірки (due diligence) своїх продавців.

Звіт про операції продавців подається не пізніше 31 січня року, наступного за календарним роком, у якому вони були зареєстровані.

Оператор платформи може делегувати перевірку та звітування сторонньому постачальнику послуг, але при цьому бути нести відповідальність на належне виконання таких обов’язків.

Яке значення це може мати для України

Варто зауважити, що DAC 7/ DPI – це лише інструмент для збору інформації, а ось як її використовувати, вирішують самі юрисдикції. І в цій частині Податковий кодекс України вимагатиме доопрацювання процедури адміністрування правил ПДФО та спрощеної системи.

Так вже зрозуміло, що, наприклад, в цілях ПДФО необхідно буде змінювати поняття податкового агента, оскільки наявні правила релевантні лише для суб’єктів господарювання, які зареєстровані в ЄДР, і не поширюються, наприклад, на компанії, що мають місце ефективного управління в Україні. Окрім того, поняття «юридичної особи» в цілях DAC 7/ DPI включає також трасти чи інші утворення без статусу юридичної особи.

Також потенційно може постати питання про необхідність реєстрації фізичних осіб як ФОП, що надають персональні послуги. Проте, в дійсності, для податкових органів це мало значення лише в контексті застосування пільгових ставок (наприклад, при продажу рухомого майна), а також в ситуаціях, коли податкові органи не отримують інформацію про наявність у фізичних осіб банківських рахунків, а розкриття банківської таємниці про рух коштів вимагає звернення до суду.

В цілому, оцінуючи перспективи впровадження розкриття цифровими платформами інформації про продавців, можна очікувати, що цілком ймовірним варіантом з огляду на активну позицію Мінфіну є впровадження такого інструменту вже в найближчі пару років. А тому національним операторам варто вже починати працювати над розробкою процедур перевірки та ідентифікації своїх продавців, а продавцям доведеться переглянути свої бізнес-моделі.