Податкова прозорість без ілюзій: як міжнародний обмін даними реально працює проти «невидимості» доходів

Останні кілька років остаточно зруйнували одну з найстійкіших ілюзій приватних платників податків: що за наявності іноземних рахунків, фінтех-платформ, криптоактивів або «розмитого» резидентства можна залишатися поза полем зору податкових органів.

Сучасна податкова система більше не покладається на декларації як єдине джерело інформації. Вона працює через багаторівневу екосистему міжнародного обміну даними, де автоматичні масиви, спеціальні запити, фінансова розвідка та витоки інформації зливаються в єдине податкове досьє платника.

Від «добровільного декларування» до системної видимості

Ще десять років тому контроль над доходами фізичних осіб за кордоном був фрагментарним. Сьогодні ж податкові органи отримують дані не епізодично, а регулярно, структуровано та з різних джерел.

Ключову роль відіграє автоматичний обмін фінансовою інформацією (CRS), який дозволяє податковим органам бачити залишки на рахунках, доходи та базові фінансові показники іноземних активів. Але CRS — лише верхівка айсберга. Його дані дедалі частіше використовуються як тригер для більш глибоких інструментів: обміну за запитом (EOIR), спонтанного обміну, фінансового моніторингу та міжнародних розслідувань.

Фактично питання сьогодні стоїть не в тому, чи побачить податкова інформацію, а коли і через який канал.

Кого система «бачить» у першу чергу

У зоні підвищеного податкового ризику — не абстрактні «великі капітали», а цілком звичайні фізичні особи:

• цифрові кочівники, ІТ-фахівці, консультанти і фрилансери з міжнародними клієнтами;
• особи з кількома посвідками на проживання або «паперовим резидентством»;
• користувачі фінтех-платформ (Payoneer, Wise, Revolut, PayPal, Stripe);
• інвестори в цінні папери, ETF та криптоактиви;
• українці, які фізично виїхали за кордон, але зберегли бізнес, сім’ю або активи в Україні.

Для податкових органів такі профілі є ідеальними для ризик-аналізу: складна географія, розірвані ланцюги доходів, різні юрисдикції рахунків і відсутність узгодженої податкової історії.

Фінтех і EMI: чому «це не банк» більше не аргумент

Поширена помилка — вважати, що рахунки у фінтех- або EMI-компаніях перебувають поза системою обміну. Насправді для податкових цілей EMI є фінансовими установами, які:

• беруть участь у CRS;
• відповідають на міжнародні податкові запити;
• співпрацюють з фінансовими розвідками у межах AML.

Критично важливо розуміти: значення має юрисдикція ліцензування конкретної платіжної установи, а не країна головного офісу холдингу. Саме тому європейські структури Payoneer або PayPal підпадають під CRS і передають дані до податкових органів країн резидентності клієнтів.

Обмін за запитом (EOIR): коли автоматичних даних замало

EOIR — це не масовий обмін, а точковий інструмент, який запускається щодо конкретної особи або групи осіб. Він працює за принципом «передбачуваної важливості»: держава має довести, що запитувана інформація релевантна для конкретного податкового розслідування.

У межах EOIR податкові органи можуть отримувати:

• банківські виписки, KYC-матеріали, дані про бенефіціарів;
• структури володіння компаніями, фондами, трастами;
• бухгалтерські та договірні документи;

Посилання на банківську таємницю або «відсутність інформації» давно не є підставою для відмови.

Фінансова розвідка: паралельний і швидкий контур

Окремий і дедалі важливіший канал — міжнародний обмін через підрозділи фінансової розвідки (FIU). В Україні цю функцію виконує Держфінмоніторинг, який є частиною глобальної мережі Egmont Group.

FIU-обмін відрізняється від податкового:

• він швидший;
• базується на підозрілих транзакціях, а не деклараціях;
• може охоплювати ширше коло осіб і структур.

На практиці саме FIU часто першими «підсвічують» транснаціональні потоки, після чого інформація трансформується у податкові запити, перевірки або кримінальні провадження.

Whistleblowers і витоки: новий податковий тригер

Окремої уваги заслуговує роль whistleblowers та міжнародних витоків даних. Податкові органи провідних країн офіційно визнають такі джерела як легітимні для формування ризик-профілів.

Практика показує, що:

• Німеччина, Велика Британія, США мають програми винагороди інформаторів (до 15–30% стягнутих сум);
• дані з Panama Papers, Paradise Papers та подібних розслідувань використовуються для запуску перевірок;
• whistleblower — це не «чутки», а процесуально значуще джерело інформації.

У поєднанні з CRS та EOIR такі витоки стають потужним інструментом донарахувань.

Строки давності: чому «час усе спише» — небезпечна стратегія

Українське податкове законодавство передбачає строки давності, однак вони не універсальні. Якщо декларація не подана або є кримінальний компонент, строк може не застосовуватися взагалі. Крім того, перебування особи за кордоном понад 183 дні зупиняє перебіг строку давності.

Це означає, що стратегія «перечекати» дедалі частіше не працює, особливо в умовах міжнародного обміну.

Нерухомість: новий фронт податкової прозорості

Податкова прозорість виходить на новий рівень: іноземна нерухомість більше не залишається в тіні.

4 грудня 2025 року 26 юрисдикцій взяли на себе зобов’язання запровадити нову міжнародну систему автоматичного обміну інформацією щодо нерухомого майна. Ініціатива реалізується в межах підходів ОЕСР/G20 та означає чергове масштабне розширення глобальної податкової прозорості.

Незабаром міжнародний обмін охоплюватиме не лише:

• фінансові рахунки (CRS);
• криптоактиви (CARF);
• транзакції на цифрових платформах (DAC7);

а й нерухомість та всі пов’язані з нею операції, зокрема:

• дані про власників об’єктів;
• оціночну та договірну вартість;
• історію придбання та відчуження;
• доходи від оренди.

Правовою основою є Багатостороння угода компетентних органів про обмін легкодоступною інформацією про нерухоме майно (IPI MCAA), побудована на тій самій архітектурі, що й CRS та CARF.

Перші обміни інформацією очікуються у 2029 році. До ініціативи вже приєдналися, зокрема, Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Португалія, Швеція, Норвегія, Нова Зеландія та низка інших країн, включно з Гібралтаром.

ОЕСР прямо очікує підключення всіх учасників Всеохоплюючої структури BEPS, серед яких і Україна.

Замість висновку

Податкова прозорість сьогодні — це не про пошук «сірих зон», а про керування ризиками у відкритій глобальній системі. Дані рухаються швидше за людей, а обмін між податковими органами, фінансовими розвідками та навіть журналістськими розслідуваннями створює щільне інформаційне середовище.

Для фізичних осіб це означає одне: податкова історія має бути логічною, узгодженою та готовою до перевірки з будь-якого боку — податкового, фінансового або публічного.