Податкові схеми через роялті: як бізнес мінімізує податки
Як і обіцяла, сьогодні розглянемо, як бізнес використовує виплату роялті нерезидентам, а також в якості інструмента податкової оптимізації та, в деяких випадках, для ухилення від сплати податків.
Відбувається це через механізми переведення прибутку в юрисдикції з низькими податками або через зловживання міжнародними податковими угодами.
Як використання роялті може допомагати мінімізувати податки?
Ось основні схеми, які використовуються для зменшення податкового навантаження за допомогою роялті:
1. Переміщення прибутку в низькоподаткові юрисдикції («податкові гавані»)
Суть схеми:
- Компанія в країні з високими податками (наприклад, в Україні) укладає договір на використання торгової марки, патенту чи програмного забезпечення з компанією-нерезидентом.
- Ця компанія-нерезидент зареєстрована в юрисдикції з низьким або нульовим оподаткуванням (Кіпр, ОАЕ, Ірландія, Люксембург тощо).
- Українська компанія виплачує роялті, які зменшують її оподатковуваний прибуток.
- Гроші виводяться за кордон, де або не оподатковуються взагалі, або оподатковуються за мінімальною ставкою.
Приклад:
- Українська компанія сплачує 5 млн. грн. роялті кіпрській компанії.
- В Україні ці 5 млн. грн. відносяться на витрати, зменшуючи цим базу для податку на прибуток (18%).
- У Кіпрі роялті можуть оподатковуватися за ставкою 0% або 2,5%, що суттєво менше, ніж в Україні.
Контроль та ризики:
- В Україні діє механізм контрольованих операцій (ТЦУ), який перевіряє обґрунтованість розміру роялті.
- Застосовуються правила «ділової мети», які вимагають довести реальне використання інтелектуальної власності.
2. Використання «кондуїтних» компаній (“Treaty Shopping”)
Суть схеми:
- Компанія створює проміжну компанію (кондуїт) у юрисдикції, яка має сприятливу угоду про уникнення подвійного оподаткування з країною-платником роялті.
- Через цю юрисдикцію роялті перераховуються далі в офшор.
Приклад:
- Українська компанія сплачує роялті компанії в Нідерландах, де діє податкова угода, що дозволяє зменшити податок на репатріацію до 0%.
- Нідерландська компанія одразу ж перераховує ці гроші на рахунок кінцевого бенефіціара в офшорі.
Контроль та ризики:
- Українська податкова може перевіряти, чи є реальна економічна діяльність у компанії-отримувача роялті.
- Діють правила BEPS (Base Erosion and Profit Shifting), які обмежують такі схеми.
3. Надмірне завищення розміру роялті (Transfer Pricing Abuse)
Суть схеми:
- Пов’язані компанії встановлюють завищені ставки роялті, щоб максимізувати виведення прибутку.
Приклад:
- Звичайні ставки роялті за використання бренду в галузі становлять 5-7% від доходу.
- Але компанія встановлює ставку 15%, щоб зменшити податок на прибуток в Україні.
Контроль та ризики:
- Податкові органи застосовують методи ТЦУ для визначення ринкової ціни роялті.
- Якщо ставка роялті завищена, можуть бути донараховані податки.
4. Використання роялті для виведення коштів у приватні руки
Суть схеми:
- Фізична особа реєструє компанію-нерезидента, яка володіє інтелектуальними правами.
- Потім її власний бізнес в Україні платить цій компанії роялті, переводячи кошти у вигляді ліцензійних платежів.
Приклад:
- Підприємець в Україні реєструє компанію в Швейцарії та передає їй права на бренд.
- Його українська компанія платить роялті за використання цього бренду, фактично переводячи гроші самому собі за кордон.
Контроль та ризики:
- Українська податкова може перевіряти бенефіціарну власність компанії-отримувача роялті.
- З 2021 року діють правила КІК (контрольованих іноземних компаній), які зобов’язують українських резидентів декларувати прибутки іноземних компаній.
Україна та інші країни впроваджують заходи для боротьби з податковими схемами через роялті. Серед основних:
- Контрольовані операції (ТЦУ) – перевірка рівня роялті на відповідність ринковим цінам.
- Тест «ділової мети» – компанії повинні довести реальність операцій.
- Податок на репатріацію (15%) – для роялті, що виплачуються нерезидентам.
- Обмін податковою інформацією (CRS, BEPS, CFC Rules) – ускладнює використання офшорів.
Виплата роялті нерезидентам може використовуватися і як легальна податкова оптимізація, і як спосіб ухилення від податків. Однак, сучасні міжнародні ініціативи (BEPS, CRS, CFC) та посилення податкового контролю роблять такі схеми дедалі більш ризикованими.
Бізнесу слід враховувати законодавчі вимоги, щоб уникати штрафів і податкових донарахувань.
