Податковий компроміс 2.0: що пропонується змінити
Починаючи з 2022 року, економіка України функціонує в умовах перманентних викликів, зазнає численних трансформацій та змушує реагувати на зміни власної структури, галузей, наявних ресурсів і їхнього розподілу. Останнім часом в політичних і економічних колах активно обговорюється представлений Міністерством фінансів України законопроєкт щодо оновлення правил оподаткування для платників єдиного податку, який фактично інтегрує податкові зобов’язання України перед МВФ і є частиною Національної стратегії доходів до 2030 року. Одночасно із цим, хоч і не так масштабно, але вже публічно обговорюються можливі законодавчі зміни механізму досудового розслідування злочинів про ухилення від сплати податків (передбачених статтею 212 Кримінального кодексу України) і прийняття остаточних рішень у відповідних провадженнях.
На початку 2026 року Бюро економічної безпеки на своїй офіційній веб-сторінці опублікувало оголошення із запрошенням усіх бажаючих до обговорення нової моделі досудового врегулювання економічних злочинів. При цьому Директор БЕБ Олександр Цивінський уточнив, що «якщо компанія визнає факт несплати, відшкодовує податки, штраф і сплачує додатковий внесок, наприклад, до фонду Збройних Сил України, то провадження закривається за досягненням податкового компромісу. Це не амністія, а економічне відновлення справедливості, яке може діяти лише один раз як «право першої помилки». У разі повторення буде застосована повна кримінальна відповідальність. Такий підхід дає державі швидкий фінансовий результат, бізнесу – легальний вихід, а суспільству – сигнал, що чесність нарешті вигідніша, ніж корупція».
Існуючі механізми звільнення від кримінальної відповідальності за несплату податків
Своєрідний «компроміс» між обвинуваченням та платником податку вже можливий і часто успішно застосовується в реальному житті. Наразі законом про кримінальну відповідальність передбачено, що особа, яка вчинила умисне ухилення від сплати податків, зборів, обов’язкових платежів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до моменту притягнення до відповідальності нею було сплачено відповідні податки, збори, а також відшкодовано шкоду, завдану державі їхньою несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня). Однак у цього механізму є деякі особливості, які роблять його дещо ускладненим для обох сторін і менш привабливим для платника податків.
Зокрема, нині закон передбачає можливість сплатити податки та відшкодувати шкоду, але це не означає автоматичне закриття провадження. Натомість є право на звільнення від відповідальності конкретної фізичної особи у разі задоволення відповідного клопотання судом. Більше того, аби реалізувати такий сценарій, спершу повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), адже лише особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках. Тобто, саме по собі відшкодування податків і штрафних санкцій не створює максимально позитивних правових наслідків для платника податків, оскільки службова особа суб’єкта господарювання має визнати власну провину у вчиненні кримінально караного діяння. В такій концепції кримінальне провадження закривається судом, але фактично держава не визначає, що особа невинувата у вчиненні злочину, а репутаційна криза для суб’єкта господарювання та наслідки у взаємовідносинах із контрагентами залишаються неминучими.
До речі, в цьому контексті варто згадати запроваджений у 2014 році «податковий компроміс» як одну з підстав для закриття справи без звернення до суду. Він полягав у звільненні від відповідальності платників податків та/або їхніх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов’язань із податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року. Сума заниженого податкового зобов’язання підлягала сплаті в розмірі лише 5% такої суми. При цьому 95% вважалися погашеними, штрафні санкції не застосовувалися, пеня не нараховувалася. Дійсно, для платників податків, які очевидно або потенційно на той час перебували в полі зору правоохоронних органів, максимально ефективним було застосування податкового компромісу, що автоматично тягнуло за собою прийняття рішення про закриття кримінального провадження. Проте на практиці виявилося, що цей інструмент став лише точковим і не мав такого очікуваного ефекту масової детінізації економіки.
Що нового пропонує контролюючий орган
Запропонована для обговорення нова модель, відмінністю якої є повне добровільне відшкодування і сплата додаткового внеску, без повідомлення про підозру, тобто фактично без будь-яких негативних наслідків кримінально-правового характеру, ймовірно буде цікавою саме тим суб’єктам господарювання, які розуміють високий рівень потенційних ризиків притягнення до кримінальної відповідальності і бажають швидкого очікуваного результату. На відміну від угоди у кримінальному провадженні, ця модель не передбачає навіть визнання вини у скоєнні злочину, лише факту несплати конкретної суми податків. Привабливим для платника є своєрідне очищення історії після отримання рішення про закриття провадження. Водночас, з огляду на анонсоване право лише першої «помилки», все ж таки певний алгоритм обліку прийняття таких рішень і контролю за недопущенням їх повторного прийняття має бути визначений. До речі, може бути передбачений і певний тривалий строк, після спливу якого допускається повторне застосування компромісу. Також підлягає врахуванню ризик реєстрації нових суб’єктів господарювання з метою обходу заборони повторного компромісу, з огляду на що варто враховувати повну корпоративну структуру управління. В протилежному випадку не можна виключати ризик сприйняття такої моделі тіньовим сектором економіки як своєрідну відстрочку сплати податкових зобов’язань, без притягнення до відповідальності.
Не менш важливим є необхідність розробки зрозумілих і прозорих кроків ініціювання відповідної моделі з метою усунення фактів безпідставних відмов і зловживань з боку слідства або прокуратури. Механізм повинен бути пов’язаний саме із узгодженою сумою податкових зобов’язань, а не сумою, встановленою за результатами проведення так званих аналітичних досліджень (продуктів), щодо допустимості яких в якості доказів вже сформована позиція, в тому числі судом касаційної інстанції.
Загалом, запропонована модель сигналізує про те, що для бізнесу можуть бути запропоновані зрозумілі правила досягнення податкового компромісу до початку притягнення конкретних осіб до кримінальної відповідальності, що може сприйматися як декриміналізація ухилення від сплати податків. Проте, оцінюючи загальну кількість обвинувальних вироків за ст. 212 КК України та економічний ефект, який досягається за результатами розслідувань відповідних злочинів, обговорюваний податковий компроміс може стати інструментом хоч і не детінізації ринку, але реального відшкодування збитків, завданих державі у достатньо короткі строки.
