Польська позиція щодо оподаткування заробітних плат і директорських гонорарів українських переселенців

Знаєте, якщо вірити чату GPT (особисто мого звуть Джиммі), то Польща – найпрозоріша країна 🏆 в ЄС, коли йдеться про індивідуальні податкові рішення (tax ruling чи ІПК по-нашому) – їхні повні тексти розміщені у відкритому доступі!

І в попередньому матеріалі ми з вами вже звертали увагу на те, яка поточна позиція польських податкових органів щодо оподаткування ФОП-доходів українських біженців.

Пропоную продовжити та цього разу розібратися, а як же поляки ставляться до потенціалу оподатковувати доходи українських громадян у формі заробітних плат від локальних та іноземних роботодавців, особливо українських.

На сьогодні найбільш поширеними випадками можуть бути:

1. Проживання українських громадян на території Польщі, проте збереження робочого місця в українській компанії й отримання заробітної плати від українського роботодавця за дистанційну роботу з території Польщі.
2. Проживання українських громадян на території Польщі та працевлаштування в польських компаніях (часто завдяки отриманню прихистку, що одночасно передбачає право на роботу).
3. Поєднання вказаних варіантів.

При цьому достатньо популярною є ідея/точка зору, що «зі всього заробленого в Україні треба/можна сплачувати податки в Україні, а вже із заробленого в Польщі – треба/можна сплачувати податки в Польщі».

Давайте дізнаємось, чи є в цьому «правда».

Податкова служба Польщі оцінює податкові наслідки таких ситуацій наступним чином:

Індивідуальна консультація № 610382, опублікована 25.10.2024

Фабула кейсу:

• Заявник – громадянин України, разом із дружиною та дітьми проживає в Польщі.
• Діти Заявника навчаються в Польщі.
• Заявник має у власності квартиру в Польщі.
• Заявник має у власності польську компанію зі статусом малого підприємства, що займається несільськогосподарським бізнесом в Польщі. 
• Заявник планує укласти угоду з українською компанією про виконання функцій члена ради директорів без операційного управління компанією, а лише виконуючи наглядові функції (контроль керівництва компанії, прийняття ключових стратегічних рішень компанії, формування загального напряму бізнесу). Традиційні умови працевлаштування не передбачаються. 
• Винагорода за вказані функції члена ради директорів буде сплачуватися на підставі цивільно-правової угоди, і це буде єдиний вид заробітку від компанії.
• Діяльність польської та української компанії не пов’язані між собою.
• Заявник планує продати акції польської компанії та припинити нею керувати.
• Українська компанія є товариством з обмеженою відповідальністю – платником корпоративного податку на загальних підставах в Україні та не є податково-прозорою структурую для цілей оподаткування.
• Рада директорів складається з виконавчих директорів, які керують компанією, та невиконавчих директорів, які контролюють виконавчих директорів. Повноваження кожного директора залежать від його статусу. Тобто рада директорів української компанії є колегіальним органом, до якого окрім заявника входить щонайменше генеральний директор. 
• Офіс української компанії розташований лише в Україні.
• Заявник здійснюватиме діяльність, пов'язану з функціями члена ради директорів (стратегічне планування діяльності компанії), на території України.

Висновки польських податківців внаслідок застосування польського податкового законодавства та українсько-польської УпУПО:

• Заявник є податковим резидентом Польщі, оскільки його центр життєвих інтересів (ЦЖІ) знаходиться в Польщі, а відтак має перед Польщею необмежену податкову відповідальність.
• Відповідно до принципу необмеженої податкової відповідальності фізичні особи – податкові резиденти Польщі підлягають податковій відповідальності з усіх своїх доходів незалежно від місцезнаходження джерел доходу. Це означає, що до цієї категорії осіб застосовуються загальні податкові правила, скориговані лише змістом міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування.
• Відповідно до статей 16 та 24 українсько-польської Конвенції про уникнення подвійного оподаткування, дохід («директорський гонорар» за конвенцією) резидента Польщі, який входить до складу ради директорів і отримує винагороду «через те, що він є членом правління, наглядової ради або будь-якого іншого подібного органу компанії», яка має зареєстрований офіс на території України, може оподатковуватися як в Україні (країні джерела доходу), так і в Польщі (країні резидентства). Для запобігання подвійному оподаткуванню цього доходу в Польщі слід застосовувати метод звільнення з прогресією.
• Вищевикладене означає, що дохід, отриманий польським платником податків від роботи в якості директора компанії в Україні, звільняється від оподаткування в Польщі. Однак, якщо платник податків отримав би інший дохід, оподатковуваний у Польщі в цьому податковому році, то дохід, отриманий в Україні, повинен бути взятий до уваги для розрахунку ставки податку. Водночас, на звільнення цієї винагороди від податку на доходи фізичних осіб у Польщі не впливає те, чи передбачено оподаткування цього виду винагороди в Україні відповідно до внутрішнього українського законодавства, тобто, чи звільняється цей дохід від оподаткування відповідно до внутрішнього українського законодавства.

Індивідуальна консультація № 577165, опублікована 02.02.2024

Фабула кейсу:

• Заявник – громадянин України, не одружений, без дітей, переїхав до Польщі з 30.10.2022 (на підставі 24 параграфу).
• Проживання в Польщі в самостійно орендованій квартирі.
• Перебування на території Польщі менше 183 днів у 2022 році та більше 183 днів у 2023 році.
• Заявник є найнятим працівником українського роботодавця, на якого працює дистанційно зі своєї орендованої польської квартири.
• Єдине джерело доходу Заявника – українська заробітна плата.
• Заявник має рахунок у польському банку. Проте в Польщі Заявник не має у власності нерухомості, кредитів або інших фінансових продуктів.
• Заявник має у власності автомобіль, зареєстрований в Україні (без планів змінювати українські номери на польські).
• В Україні проживають родичі та друзі, в Україні є зареєстрована прописка в квартирі батьків (родинна нерухомість не у власності Заявника, але під його наглядом із постійним доступом).
• Намір повернутися до України після завершення воєнних дій, єдина мета проживання в Польщі – прихисток на час воєнних дій.
• Вся соціальна активність пов’язана лише з Україною.

Висновки польських податківців внаслідок застосування польського податкового законодавства та українсько-польської УпУПО:

• Заявник не підпадає під визначення податкового резидента Польщі у 2022-2023 роках, оскільки зберігає ЦЖІ в Україні, і його перебування у Польщі, хоч і тривале, але вимушене через обставини воєнних дій.
• Проте дохід від дистанційної роботи на іноземного (не польського) роботодавця, якщо така заробітна плата нараховується за роботу, виконану фактично під час знаходження віддаленого працівника понад 183 дні на території Польщі, є доходом з джерелом походження з території Польщі і підлягає оподаткуванню польськими податками. 

Аргументи польської податкової:

«З наведених обставин випливає, що у 2022 році у вас не було центру інтересів у Польщі, оскільки ви приїхали до Польщі лише тимчасово через війну, і у 2022 році ви пробули у Польщі менше 183 днів. Таким чином, слід зробити висновок, що у 2022 році у вас не було місця проживання в Польщі в сенсі статті 3(1a) Закону, і на вас поширювалося обмежене податкове зобов'язання, зазначене у статті 3(2a) Закону про прибутковий податок з фізичних осіб, тобто лише на доходи, отримані на території Польщі. У вашому випадку винагороду, отриману у 2022 році за роботу, виконану на території Польщі для українського роботодавця, слід розглядати як такий дохід.

Відповідно до статті 15(1) Конвенції, винагорода від оплачуваної праці особи, яка проживає в Україні, оподатковується лише в Україні, якщо тільки вона не є винагородою, отриманою від оплачуваної праці, що виконується на території Польщі. Якщо наймана робота виконується в такий спосіб, винагороду, отриману за неї, може оподатковувати остання країна, тобто Польща. Однак у ситуації, коли умови, викладені у пункті 2 статті 15 вищезгаданої польсько-української Конвенції, виконуються спільно, винагорода, отримана фізичною особою, яка є резидентом з метою оподаткування на території України, щодо оплачуваної праці, що виконується на території Польщі, підлягає оподаткуванню. З іншого боку, невиконання будь-якої з цих умов означає, що відповідно до статті 15(1) Конвенції вищезгадана винагорода підлягає оподаткуванню в державі проживання платника податків та в державі, в якій виконується робота.

З наданої вами інформації випливає, що у 2022 році ви знаходились у Польщі менше 183 днів, ваш роботодавець не мав зареєстрованого офісу чи підприємства у Польщі. Це означає, що передумови, передбачені статтею 15(2) Конвенції, було виконано спільно. Отже, дохід, отриманий вами у 2022 році від роботи на українського роботодавця – відповідно до вищезгаданої Конвенції – підлягав оподаткуванню лише за місцем вашого проживання, тобто в Україні.

Враховуючи наведені вище роз'яснення, у вашому випадку місцем ЦЖІ  у 2023 році, визначеним на підставі вищезгаданих колізійних норм, є Україна. Таким чином, у Польщі у 2023 році, незважаючи на те, що цього податкового року ваше місце проживання понад 183 дні, ви підпадаєте під обмежене податкове зобов'язання, зазначене у статті 3(2a) Закону про прибутковий податок з фізичних осіб. Таким чином, ви повинні обкладати податком у Польщі лише дохід (виручку), отриманий(-у) на території цієї країни.

Отже, до доходів, отриманих від роботи на українського роботодавця на території Польщі у 2023 році, має застосовуватися стаття 15 вищезгаданої Конвенції про уникнення подвійного оподаткування. З наведених вами обставин випливає, що у 2023 році ви провели у Польщі понад 183 календарні дні, що означає, що стосовно цього року не були спільно виконані умови, передбачені статтею 15(2) Конвенції. Таким чином, вищезазначена стаття 15(1) Конвенції застосовується до доходу, отриманого від роботи, виконаної в Польщі для українського роботодавця у 2023 році.

Використання фрази «може оподатковуватись в іншій державі» у статті 15(1) вищезгаданої Конвенції означає, що не існує виключного права на оподаткування цього доходу державою, резидентом якої є платник податків.

Таким чином, якщо передумови, передбачені статтею 15(2) вищезгаданої Конвенції, не виконуються спільно, дохід резидента України від роботи, виконаної в Польщі, може оподатковуватись як у Польщі, так і в державі проживання, тобто в Україні. В Україні ви зможете застосувати метод запобігання подвійному оподаткуванню, що випливає з польсько-української Конвенції.

Таким чином, дохід, отриманий вами в 2023 році від роботи, виконаної в Польщі для українського роботодавця, підлягає оподаткуванню в Польщі відповідно до положень Закону про прибутковий податок з фізичних осіб, з урахуванням Конвенції між Урядом Республіки Польща та Урядом України про уникнення податків та капітал. Водночас, щоб уникнути подвійного оподаткування, ви зможете застосовувати в Україні метод, що випливає із вищезгаданої польсько-української Конвенції.»

Висновки з поточної фіскальної позиції податківців Польщі:

1. Достатньо поширеними є випадки, коли польська податкова служба погоджується, що у випадку неперенесення українцями до Польщі суттєвої частини їхнього центру життєвих інтересів, а збереження таких більш тісних зв’язків з Україною – такі українці, які перебувають на території Польщі виключно тимчасово, через воєнні дії на території України, визнаються податковими нерезидентами Польщі. 
2. Податкові нерезиденти Польщі все ж мають в Польщі обмежену податкову відповідальність, яка стосується необхідності сплати податків за польськими правилами і ставками з доходів, отриманих із джерелом походження з території Польщі.
3. Заробітна плата, винагорода та гонорари від українських роботодавців підпадають під визначення «польських» доходів, якщо робота (виконання функцій), за які виплачуються відповідні види винагороди, фактично здійснюється довше 183 днів на рік з території Польщі.