Позбавлення батьківських прав як крайній захід для захисту прав дитини

Сім’я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення. А тому право дитини на проживання в сім’ї разом з батьками, піклування батьків про неї є невід’ємним правом кожної дитини. 

Батьки – головні люди в житті дитини, які піклуються, навчають, забезпечують духовно та матеріально. Крім того, з юридичної точки зору батьки – це законні представники дитини, які мають діяти в найкращих інтересах дитини.

Позбавлення батьківських прав — це радикальний і болісний захід впливу, до якого держава вдається виключно у виняткових випадках, оскільки цей правовий інститут передбачений для захисту прав та інтересів дитини у випадках, коли батьки ухиляються від своїх обов’язків або ставлять під загрозу життя, здоров’я та розвиток дитини.

Це – непростий процес як для дитини, так і для батьків, і часто він є останнім кроком у спробі забезпечити дитині безпечне та стабільне майбутнє. Важливо розуміти, що головною метою позбавлення батьківських прав є не покарання дорослих, а створення умов, де права дитини будуть повністю захищені.

Отже, далі йтиметься про підстави та процедуру позбавлення батьківських прав, а також правові наслідки такого рішення.

Підстави для позбавлення батьківських прав

Батьки або один з них можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла 18 років, і тільки з підстав, визначених законом. Це можливо, якщо мати та/або батько:

• не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
• ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
• жорстоко поводяться з дитиною: вчиняють фізичне або психічне насильство щодо дитини, застосовують недопустимі методи виховання, принижують людську гідність дитини;
• є хронічними алкоголіками або наркоманами, що має бути підтверджено відповідними медичними висновками;
• вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини (тобто залучають дитину до непосильної праці, заняття проституцією, злочинною діяльністю), примушують її до жебракування та бродяжництва;
• засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

До прикладу, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків мають місце у випадках, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема:

• не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;
• не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;
• не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;
• не сприяють засвоєнню нею освіти.

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками. Однак, встановлені факти того, що хтось із батьків недостатньою мірою спілкується з дитиною, забезпечує її матеріально, недостатньо залучений до виховання дитини не може бути підставою для позбавлення такої особи батьківських прав, хоча фактично і можна стверджувати, що така особа ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків.

Суди неодноразово наголошували, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох. І дуже часто в справах цієї категорії суд, з урахуванням особи батька, матері, а також конкретних обставин справи обмежується попередженням про необхідність змінити ставлення до виховання дитини та належним чином здійснювати свої батьківські права, що має контролювати орган опіки та піклування.

Зокрема, Верховний Суд наголошує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо і лише за наявності вини у діях батьків (постанова від 20.03.2024 року у справі №204/2097/22).

З огляду на це, зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість підстав для позбавлення батьківських прав, як можна переконатись вище, мають оціночний характер і залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

Процедура позбавлення батьківських прав

Особа може бути позбавлена батьківських прав щодо всіх своїх дітей або когось із них виключно в судовому порядку.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому перебуває дитина, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років.

Позов про позбавлення батьківських прав подається до суду за зареєстрованим місцем проживання чи перебування відповідача (того з батьків, кого хочуть позбавити батьківських прав) і розглядається в порядку цивільного судочинства в загальному позовному провадженні.

До розгляду даної категорії справ у якості третьої особи обов’язково має бути залучений орган опіки та піклування, який подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок органу опіки та піклування має для суду рекомендаційний характер та підлягає дослідженню та оцінці судом як окремий доказ на основі інших наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, оскільки до суду можуть бути подані докази, які були недоступні на час складання органом опіки та піклування свого висновку. Тому суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини.

Тягар доведення обставин, якими обґрунтовується необхідність позбавлення батьків або одного з них батьківських прав щодо дитини, покладається на позивача. Але варто враховувати, що навіть визнання позову відповідачем не є достатньою підставою для суду ухвалити рішення про позбавлення такої особи батьківських прав, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини. 

На противагу цьому, заперечення відповідача проти позовних вимог також не може однозначно свідчити про інтерес до дитини, готовність до виконання своїх батьківських обов’язків та реальне бажання змінити поведінку на краще, оскільки мотиви такого заперечення можуть бути корисливими, наприклад, бажання отримувати від дитини аліменти на своє утримання в майбутньому.

Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може, на вимогу позивача або з власної ініціативи, вирішити питання про стягнення аліментів на дитину, адже позбавлення батьківських прав не позбавляє особу від обов’язку сплачувати аліменти на утримання дитини.

Наслідки позбавлення батьківських прав

Отже, особа, позбавлена батьківських прав щодо дитини:

• втрачає особисті немайнові права щодо дитини;
• звільняється від обов’язків щодо виховання дитини, але не від обов’язку утримувати дитину;
• перестає бути законним представником дитини;
• втрачає права на пільги та державну допомогу, що надається сім’ям з дітьми;
• не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
• не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності - право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування;
• втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Незважаючи на те, що особа, позбавлена батьківських прав, втрачає будь-який правовий зв'язок з дитиною, така особа може звернутись до суду із заявою про надання права на побачення з дитиною. Звісно, суд може дозволити разові або періодичні побачення з дитиною виключно в присутності іншої особи та за умови, що це не завдасть шкоди життю, здоров’ю та моральному вихованню дитини.

А які ж наслідки позбавлення батьківських прав для дитини?

Якщо рішенням суду батьківських прав позбавлений один із батьків – дитина передається другому з батьків. Якщо дитина проживала з тим із батьків, хто позбавлений батьківських прав, суд також вирішує питання про можливість їхнього подальшого проживання в одному житловому приміщенні. В такому разі суд може постановити рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житлового приміщення, у якому він проживає з дитиною, якщо він має інше житло, у яке може поселитися, або постановити рішення про примусовий поділ житла чи його примусовий обмін.

Якщо ж обох батьків позбавлено батьківських прав або якщо дитина не може бути передана другому з батьків з інших причин (наприклад, другий із батьків помер або інформація про нього відсутня у записі про народження дитини), переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим. Якщо дитина не може бути передана вказаним особам, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

Насамкінець варто зазначити, що всі мають право на другий шанс, тому особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутись до суду з позовом про їх поновлення. Але в цих випадках суд має перевірити, наскільки змінилась поведінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав. 

В будь-якому разі, при вирішенні питання як про позбавлення батьківських прав, так і про їх поновлення, в першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, а вже потім права та інтереси батьків.