Практичне застосування методів трансфертного ціноутворення: приклади, ризики, орієнтири
Запитання 1
Чи можливо застосувати метод порівняльної неконтрольованої ціни (301-й метод), якщо товар не є біржовим, але на внутрішньому ринку існують порівнянні операції?
Відповідь:
Так, можливо — і податкове законодавство це прямо дозволяє.
Відповідно до пп. 39.3.1.1 ПКУ, метод порівняльної неконтрольованої ціни (СНЦ або CUP) є базовим та пріоритетним.
Кодекс не обмежує його використання лише біржовими товарами. Ключова умова — наявність достовірної порівняльної інформації, яка дозволяє встановити ринкову ціну.
На практиці це означає, що підприємство може порівнювати ціну у своїй контрольованій операції з ціною за внутрішніми неконтрольованими операціями — якщо:
- контрагенти не є пов’язаними особами;
- товари ідентичні або подібні за характеристиками;
- умови постачання, обсяг, валюта, строки оплати й логістика не створюють суттєвих відмінностей.
Приклад
ТОВ «ААА» реалізує металопрокат своєму кіпрському пов’язаному контрагенту за 950 євро/т. На внутрішньому ринку воно продає тим самим обсягом незалежним українським покупцям по 980 євро/т за аналогічних умов. Порівняльний аналіз показує, що інтервал ринкових цін становить 940–990 євро/т, тож контрольована операція потрапляє у межі принципу «витягнутої руки».
Такі внутрішні дані часто надійніші за зовнішні джерела (біржі чи статистику), адже відображають реальні українські умови. Головне — оформити порівняльну таблицю з поясненнями усіх факторів впливу.
Тобто, як бачимо, метод ПНЦ — це не лише «біржовий» інструмент. Його можна успішно застосовувати і до унікальних товарів, якщо існує якісна внутрішня база для порівняння та доведена економічна подібність операцій.
Запитання 2
Як перевірити, що компанії з інформаційних баз, обрані для порівняння, справді здійснюють ту діяльність, яка відповідає нашій контрольованій операції? Наскільки можна довіряти КВЕД?
Відповідь:
КВЕД або NACE — це лише формальний ідентифікатор виду діяльності. Його компанія вказує під час реєстрації, але фактична діяльність може бути ширшою або зовсім іншою.
Тому у ТЦУ-аналізі код КВЕД — це лише первинний фільтр, а не доказ функціональної порівнянності.
Щоб упевнитися, що підприємства-аналоги дійсно відповідають профілю вашої компанії, варто проводити багаторівневу перевірку:
- Опис діяльності у фінансових звітах. В базах Amadeus і Orbis часто доступні розділи «Management Report» або «Notes to Financial Statements», де зазначено реальні операції.
- Структура витрат. Наприклад, у виробників висока частка собівартості в доходах (70–80%), у дистриб’юторів — витрати на збут, у сервісних постачальників — зарплата персоналу.
- Активи і нематеріальні ресурси. Якщо у компанії великі основні засоби, ймовірно, що це виробник; якщо значні НМА — може бути розробник ПЗ або бренду.
- Дані з національних реєстрів та сайтів. Публічна інформація (опис діяльності, партнери, сертифікати) допомагає підтвердити реальний профіль.
Приклад
Підприємство аналізує рентабельність свого дистриб’ютора медичного обладнання. У базі Amadeus знайдено 15 компаній з кодом 46.69 «Оптова торгівля іншими машинами і устаткуванням». Але детальна перевірка показала, що половина з них фактично надають сервісні послуги (монтаж, інжиніринг). Тому після додаткового скринінгу залишилося лише 7 справді порівнянних дистриб’юторів.
Успішність економічного аналізу залежить не від кількості компаній у вибірці, а від якості перевірки кожної. Тому «сліпа» довіра до кодів КВЕД може призвести до викривлення рентабельності та податкових ризиків.
Запитання 3
Коли доцільно застосовувати метод розподілення прибутку (305-й метод)?
Відповідь:
Метод розподілення прибутку (пп. 39.3.1.5 ПКУ) використовується тоді, коли обидві сторони контрольованої операції вносять істотний вклад у створення спільного прибутку, і неможливо об’єктивно оцінити їхні внески за іншими методами.
Такий підхід доцільний, коли:
- операції взаємопов’язані настільки, що не підлягають окремій оцінці;
- сторони володіють або розробляють цінні нематеріальні активи (патенти, ПЗ, бренди);
- функціональний аналіз показує, що кожна сторона виконує ключові економічні функції;
- між сторонами існує довгостроковий спільний інтерес у результаті.
Приклад
Дві компанії однієї групи — українська R&D-лабораторія та європейська материнська компанія — спільно розробляють нову технологію виробництва медичних сенсорів.
Кожна вкладає кошти, персонал і технології. Прибуток від продажу ліцензій визначається сукупно, а потім розподіляється пропорційно внескам сторін у розробку, ризики й інвестиції.
У такому випадку метод розподілення прибутку відображає реальну економіку угоди, тоді як метод чистої рентабельності (TNMM) або метод «витрати плюс» (Cost Plus) могли б дати спотворену картину.
Висновок
305-й метод — це «інтелектуальний» інструмент для складних міжгрупових операцій із нематеріальними активами. Він потребує глибокої внутрішньої аналітики, але забезпечує найбільш справедливий розподіл прибутку між сторонами.
Який ключовий орієнтир для платників?
Трансфертне ціноутворення — це не лише дотримання формальних норм, а й уміння аргументовано показати ринкову логіку своєї діяльності. Головне — побудувати доказову базу, яка відображає реальність: умови, функції, ризики та економічну сутність операцій.
