Приховані ризики сімейних відносин на відстані

Останнім часом кількість запитів по сімейним справам збільшилась в декілька разів. 

Воно й зрозуміло – мало хто може витримати відносини на відстані протягом тривалого, до того ж невизначеного часу.

«Шляхетні та великодушні» на початку війни чоловіки, які щосили захищали безпеку своїх родин, тепер вимагають негайного повернення родин «під крило». Ті, хто не вимагають, здебільшого організували паралельну реальність тут, в Україні.

Жінки, які на початку війни щоденно переживали розлуку і писали тисячі й одну смс, відчули (часто вперше в житті) власну опору і зрозуміли, що насправді ВСЕ можуть самі, а тут і західні не розпещені мачо намалювались на горизонті, і робота гідна, і школа гарна, і взагалі «тут безпечно, а там ракети».

Безліч підстав та пояснень, але факт залишається фактом – кожен другий запит на розлучення та поділ майна/дітей, і того, і цього.

І щоразу, занурюючись у кейс, зрозуміло одне – люди не вміють домовлятися, точніше, може і вміють, але, допоки не збираються розлучатись, здебільшого не порушують це питання, а просто обходять його стороною у своїх комунікаціях, а коли збираються, то вже не можуть, адже в цей момент їх ніби накриває хвиля всіх образ та непорозумінь, які вони замовчували й не вирішували протягом 10-20-30 років спільного життя і раціонально домовлятися вже немає ані сил, ані бажання.

Тож спираючись на свій вельми різноманітний досвід супроводу запитів про розлучення та поділ майна, хочу звернути увагу аудиторії на деякі важливі аспекти, про які слід подумати, так би мовити, «на березі».

1. Фактичні шлюбні відносини (без реєстрації шлюбу) прирівнюються до шлюбу з т.з. правом на спільне майно подружжя, АЛЕ ТІЛЬКИ ЗА УМОВИ, ЩО ЖОДЕН З ПОДРУЖЖЯ не перебуває під час спільного проживання в іншому зареєстрованому шлюбі. Тобто, дівчата, якщо ваш чоловік мрії проживає з вами разом хоч 10 років, але при цьому «забув», «не встиг» тощо розлучитися з дружиною, ВСЕ МАЙНО, яке він купує під час такого спільного проживання, на 50% належить його законній дружині. Ба більше, всі подарунки, які він вам дарує, вартістю більше ніж 1675 грн, підлягають оподаткуванню за ставкою 5% + військовий збір ☺  УПС…

2. Водночас, фактичні шлюбні відносини, в яких обидва з подружжя не перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі, передбачають режим спільного майна подружжя, АЛЕ ЛИШЕ після того, як визнані такими в судовому порядку (що дуже не просто, адже навіть факт реєстрації в одному приміщенні НЕ ОЗНАЧАЄ АВТОМАТИЧНО, що люди проживають однією родиною та мають спільні права та обов’язки), а до того можливі варіанти.

   Наприклад, нещодавно звернувся чоловік, який проживав з дружиною понад 25 років без реєстрації шлюбу, але оформлював все майно на цивільну дружину («так було зручніше»). Так ось, в один прекрасний день, він прийшов додому, а там змінені замки і зустрічає його інший чоловік,  який каже: привіт, а ти хто?

   Виявляється, що під час дії воєнного стану, людину можна виписати з квартири без її згоди. А той факт, що шлюб не був зареєстрований, дозволив дружині не тільки виписати його зі «спільної» квартири, але й «подарувати» ВСЕ майно, придбане ними під час спільного проживання, новому обранцю.

   Тепер, що робити? Оговтатись, бігти до суду, встановлювати факт наявності фактичних спільних відносин, визнавати майно спільною власністю, після чого (у випадку успіху) оскаржувати договори дарування тощо. На це все треба мати сили, гроші й терпіння, а також, бажано, житло на цей період.

   Що можна було зробити? Правильно, зареєструвати шлюб АБО оформлювати майно пропорційно на кожного з подружжя і спати спокійно.

3. Ще однією помилкою є те, що багато людей вважають, що факт реєстрації в приміщенні дає певні права власності. Ні, не дає. Це просто реєстрація, з якої сьогодні вас знімуть в будь-який момент без вашого відома.
4. Цікаві міфи існують і щодо подарунків. Всі ж в Україні знають, що дарунки між родичами першого та другого ступеня споріднення (чоловік/дружина, брати/сестри, батьки/діти) не оподатковуються. Отже, як найпростіше і найдешевше передати гроші/майно дружині або дітям, які проживають за кордоном у зв’язку з війною? Правильно – подарувати. АЛЕ є маленький нюанс. Правила оподаткування подарунків застосовується ЛИШЕ для резидентів УКРАЇНИ. А якщо близький родич більше ніж пів року проживає за кордоном, він стає резидентом країни проживання, і якщо це не Австрія – такі подарунки, як правило, оподатковуються в такій країні по повній (в Німеччині, наприклад, за ставкою до 30%). В Австрії ж, до речі, не оподатковуються навіть подарунки між НЕ РОДИЧАМИ, тож якщо вам треба швидко передати гроші без податкових наслідків – рік проживання в Австрії й отримуйте їх в подарунок.
5. Ну, про те, що дехто оформлює майно на батьків, братів та сестер, щоб, якщо щось, не ділитися з дружиною/чоловіком, знають напевно всі, і я вам скажу, що це тривожний дзвіночок, але при цьому мало хто думає, що на таке майно автоматично претендують подружжя братів/сестер, а також їх спадкоємці, і тут можна обдурити самого себе і залишитись без всього.
6. Також дехто чомусь думає, що може претендувати на бізнес-активи чоловіка/жінки у разі розлучення, і тут я вас розчарую. Яким би не був успішним бізнес, з т.з прибутку, максимум, на що ви можете претендувати, це на 50% вартості  придбання частки  у статутному капіталі юридичної особи вашого подружжя, а це може бути 1000 грн, навіть при прибутках у мільйони, і то, тільки в тому разі, якщо він не доведе, що придбав частку власним коштом (дарунок, спадщина, позика).
7. Важливо зберігати чеки на суттєві придбання (техніка, ремонти тощо) і важливо мати власне ОФІЦІЙНЕ джерело походження коштів, які ви витрачаєте на родину, інакше потім нічого не доведете.
8. Важливо ЗНАТИ, що належить вашій родині, де воно знаходиться. Також важливо мати хоча б копії ВСІХ документів (паспорти чоловіка, свідоцтва про народження дітей, документи щодо спільного майна, інформацію про банківські рахунки тощо).
9. Важливо не оформлювати генеральну довіреність на подружжя (не треба провокувати – колись навіть палиця стріляє). І взагалі не можна нічого підписувати не читаючи. Довіряй, але перевіряй, як то кажуть.
10. Пам’ятайте, зворушливі історії за відсутності документального підтвердження працюють тільки у книжках, в судах з цим робити немає чого.
11. Будьте пильними, знайте свої права, запобігайте їх порушенню та вмійте їх захищати.