Припинення права на аліменти переданням нерухомості: коли можливо і що потрібно враховувати

За загальним правилом, встановленим чинним законодавством України, кошти на утримання дітей – аліменти – сплачуються тим із батьків, який проживає окремо від дитини, у формі періодичних платежів. Такий механізм дозволяє забезпечити безперервне утримання дитини, покриття всіх витрат, а також планування значних витрат, що можуть перевищувати розмір щомісячних аліментів. Звісно, це зручно, якщо виплати здійснюються стабільно. 

Водночас у разі нерегулярної сплати аліментів батьки можуть домовитись врегулювати питання виконання аліментних зобов’язань іншими шляхами без забезпечення щомісячного утримання. Сімейне законодавство дозволяє це робити шляхом передання на користь дитини або дитини і того з батьків, який проживає з дитиною, нерухомого майна. Для одного з батьків це спосіб позбутись довгострокових зобов’язань по утриманню дитини, а для іншого – гарантія забезпечення дитини цінним активом, який можна використовувати для генерації доходу замість непередбачуваних і, часом, нестабільних платежів.

Однак не все так просто, оскільки припинення права на аліменти на дитину шляхом передачі права власності на нерухомість пов’язане з низкою правових та процедурних нюансів, які обов’язково потрібно враховувати. Про них і йтиметься далі.

Договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухомість

Той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина та той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно. Однак, якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору.

У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов'язується самостійно утримувати її, а той із батьків, який проживає окремо, звільняється від обов’язку утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Однак укладення договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). 

Договір про припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з передачею нерухомості підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню, а право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Варто також враховувати, що передання нерухомого майна дитині не завжди гарантує припинення її права на отримання аліментів. Так, якщо нерухомість передається дитині на підставі договору дарування, це не означає, що дитина автоматично втрачає право на утримання від того з батьків, хто є дарувальником за договором. Особливістю договору про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухомість є саме мета його укладення – припинення права дитини на аліменти шляхом забезпечення її цінним активом. Це має бути прямо вказано в договорі, інакше передання майна може бути розцінене як надання матеріальної допомоги дитині у вигляді подарунку.

Дозвіл органу опіки та піклування на укладення договору про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею нерухомості

Отримання дозволу органу опіки та піклування на укладення договору про припинення права на аліменти у зв'язку з передачею права власності на нерухомість є обов’язковою умовою чинності такого договору. Договір, укладений без попереднього дозволу органу опіки та піклування, є нікчемним, тобто таким, який не породжує жодних прав та обов’язків для сторін.

Дозвіл на укладення договору про припинення права на аліменти у зв'язку з переданням нерухомості надається органу опіки та піклування за місцезнаходженням майна після перевірки документів, що проводиться протягом 1-го місяця, і лише в разі, якщо така передача майна не порушує прав та інтересів дитини.

Очевидно, що для того, щоб договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з переданням нерухомості відповідав найкращим інтересам дитини, вартість нерухомості, що передається, має відповідати приблизному розміру аліментів, які дитина могла б отримати до досягнення нею повноліття у разі, якби такі аліменти сплачувались регулярно у загальному порядку.

Звісно, органам опіки та піклування буде простіше встановити відповідність укладення такого договору інтересам дитини не лише за наявності висновку щодо ринкової вартості майна, що передається, а й за умови визначення розміру аліментів або за погодженням між батьками, або за рішенням суду. Попри це, попереднє встановлення обов’язку щодо сплати аліментів та визначення їх розміру для того з батьків, хто проживає окремо від дитини, не є обов’язковою умовою для укладення договору про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з переданням нерухомості. Про це можна зазначити безпосередньо в самому договорі як про умову, яка є підставою для його укладення.

Варто, однак, відмітити, що у разі відсутності дозволу органу опіки та піклування на укладення договору про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з переданням нерухомості, на вимогу заінтересованої особи такий договір може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідає інтересам дитини.

Особливості розпорядження нерухомим майном, отриманим за договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею нерухомості

Майно, одержане дитиною за таким договором, може бути відчужене до досягнення нею повноліття лише з дозволу органу опіки та піклування. 

Але це не новина, оскільки за правилами, встановленими сімейним законодавством, батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо відчуження (у тому числі шляхом міни або внесення (передачі) до статутного капіталу юридичної особи), поділу, виділу нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, майбутнього об’єкта нерухомості, іншого цінного майна, зокрема транспортних засобів, власником якого є малолітня дитина. Так само, батьки неповнолітньої дитини надають згоду дитині на вчинення зазначених правочинів виключно з дозволу органів опіки та піклування (детальніше про майнові права дитини та особливості розпорядження майном, власником якого є дитина, див. за посиланням).

Однак майно, яке одержане за договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухомість, має дещо більш захищений статус, оскільки виконує функцію забезпечення благополуччя дитини до досягнення нею повноліття. Так, зокрема, на таке майно не може бути звернене стягнення.

Припинення та розірвання договору про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею нерухомості

Договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухомість визнається судом недійсним за вимогою відчужувача нерухомого майна у разі виключення його імені як батька з актового запису про народження дитини. Це пов’язано з тим, що у разі такого виключення зникає правова підстава передачі нерухомості – обов’язок батька утримувати дитину до досягнення нею повноліття. У разі визнання судом договору недійсним у відчужувача відновлюється право власності на нерухоме майно.

Також важливою умовою дійсності договору про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухомість є виконання тим із батьків, хто проживає з дитиною і зобов’язаний утримувати її самостійно, своїх обов’язків по утриманню дитини, оскільки у разі невиконання цих обов’язків, договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею нерухомості може бути розірваний на підставі рішення суду за позовом відчужувача нерухомого майна.

Припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно може бути реальним та дієвим механізмом для забезпечення благополуччя дитини шляхом набуття цінного активу замість нерегулярних аліментних платежів. Таке майно може використовуватись дитиною як для проживання, так і для генерації доходу (наприклад, від надання в оренду). Для платника аліментів такий договір також має свої переваги – це і позбавлення довготривалого зобов’язання щодо сплати аліментів та пов’язаного з ним ризику виникнення заборгованості, уникнення інфляційних ризиків та ризиків зміни розміру аліментів у майбутньому. Однак для того, щоб така угода була надійною, необхідно об’єктивно підійти до питання забезпечення найкращих інтересів дитини та оформити її відповідно до вимог чинного законодавства.