Проєкт One big NOT beautiful bill: Загальний вердикт – не приймати (Частина 2)
На сьогодні вже наявний ряд оцінок експертами Законопроєкту. Окремі з них, ми згадували і використовували у попередній частині публікації.
В цій частині публікації неможливо оминути окремі думки та розрахунки, викладені у дуже змістовному дописі Анатолія Амеліна — виконавчого директора та співзасновника аналітичного центру «Український інститут майбутнього» (UIF). Цілком погоджуюсь із ними та із вдячністю наведу далі основні з них:
Запровадження ПДВ для ФОП-ів-спрощенців призведе до зростання їх повного податкового навантаження у 4,3 рази, коли ефективна ставка оподаткування до запропонованої «реформи» складала 7,2% доходу, а після -32,8%.
ФОПи, які переважно несуть інтелектуальні послуги (консультанти, маркетологи і т.п.), надають такі послуги переважно без вхідного ПДВ та, як наслідок, платитимуть у 3,2 рази більше ФОПа-торговця при однаковому отриманому доході. Така ситуація є порушенням ст. 67 Конституції України щодо рівності у виконанні податкового обов’язку.
Моделювання наслідків такого запровадження, здійснене експертами UIF за методом Монте-Карло із використанням 15 000 сценаріїв з реальними параметрами поведінки бізнесу в різних країнах, засвідчило, що «приватні компанії при наявності альтернатив систематично гальмують зростання податкового навантаження (!) і штучно залишаються нижче ПДВ-порогу».
Дроблення бізнесу не є особливістю вітчизняного бізнесу. Так у Польщі після аналогічної реформи ССО кількість мікробізнесів одразу нижче нового порогу зросла на 31% за два роки.
За розрахунками, наведеними Анатолієм Амеліним:
54-81 тис. підприємців розіб’ють свій бізнес переважно між родичами.
Бюджет втратить від цього 31-44 млрд грн на рік.
Зараз 25-35 тис. українських підприємців щороку реєструють бізнес за кордоном. Після ухвалення «реформи» можливо очікувати додаткову хвилю еміграції вітчизняного бізнесу у 35-60 тис. на рік.
Мультиплікативний ефект від еміграції 50 тис. середніх підприємців - це $1,5-2,5 млрд щорічно витягнутого з економіки попиту і 150-250 тис. ненароджених робочих місць у горизонті до 2030 року.
Зважений математичний результат усієї реформи після урахування дроблення та еміграції: мінус 8,5 млрд грн на рік для бюджету, а не +60 млрд. Як мінімум, Мінфін має довести свої розрахунки та спростувати ці наведені розрахунки про збитки держави від «реформи» ССО.
Крім того, автоматична реєстрація платником ПДВ на основі минулих доходів є системною правовою проблемою, оскільки ст. 58 Конституції України забороняє зворотну дію закону.
Конституційний Суд України ще у своєму рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 та наступних сформулював: якщо нові обов’язки виникають через минулу законну поведінку - це зворотна дія за сутністю, навіть якщо формально обов’язки починаються «в майбутньому».
Стаття 19 Конституції визначає, що органи влади діють тільки у спосіб, передбачений законом. Але Законопроєкт каже, що ДПС автоматично складатиме переліки платників ПДВ. А де визначені процедури для такого механізму? Де повідомлення про реєстрацію платників? Де право платника податків оскаржити таку реєстрацію?
Анатолій Амелін оцінює ймовірність успішного конституційного оскарження автоматичної реєстрації ФОПів платниками ПДВ у 99%.
Також він зазначає, що така «реформа» планується під час війни, коли підприємці і так вже несуть навантаження, яке ніхто не враховує в «оцінках» Законопроєкту (генератори, зростання вартості електроенергії, пального, зарплат, мобілізація персоналу, логістика і т.д.).
Не забув Анатолій Амелін і поведінковий аспект та нейробіологію та нагадав, що Канеман і Тверські у своїй теорії перспектив, за яку отримали Нобелівську премію, довели: людина, яка вже понесла великі втрати, сприймає нові обтяження непропорційно гостро. Біль від втрати вдвічі сильніший за задоволення від еквівалентного виграшу.
Підприємець «в мінусі» на новий тиск та на ПДВ-шок із значною ймовірністю відреагує втечею - не адаптацією.
Неможливо не погодитися з наведеною аргументацією та висновками.
Крім того, Мінфін чомусь не враховує, що ССО оподаткування вводилось не тільки як виключно податковий інструмент, а і як механізм збільшення адаптивності вітчизняної економіки в цілому. І успішність такої адаптивності доведена, у т.ч. в перші місяці широкомасштабної агресії рф проти України. В ті тяжкі часи, коли податкова фактично призупинила свою діяльність, саме бізнес не тільки допомагав зупинити ворога, але й сплачував податки без жодного нагадування та втручання податківців.
Друге. Фактично безстроково продовжити справляння військового збору (далі – ВЗ) – не до скасування військового стану, а до набрання чинності рішенням Верховної Ради про завершення реформи ЗСУ.
Для ФОП – платників єдиного податку 1, 2 та 4 групи Мінфін хоче встановити ВЗ на рівні 10% від однієї мінімальної заробітної плати (далі – МЗП) (у 2026 році – 850 грн), а платників єдиного податку 3 групи (ФОП та юридичних осіб) (крім е-резидентів) – 1% від доходу.
Фактично ВЗ на безстроковій основі збільшує рівень оподаткування заробітної плати, тобто, можемо сказати, ПДФО з 18% до 23%. В нинішніх катастрофічних демографічних умовах та проблемами із робочою силою, які має Україна, посилення рівня оподаткування заробітної плати є економічно безграмотним та шкідливим шляхом.
Але існує й інша проблема із ВЗ: його спрямованість саме на військово-оборонні потреби та ефективність використання в його нинішніх умовах справляння неможлива. Законопроєкт і надалі пропонує зараховувати ВЗ до Загального фонду бюджету, з якого може фінансуватися будь-що, а не виключно військово-оборонні потреби України.
Про можливість розгляду Законопроєкту одразу в двох читаннях у березні
Ярослав Железняк - перший заступник голови Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики - у своєму telegram-каналі зазначив, що «Уряд очікує, що Рада проголосує податкові зміни (включно з ПДВ для ФОПів) одразу в двох читаннях у березні».
Зверну увагу, що при цьому:
Мінфін має отримати, узагальнити та опрацювати зауваження та пропозиції до Законопроєкту, які ще тільки будуть надходити.
Після чого подати (бажано доопрацьований із врахуванням хоча б окремих зауважень та пропозицій) Законопроєкт Уряду.
Уряд має схвалити Законопроєкт та подати його на реєстрацію у Парламент.
І тільки тоді Парламент, його апарат та парламентські комітети почнуть розглядати урядовий Законопроєкт за процедурами, які мають бути дотримані, навіть і для законопроєктів, що підлягають невідкладному розгляду в умовах воєнного стану.
Вимоги Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою КМУ від 18.07.2007 №950, та Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10.02.2010 №1861-VI, мають бути дотримані. Як, наприклад, вимоги щодо надання народним депутатам можливості подати відповідні альтернативні законопроєкти, надання висновків відповідними підрозділами Апарату ВРУ щодо законопроєктів, і таке інше.
Станом на ранок 23 березня Законопроєкт тільки перебуває у Мінфіні. Його надоперативна передача Кабміну свідчитиме про ігнорування етапу та процедур надходження і опрацювання пропозицій та зауважень до Законопроєкту.
Ярослав Железняк також у своєму telegram-каналі в інших дописах з порушеного питання вказує:
- наступні і єдині пленарні дні, коли відбуватимуться парламентські засідання у березні, де теоретично голосування реально - 24-27 березня, далі – аж 7 квітня;
- станом на 20 березня порядок денний роботи Парламенту в ці дні відсутній, пленарний день 24-го березня відмінили. «І 99,9% що ніяких нестримних голосувань не буде і не планується, навіть якщо Уряд внесе такий Законопроєкт, то [згідно Регламенту ВРУ] буде мінімум 7-м днів на подачу альтернативних законопроєктів… тобто вже не попадає на березень, ну ніяк» тощо.
Однак, доречно враховувати і таке: $1,5 млрд від МВФ надійшли до України фактично відразу, а наступна оцінка виконання Україною вимог Меморандуму буде у червні 2026 року. Тобто читачам необхідно розуміти, що Меморандум вимагає від України прийняття Законопроєкту вже у березні, проте оцінка такого виконання/невиконання Радою директорів МВФ здійснюватиметься у червні.
Наприкінці вкажу на важливий аспект: дописи трьох важливих членів профільного для Законопроєкту комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики - Данила Гетманцева, Ярослава Железняка та Ніни Южаніної (голови, першого заступника та голови подібного профільного комітету Парламенту минулого скликання) - прямо вказують, що жоден з них не підтримує цей Законопроєкт в запропонованій Мінфіном редакції.
Особистий вердикт автора цієї публікації відносно Законопроєкту є категоричним – не приймати! Особливо шкідливою для вітчизняної економіки є запропонована ним «реформа» спрощеної системи оподаткування.
Наразі Законопроєкт - це лише ініціатива Мінфіну, яка має пройти повну законодавчу процедуру. За час такого проходження положення Законопроєкту, скоріше за все, зазнають змін. Поки і ви маєте шанс подати свої зауваження та пропозиції до «One big NOT beautiful bill».
