RIP класичні офшори

Популярним інструментом міжнародного бізнесу є використання офшорних компаній, особливо коли йдеться про розширення бізнесу, оптимізацію податкових зобов’язань та захист активів. Тобто, це компанії міжнародного бізнесу, зареєстровані не в тій юрисдикції, де розміщені активи бізнесу, де постійно проживає власник бізнесу і де проводиться основна господарська діяльність бізнесу.

Такі офшорні компанії надають:

1. Податкові переваги: У деяких країнах офшорні компанії можуть отримувати максимально пільгове або нульове корпоративне оподаткування. Це може значно зменшити витрати на податки для бізнесу. Багато офшорних юрисдикцій не стягують податки на приріст капіталу, спадщину чи майно, що робить їх привабливими для збереження багатства та накопичення капіталу.
2. Захист активів: У деяких юрисдикціях можна забезпечити кращий захист активів від кредиторів або судових позовів.
3. Збереження конфіденційності: офшорні юрисдикції часто забезпечують більшу конфіденційність з питань власності компанії, завдяки закритим реєстрам та дозволу використовувати номінальних директорів та акціонерів, приховуючи особу фактичних кінцевих власників. Що може бути важливо для бізнесів, які хочуть приховати свої активи від загального доступу.
4. Гнучкість регулювання: Офшорні юрисдикції, зазвичай, пропонують простішу і менш зарегульовану правову систему для створення компаній і ведення бізнесу. Реєстрація в цих місцях може бути швидшою та вимагає менше бюрократії.
5. Низькі адміністративні витрати: витрати на реєстрацію та щорічне обслуговування (як-от плата за поновлення, дотримання законодавства, номінальний сервіс тощо), зазвичай, нижчі в офшорних юрисдикціях, а подекуди взагалі символічні. 
6. Відсутність валютного контролю: багато офшорних юрисдикцій не мають валютного контролю, що полегшує переміщення грошей в країну та з неї. І, при цьому, мають бути добре налагоджені відносини з міжнародними банками, які можуть забезпечити легший доступ до міжнародних банківських послуг. 

7. Лояльні вимоги до фінансової звітності: офшорні юрисдикції відомі своїми мінімальними вимогами до фінансової звітності. Багато з них мають м’які вимоги до бухгалтерського обліку, де компаніям потрібно вести базові бухгалтерські записи лише для внутрішніх цілей, а не для регулятивної звітності. Офшорним компаніям часто не потрібно публічно розкривати свою фінансову інформацію, а це означає, що їхні прибутки, активи та зобов’язання залишаються конфіденційними.

   Деякі юрисдикції можуть вимагати аудиту лише для компаній, які є державними чи займаються регульованою діяльністю (наприклад, банки, страхові компанії). Навіть коли аудити потрібні, вони часто менш суворі, а стандарти можуть не відповідати найкращим світовим практикам, як-от ISA (Міжнародні стандарти аудиту).

Хоча офшорні юрисдикції (класичні, наприклад, БВО, Сейшели, Канари, Панама, Вануату) пропонують ці переваги, також важливо враховувати потенційні юридичні, податкові та репутаційні ризики, пов’язані з офшорними структурами, особливо враховуючи дедалі більшу увагу міжнародних регулюючих органів щодо ухилення від сплати податків і відмивання грошей.

І саме це я зараз і пропоную проаналізувати – чи має сенс, станом на 2024 рік, українцям продовжувати використовувати класичні офшори.

Використання класичних офшорів є законним, за умови, що це робиться прозоро та з дотриманням відповідного законодавства.

Однак, на сьогодні саме це законодавство може і не забороняє використовувати класичні офшори, але більшість країн на локальному й наднаціональному рівні приймають такі зміни, за умови яких ведення бізнесу через офшори стає неефективним.

Поточні перешкоди для продуктивного продовження ведення бізнесу через офшори

1. Чорні списки офшорів

Одна з головних проблем у використанні офшорних компаній сьогодні пов’язана з глобальними зусиллями зменшити ухилення від сплати податків і підвищити прозорість. Країни, які не відповідають міжнародним стандартам податкової прозорості та співпраці, часто потрапляють у чорні списки.

• Чорний список ЄС юрисдикцій, які не співпрацюють: цей список регулярно оновлюється, включаючи юрисдикції, які відмовляються прийняти узгоджені податкові реформи. Останній актуальний список (від 20.02.2024): Американське Самоа, Ангілья, Антігуа і Барбуда, Фіджі, Гуам, Палау, Панама, рф, Самоа, Тринідад і Тобаго, Віргінські острови США, Вануату.

  Бізнес, що використовує структури юрисдикцій із чорного списку, стикається з більш суворою перевіркою з боку фінансових установ і податкових органів. Наприклад, країни-члени ЄС запроваджують захисні заходи щодо цих країн, як-от збільшення податків, що утримуються, обмеження на податкові відрахування та вимоги до розширеної звітності.

• Глобальний форум ОЕСР: Глобальний форум ОЕСР контролює впровадження міжнародних стандартів щодо обміну інформацією та прозорості. Юрисдикції, які не відповідають цим стандартам, зазнають тиску через внесення до чорних списків або інших санкцій. Це призвело до того, що більшість, раніше популярних офшорних юрисдикцій, посилили свої правила, щоб уникнути потрапляння в чорний список, що зменшило привабливість цих місць для цілей податкового планування.
• Вплив на Україну: Україна привела своє податкове законодавство у відповідність зі стандартами ОЕСР, тому, якщо український бізнесмен працює через офшорну юрисдикцію, що внесена до чорного списку, він може зіткнутися з вищими податками, зобов’язаннями щодо звітності, тощо.

2. Європейські директиви щодо боротьби з агресивним податковим плануванням

Європейський Союз запровадив кілька директив щодо боротьби з ухиленням від сплати податків, спрямованих на стратегії агресивного податкового планування, яким часто сприяють саме офшорні структури.

• Директива про боротьбу з ухиленням від сплати податків (ATAD): запроваджена у 2016 році, ATAD була розроблена для боротьби з практиками ухилення від сплати податків у межах ЄС, але також, має наслідки для компаній, які використовують офшори за межами ЄС.

  ATAD, яка містить заходи, як-от правила КІК, правила обмеження відрахування процентів, оподаткування виведення активів та  запобігання гібридним невідповідностям, усі з яких обмежують використання офшорних компаній для переведення прибутків або відстрочення податків.

• КІК-правила: відповідно до ATAD якщо компанія, що базується в ЄС (в тому числі Україна, яка прийняла багато подібних стандартів), володіє акціями офшорної безподаткової структури, про неї слід прозвітувати, і прибуток цієї структури може оподатковуватися на рівні власника (незалежно від його розподілу). Це підриває одну з традиційних переваг використання офшорів — конфіденційність і відстрочку оподаткування прибутку до моменту фактичного розподілу.
• Оподаткування виведення активів: якщо підприємство переміщує свою податкову резиденцію в офшорну юрисдикцію, проводить редомиціляцію, перекидає активи в країну ПП - «оподаткування при виїзді» (exit tax) гарантує, що будь-які неоподатковувані прибутки, отримані до переїзду, підлягають оподаткуванню. Це ще більше ускладнює використання офшорів для довгострокових стратегій податкової оптимізації.

• Директива DAC6 (детальніше читайте в матеріалі): ця директива вимагає від посередників (юристи, бухгалтери тощо) повідомляти про транскордонні податкові угоди, які мають ознаки агресивного податкового планування, відомі як «hallmarks».

  Офшорні структури, створені для мінімізації податків, в більшості випадків, відповідають цим ознакам, що призводить до обов’язкового розкриття інформації. Такий рівень звітності знижує привабливість офшорів, оскільки підвищує ймовірність перевірки з боку податкових органів.

3. Вимоги до substance

Через тиск міжнародної спільноти майже всі офшорні юрисдикції ввели на локальному законодавчому рівні вимоги для обов’язкового підтримання належних ознак бізнес-присутності (substance) в країні реєстрації офшорних компаній.

Це зумовлює, для певних видів бізнесу (як-от, банківська діяльність, страхування, фінансова діяльність та лізинг, штаб-квартири і холдинги, інвестиційні фонди, володіння і використання об'єктів IP, дистриб'юторська (торгова) діяльність і надання послуг пов'язаними особами, морські перевезення), і необхідність мати місцевий персонал й активи, а також необхідність вести додаткову звітність. Що, разом, аж ніяк не робить «адміністративну підтримку» відповідних офшорних компаній настільки економною, як раніше.

4. Труднощі з відкриттям банківських рахунків

Однією з найважливіших проблем, з якою сьогодні стикаються офшорні компанії, є труднощі з відкриттям і обслуговуванням банківських рахунків. Банки дедалі обережніше ведуть бізнес з організаціями з юрисдикцій із низькою податковою прозорістю або з, так званих «чорних списків». Ця проблема є особливо гострою у великих міжнародних фінансових центрах, як-от ЄС, Велика Британія та США, де нормативні вимоги, наприклад, KYC (Знай свого клієнта) та AML (Боротьба з відмиванням грошей), значно посилилися.

Банки вимагають велику кількість документів, і, навіть, у цьому випадку, багато хто відхиляє заявки від офшорних компаній, щоб уникнути тягаря відповідності підвищеним вимогам комплаєнсу. Офшорні структури, які колись цінувалися за свою секретність, тепер вважаються клієнтами високого ризику через цю ж ознаку.

Банки повинні продемонструвати регулюючим органам, що вони ненавмисно не сприяють ухиленню від сплати податків або відмиванню грошей, що спонукає їх бути дуже вибірковими щодо клієнтів, яких вони беруть.

Але знову до України. Для українських власників класичних офшорних структур особливості «національного полювання за податками» теж передбачають купу обмежень, що зводять, на сьогодні, майже нанівець, доцільність використання офшорів в бізнес-моделях:

1. Фінансові коригування: Податковий кодекс України передбачає певні податкові коригування для операцій між резидентами України й офшорними компаніями:

   • ТЦУ: для операцій з офшорними компаніями, особливо якщо це особи, пов’язані з українськими структурами, у випадках здійснення протягом року операцій на суму вище € 220 000, що можуть визнаватись «контрольованими». Існують значні ризики необхідності доведення «ринковості» цін і, щонайменше, адміністративних витрат на підготовку відповідної ТЦУ-документації;

   • Ділова мета: При визначенні прибутку оподатковуваної контрольованої операції з офшорним нерезидентом податківці мають право не враховувати, для цілей розрахунку податкових зобов'язань, фінансові результати операції, для здійснення якої відсутня розумна економічна причина (ділова мета).

     За відсутності ділової мети/економічної вигоди в операції з нерезидентом з «чорних-ТЦУ-списків», для цілей оподаткування, понесені українською стороною витрати (в тому числі/включно з роялті) не зменшують податкову базу.

   • 30%: Фінансовий результант українського контрагента по операціях з офшорним нерезидентом (крім ТЦУ-випадків), збільшується на 30% вартості придбаних/проданих товарів (робіт, послуг).

2. Українські правила КІК – з 2022 року, згідно з новим режимом КІК-правил в Україні, нерозподілений прибуток класичних офшорів (якщо загальний сукупний дохід всіх КІК одного кінцевого власника буде вищим, ніж €2 мільйони) підлягає оподаткуванню в Україні за ставкою 18%.

   Українські власники офшорів зобов’язані звітувати про свій офшорний бізнес, розкривати його фінансову звітність і сплачувати український податок на доходи, отримані за кордоном, так, ніби вони були отримані в Україні. 

Отже, що ми маємо?

Найпривабливішими перевагами офшорів було нульове чи мінімальне оподаткування, відсутність необхідності ведення фінансового обліку й приватність.

В теперішній час, про повну конфіденційність, в її минулому втіленні можна забути ( вважайте, що «на часі» тренд «на повну прозорість»). Введення з 2022 в Україні КІК-правил (і наявність цих правил в багатьох інших країнах), призводить до необхідності мати повноцінну фінансову звітність, також для офшорних структур, навіть якщо в юрисдикціях їх створення вона не завжди вимагається.

Наміри отримати нульовий корпоративний податок в країні офшору призведуть до значних податкових витрат в країнах їх контрагентів (з урахуванням структур групи), завдяки законодавчим обмеженням податкових результатів транзакцій з офшорами. Ну, і, нарешті – випадок, коли максимально складно на класичний офшор, з номінальним сервісом, відкрити корпоративний рахунок для активних операцій в репутаційному банку.

Однак, для українців, які бажають сплачувати бізнес-податки мінімально, з можливістю мати прибутки у валюті, з її отриманням і збереженням за межами України, ще залишаються законні й достатньо ефективні інструменти. Але про це в наступній статті.