Що найбільше бентежить європейський арт-ринок цієї весни?
Ті, хто слідкує за BEPS.space давно, вже знають, що наразі арт-ринок це не тільки про мистецтво, красу, мистецтво колекціонування краси, але і про гроші, великі гроші, податки, і звісно про відмивання грошей та фінансування тероризму і боротьбу з ними.
При цьому саме боротьба із незаконним обігом культурних цінностей та їх охорона знову і знову попадають у поле зору європейського законодавця.
Сьогодні згадаймо Регламент (ЄС) 2019/880 Європейського Парламенту та Ради про ввезення та імпорт культурних цінностей («Регламент»).
Поговоримо про те, чому у буремний період глобальної невизначеності початку 2025-го європейський арт-ринок знову говорить про документ, прийнятий ще у квітні 2019 року. Чого наразі боїться та чого очікує один з найбільших арт-ринків світу.
Нові правила ввезення та імпорту предметів культурного призначення у ЄС
До прийняття Регламенту на рівні ЄС було гармонізовано лише питання експорту культурних цінностей (Регламент (ЄС) №116/2009). Натомість правила імпорту культурних цінностей різнилися у кожній країні-члені ЄС.
Говорячи про Регламент, Єврокомісія наголошує на тому, що метою його прийняття було запобігання незаконній торгівлі культурними цінностями, зокрема, коли така торгівля може сприяти фінансуванню терористичної діяльності.
Також важливим був намір заборони імпорту на митну територію ЄС культурних цінностей, які були незаконно вивезені з третіх країн.
Очікувалось, що це матиме попереджувальний ефект на ухилення від сплати податків, відмивання грошей та діяльність організованої злочинності.
Регламент не тільки гармонізує правила імпорту, встановлюючи суворі вимоги до підтвердження автентичності та походження культурних цінностей, але і впроваджує ліцензії на імпорт певних категорій культурних цінностей.
Втім, може виникнути питання, чому саме зараз знов заговорили про Регламент, прийнятий ще у 2019-му році?
Просто 28 червня 2025 року починають діяти норми Регламенту, якими запроваджено централізовану електронну систему обміну інформації між країнами-членами ЄС, яка має уможливити як перевірку експортних сертифікатів, так і відстежуваність культурних цінностей в межах ЄС. Крім того, вводиться в дію система подачі електронних заяв на отримання ліцензій на імпорт культурних цінностей.
Після вказаної дати культурні цінності підлягатимуть жорсткому митному контролю.
Культурні цінності, ввезення яких заборонено або обмежено
Згідно з Регламентом поняття «культурних цінностей» охоплює більшість категорій образотворчого та декоративного мистецтва, предметів колекціонування тощо, незалежно ані від дати вироблення, ані від вартості.
Всі «культурні цінності» розподілені Регламентом на три категорії.
«Категорія А» - культурні цінності, що були нелегально вивезені (тобто в порушення чинних на момент вивезення норм національного законодавства) з країни їхнього походження. При цьому, до таких предметів Регламент відносить як, наприклад, зразки флори та фауни, так і предмети антикваріату чи картини.
Щодо «Категорії А» встановлено загальну заборону ввезення на територію ЄС.
«Категорія B» - культурні цінності, щодо яких існує велика вірогідність того, що вони були набуті внаслідок мародерства/розграбування. До них відносять об’єкти віком понад 250 років, отримані внаслідок археологічних розкопок, незалежно від їхньої вартості.
На «Категорію В» слід отримати ліцензію на імпорт, що надається за умови подання доказів легального експорту з країни створення або виявлення культурних цінностей, або ж надання доказів відсутності норм національного законодавства, якими б такий експорт заборонявся на момент вивезення відповідних культурних цінностей.
«Категорія С» - культурні цінності, що визнаються об’єктами з низьким рівнем ризику, тобто картини, гравюри, скульптури та монети тощо, віком понад 200 років та мінімальною вартістю 18 000 євро.
На «Категорію С» також слід отримати ліцензію на імпорт або ж подати заяву на оформлення дозволу на імпорт (‘importer statement’). До цієї заяви додаються підтверджуючі документи на відповідні культурні цінності, що ввозяться до ЄС.
Окрім заяви на оформлення дозволу на імпорт також подається декларація, якою підтверджується правомірність вивезення з країни походження, і опис об’єкта за стандартною формою.
Виключення з правил
Вимога щодо отримання ліцензії на імпорт не розповсюджується на такі категорії культурних цінностей:
- Будь-які «повернуті предмети», тобто такі культурні цінності, які, незалежно від того, були вони знайдені чи створені у ЄС, були раніше експортовані з митної території ЄС та повертаються до неї протягом трьох років, за умови їх декларування для випуску у вільний обіг.
- Культурні цінності, які «тимчасово» ввозяться до ЄС, наприклад, для участі у ярмарках чи виставках, з освітньою метою тощо. Для таких предметів достатньо подати заяву на оформлення дозволу на імпорту.
- Культурні цінності, які ввозяться на митну територію ЄС виключно з метою зберігання під наглядом державного органу та подальшого повернення у країну походження.
Чи є у вас докази?
Статтею 8 Імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) 2021/1079 («Імплементаційний регламент»), яким запроваджуються детальні правила застосування певних положень Регламенту, визначено перелік документів на підтвердження походження культурних цінностей, щодо яких подається заява на отримання ліцензії на імпорт.
Окрім експортних сертифікатів країни походження, якщо такі передбачені національним законодавством, перелік називає митну документацію, що підтверджує попереднє переміщення культурних цінностей, страхову та транспортну документацію, рахунки-фактури тощо.
Втім, враховуючи категорії культурних цінностей, на які поширюється дія Регламенту, вірогідність наявності таких документів здебільшого дуже і дуже низька.
По-перше, «країною походження» (за текстом Регламенту “country of interest”) є «третя країна, де культурні цінності були створені або виявлені». Навіть достовірно встановити таку країну не завжди є можливим.
По-друге, необхідно точно встановити, коли культурні цінності були вивезені із цієї країни.
Крім того, треба довести наявність чи відсутність норм національного законодавства, які вимагають отримання ліцензії на експорт культурних цінностей саме на момент вивезення з «країни походження». Як наслідок, необхідно довести дотримання таких норм, якщо вони існували.
Чому важливим є точне встановлення «країни походження» та дати вивезення культурних цінностей?
Статтею 4 Регламенту визначено два виключення, коли надання доказів правомірного вивезення культурних цінностей з країни походження не вимагається:
- коли достовірно встановити країну походження неможливо; та
- коли культурні цінності були вивезені із країни походження до 24 квітня 1972 року (дата набрання чинності Конвенцією ЮНЕСКО про заходи, спрямовані на заборону і запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності).
У такому випадку імпортер культурних цінностей має довести лише їхній правомірний експорт з останньої країни, у якій такі культурні цінності перебували більше останніх п’яти років.
Заява на оформлення дозволу на імпорт
Якщо читаючи вище про категорії культурних цінностей ви здихнули з полегшенням, дійшовши до «Категорії С» та «заяви на оформлення дозволу на імпорт», то ви будете трохи розчаровані положеннями Статті 12 Імплементаційного регламенту.
Так, встановлено, що заява на оформлення дозволу на імпорт має включати підписану імпортером заяву/декларацію, якою «імпортер бере на себе відповідальність і прямо заявляє, що він доклав усіх належних зусиль, щоб переконатися, що культурні цінності, які він має намір імпортувати, були законно вивезені із країни походження».
Окрім цього, в якості підтверджуючих документів до заяви на оформлення дозволу на імпорт в імпортера можуть запитати документи на право власності, афідевіти, експертні оцінки, аукціонні каталоги, так само як і вже згадану вище митну документацію, що підтверджує попереднє переміщення культурних цінностей, страхову та транспортну документацію, рахунки-фактури тощо.
Беручи до уваги той факт, що такими імпортерами здебільшого є арт-дилери, галереї та аукціонні доми, саме на них лягає весь тягар по підготовці повної документації, а також відповідальність за порушення Регламенту під час імпорту культурних цінностей.
Що стосовно відповідальності?
Регламент визначає, що відповідальність за порушення Регламенту встановлюватиметься нормами національних законодавств країн-членів ЄС щодо порушення правил імпорту.
Зазвичай такі санкції можуть являти собою заходи від конфіскації культурних цінностей до штрафів чи позбавлення ліцензій, так само як і позбавлення волі, якщо певні дії кваліфікуватимуться як контрабанда чи шахрайство.
Чим незадоволені професійні учасники ринку?
Незважаючи на те, що відповідь на це питання може бути вже очевидна після викладеної інформації, втім зупинимося ще на двох моментах.
Встановлення додаткових бюрократичних перешкод не може не викликати нервування у будь-якого бізнесу, і торгівля культурними цінностями тут не виключення.
І з огляду на статтю 4 Регламенту таке нервування досить зрозуміле.
Згідно з процедурою отримання ліцензії на імпорт передбачається, що з моменту отримання відповідної заявки компетентні органи матимуть 21 день для того, щоб запросити у заявника відсутню або додаткову інформацію чи документи.
На прийняття рішення щодо надання чи відмови у наданні ліцензії на імпорт компетентним органам надано 90 днів з моменту отримання повного пакету документів.
Тобто загалом строк розгляду заяви на отримання ліцензії на імпорт може сягнути і 4 місяців.
Крім того, учасники ринку побоюються, що положення Регламенту скерують потік угод до ринків із менш обтяжливим регулюванням. Особливо, враховуючи те, що більшість предметів антикваріату здебільшого не мають підтверджуючої документації, передбаченої Регламентом.
Втім лише час покаже, що трапиться швидше: занепад європейського арт-ринку чи перемога над незаконною торгівлею культурними цінностями.
