Що таке спадкова трансмісія і як вона працює?

Як відомо, в Україні спадкування відбувається за заповітом та за законом (у разі відсутності заповіту). Порядок спадкування за заповітом та черговість спадкування за законом визначається законодавством. Однак, життя може вносити непередбачувані корективи у порядок спадкування, і один зі спадкоємців може померти після відкриття спадщини, так і не прийнявши її. Що в такому разі відбувається з його нереалізованим правом на спадкування? Чи втрачають його спадкоємці право отримати спадщину?

В такому випадку діє спадкова трансмісія – механізм спадкування, за яким право на прийняття спадщини за першим спадкодавцем від померлого спадкоємця переходить до його спадкоємців. Тому далі будемо розглядати умови, процедуру та особливості прийняття спадщини у разі дії механізму спадкової трансмісії. 

Що таке спадкова трансмісія?

Спадкова трансмісія – це перехід права на прийняття спадщини від померлого спадкоємця (трансмітента), який не встиг реалізувати своє право на прийняття спадщини за першим спадкодавцем, до спадкоємців трансмітента (трансмісарів). Важливо, що це саме перехід права на спадкування, а не виникнення права на спадкування за першим спадкодавцем (нове право не виникає, а переходить лише право трансмітента на отримання спадщини, яке вже існує).

Законодавством передбачається, що у разі, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців.

У разі переходу прав на спадкування в порядку спадкової трансмісії застосовуються загальні правила спадкування щодо способу прийняття спадщини або відмови від неї. Однак, поряд з цим діють і спеціальні норми переходу права на прийняття спадщини до трансмісара. В цьому випадку право на прийняття спадщини здійснюється хоч і на загальних підставах, але протягом строку, що залишився після смерті першого спадкодавця. Якщо ж строк, що залишився після смерті першого спадкодавця, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Умови для застосування спадкової трансмісії

Спадкова трансмісія є особливим порядком здійснення права на спадкування. Об’єктом спадкової трансмісії є суб’єктивне цивільне право на прийняття спадщини, що не було реалізоване спадкоємцем у зв’язку зі смертю.

Застосування механізму спадкової трансмісії можливе за наявності послідовної сукупності наступних умов:

1. Смерть першого спадкодавця;
2. Виникнення у спадкоємця-трансмітента права на спадкування (крім права на спадкування обов’язкової частки у спадщині);
3. Смерть спадкоємця-трансмітента після смерті першого спадкодавця, але до спливу строку на прийняття спадщини – смерть трансмітента настала протягом 6-ти місяців з дня, наступного після смерті першого спадкодавця;
4. Право на прийняття спадщини або відмова від її прийняття після смерті першого спадкодавця не були здійснені трансмітентом;
5. Трансмітент має спадкоємця (трансмісара), який має право на спадкування після смерті трансмітента;
6. В установлений законом строк трансмісар здійснив своє право на прийняття спадщини, що відкрилась після смерті першого спадкодавця.

Важливою умовою для функціонування спадкової трансмісії є строки. По-перше, спадкова трансмісія застосовується у разі смерті спадкоємця після смерті першого спадкодавця, але до спливу 6-місячного строку для прийняття спадщини. По-друге, для прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії має бути дотриманий строк для прийняття спадщини – вона повинна бути прийнята протягом 6-ти місяців з дня смерті першого спадкодавця, але якщо строк, що залишився до спливу цих 6-ти місяців, менше ніж 3 місяці, тоді строк для прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії продовжується до 3-х місяців.

Крім того, спадщина може бути прийнята в порядку спадкової трансмісії після спливу 6-ти місячного строку для прийняття спадщини (або продовженого строку у випадку його продовження) за письмовою згодою спадкоємців, або у разі визначення додаткового строку для прийняття спадщини – в судовому порядку, якщо суд визнає причини пропуску строку поважними.

В такому разі, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд визначає додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини. При цьому, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Наприклад, ними можуть бути тривала хвороба спадкоємця, складні умови праці, які пов’язані з тривалими відрядженнями (у тому числі закордонними), перебування спадкоємця на службі у війську тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає. Наприклад, юридична необізнаність спадкоємця щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність про наявність спадкового майна, похилий вік, тимчасова непрацездатність спадкоємця, незнання про існування заповіту, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для приїзду до місця відкриття спадщини не можуть бути визнані судом поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини.

Варто наголосити, що право на спадкування обов’язкової частки у спадщині, на яку мають право малолітні, неповнолітні та непрацездатні батьки першого спадкодавця незалежно від змісту заповіту, не передається в порядку спадкової трансмісії. Тому, у разі смерті спадкоємця, який мав право на обов’язкову частку у спадщині першого спадкодавця, його спадкоємці не будуть мати права на отримання цієї обов’язкової частки у спадщині першого спадкодавця в порядку спадкової трансмісії. Це є наслідком того, що право на обов’язкову частку в спадщині нерозривно пов’язане з особою спадкоємця, який має на неї право. 

Право на прийняття спадщини в порядку трансмісії vs право на спадкування за трансмітентом

Важливо розрізняти право на прийняття спадщини за першим спадкодавцем в порядку спадкової трансмісії та право на спадкування за померлим спадкоємцем-трансмітентом. 

Верховний Суд наголошує на тому, що право на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії не є компонентом спадщини, що відкрилася після смерті трансмітента - право трансмісара на прийняття спадщини за першим спадкодавцем в порядку трансмісії та право на прийняття спадщини, що відкрилась після смерті трансмітента, є самостійними суб’єктивними цивільними правами, які хоч і пов’язані підставами виникнення, але потребують вчинення окремих самостійних юридичних дій. 

Вищевикладене важливе в контексті відповіді на питання: чи повинен трансмісар здійснити своє право на прийняття спадщини шляхом подання заяви про прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії для прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії після смерті першого спадкодавця в установлений законом строк, чи достатньо прийняти спадщину шляхом подання заяви про прийняття всієї спадщини лише відносно трансмітента?

В порядку спадкової трансмісії до трансмісара переходить лише можливість прийняти спадщину або відмовитися від її прийняття, а не безпосередньо спадкове майно. До того ж, Верховний Суд звертає увагу, що трансмісар, здійснюючи право на прийняття спадщини від першого спадкодавця в порядку спадкової трансмісії, набуває спадщину не від трансмітента, який так і не встиг її прийняти, а від першого спадкодавця.

Отже, у разі застосування механізму спадкової трансмісії є дві спадщини, що відкрились:

1. Після смерті першого спадкодавця, та
2. Після смерті трансмітента.

Так, спадкоємці трансмітента (трансмісари) можуть прийняти спадщину в порядку спадкової трансмісії і відмовитись від прийняття спадщини за трансмітентом, або навпаки - можуть прийняти спадщину після смерті трансмітента і відмовитись від прийняття спадщини, що відкрилась у зв’язку зі смертю першого спадкодавця. Тому ці дві спадщини незалежні одна від одної.

Дії трансмісарів у цих двох самостійних правовідносинах незалежні та мають різні правові наслідки, тому трансмісар повинен вчинити визначені законом дії як щодо прийняття спадщини за першим спадкоємцем в порядку трансмісії, так і дії для прийняття спадщини після смерті трансмітента. В деяких випадках це можуть бути окремі заяви про прийняття спадщини, які мають подаватись різним нотаріусам, оскільки місця відкриття спадщини за першим спадкодавцем та спадщини за трансмітентом можуть не збігатись.