Що таке віртуальні активи

Фактично віртуальні активи — це термін, який охоплює будь-які цифрові інструменти, які мають сформовану вартість та придатні для обміну або використовуються для специфічних цілей.

Цей термін включає не лише криптовалюти, такі як вже згаданий Bitcoin або Ethereum, але й широке коло цифрових токенів, які використовуються в різноманітних блокчейн-платформах або віртуальні товари та послуги, які існують в ігрових середовищах або віртуальних світах.

При цьому їх природа та функції, що вони  виконують, прямо залежать від технологічного алгоритму,   на основі якого вони  функціонують, однак вони не мають фізичної форми та існують лише у цифровому середовищі.

Зокрема Регламент (ЄС) 2023/1114 Європейського парламенту та Ради від 31 травня 2023 року про ринки криптоактивів (Markets in Crypto-Assets Regulation або регламент MiCA) визначає криптоактиви як цифрове представлення цінності або права, яке можна передавати та зберігати в електронному вигляді за допомогою технології розподіленого реєстру або подібної технології.

Що таке технологія розділеного реєстру?

Distributed Ledger Technology або DLT (PDF document, 356 KB) — це технологія, що дозволяє записувати та спільно використовувати дані в певній мережі. В основі такої технології лежить підхід до запису і поширення даних серед багатьох реєстрів даних, кожен з яких містить аналогічні записи і колективно підтримується і контролюється розподіленою мережею комп’ютерних серверів, які називають вузлами (nodes).

Найважливішою перевагою  DLT є те, що контроль над реєстром здійснює не одна особа, а кілька або всі учасники системи — залежно від типу розподіленого реєстру. Вузли в системі тісно пов’язані та взаємодіють між собою: кожен з них може вносити зміни до реєстру (незалежно від інших), після чого всі вузли голосують і, при досягненні консенсусу, реєстр доповнюється новими даними.

Як наслідок в розподіленому реєстрі жоден окремий учасник мережі не може самостійно доповнити реєстр і жоден окремий учасник не може затвердити нові доповнення до реєстру.

DLT дозволяє учасникам, які керуються лише власними інтересами, колективно записувати перевірені дані, наприклад, записи про транзакції, без залучення третьої сторони, що користується загальною довірою.

Усунення центрального учасника може не лише здешевити операції, але й посилити їхню безпеку, оскільки означає усунення єдиної точки атак на мережу. Аби пошкодити реєстр, нападнику потрібно здобути контроль над більшістю серверів у мережі.

Консенсус у DLT  може бути побудований по одному із двох варіантів його механізму: Proof-of-work (PoW) або Proof-of-Stake (PoS) (PDF document 1,4 MB):

• Proof-of-work (PoW) — передбачає, що для перевірки даних і додавання їх до блокчейну спеціальні ноди (майнери) повинні вирішити криптографічну задачу. Для проведення обчислень майнерам потрібне потужне обладнання, яке споживає багато електроенергії. У цьому випадку витрачена на обчислення енергія є свого роду запорукою того, що майнер не порушить правила мережі, адже він зацікавлений в отриманні нагороди, щоб покрити свої витрати.
• Proof-of-Stake (PoS) — транзакції перевіряються і підтверджуються спеціальними нодами (валідаторами) без розв’язання криптографічної задачі, і як наслідок такий механізм не потребує використання потужного обладнання. Щоб стати валідатором, потрібно внести певну суму в криптовалюті як заставу, яка і забезпечує лояльність валідатора. Якщо валідатор працюватиме з перебоями або порушить правила мережі — він просто втратить свій капітал.

Основна ідея PoS полягає в тому, що шанс на отримання права на створення нового блоку та отримання винагороди залежить від кількості монет, які учасник відправляє відповідно до певних правил, встановлених протоколом. Чим більше монет у власності учасника, тим більше ймовірність того, що він буде обраний для створення нового блоку.

Першим ефективно працюючим і повністю реалізованим прикладом DLT вважається блокчейн. Однак необхідно розуміти,  що блокчейн це лише один із різновидів DLT.

Залежно від умов входження у систему, DLT можуть поділятись на публічні та приватні системи.

 У публічній системі немає обмежень щодо осіб, які можуть приєднатися до технічної інфраструктури, що забезпечує ведення реєстру, і  відповідно не передбачає обмежень для участі в ній. Фактично  публічні системи являють собою базу даних з відкритим вихідним кодом, де будь-який користувач може завантажити базу даних і взяти участь в процесі внесення змін. Їх  ще також називають децентралізованими.

Більшість криптовалют функціонують на базі саме децентралізованих DLT. Сфера застосування: активно використовуються в більшості криптовалют.

Своєю чергою приватна система або централізована — це розподілений реєстр, який функціонує як закрита, захищена база даних, заснована на криптографічних методах. Інформація в ній може бути як відкритою, так і з обмеженим доступом.

Які види криптовалют існують?

Першим криптовалютою був Bitcoin, датою появи якого вважається 31-го жовтня 2008-го року, коли Сатоші Накамото опублікував статтю під назвою “Bitcoin: A Peer-to-Peer Electronic Cash System” (PDF document, 184 KB), у якій було описано однорангову систему передачі токенів під назвою Bitcoin.

Описана Накамото мережа будувалася на принципах:

• одноранговості — в теорії всі ноди (вузли мережі) мають однаковий статус і не можуть бути відключені або заблоковані. Але за фактом ноди діляться на “повні” і “легкі”, окремим типом нод є майнери;
• децентралізованості — у біткоїна немає єдиного центру зберігання даних і прийняття рішень. Відсутність центру запобігає можливим атакам або блокуванням, до яких схильні традиційні платіжні системи;
• інклюзивності — мережа біткоїна відкрита. Будь-хто може створити гаманець, щоб переказувати або отримувати BTC, а також завантажити копію блокчейна мережі й стати її частиною або навіть купити спеціальне обладнання і брати участь у майнінгу.

Такі принципи забезпечили можливість перетворення біткоїна на першу глобальну валюту,  що не залежить від урядів, та транзакції з якою могли відбуватись поза межами традиційних банківських та  платіжних систем. При цьому кількість Bitcoin обмежена, і максимальна кількість становить 21 мільйон BTC.

Усі наступні  криптовалюти отримати назву “альткоїни”, що є скороченням від “альтернативна монета” (alternative coin). Альткоїни — це будь-які криптовалюти, крім Bitcoin. Хоча Bitcoin є найвідомішою і найбільшою за ринковою капіталізацією криптовалютою, існує багато інших криптовалют, які іноді називаються альткоїнами.

Наприклад, Ethereum, Ripple, Litecoin, Bitcoin Cash і Cardano — це лише декілька прикладів альткоїнів. Кожен з них має свої унікальні характеристики, технології та цільові орієнтації.

Наступним етапом  розвитку  стала  поява стейблкоїнів, як способу подання високої волатильності  вартості алькоїнів.

Стейблкоін (Stablecoin) — це форма криптовалюти, яка призначена для забезпечення стабільної вартості, через прив’язку до вартості одного стабільного активу або кошику активів, таких як фіатні валюти (наприклад, долари США, євро), товари (наприклад, золото) або навіть до інших криптовалют.

Існують різні види стейблкоїнів залежно від виду активу, до якого вони прив’язують свою вартість:

• Фіат-забепечені: Ці стейблкоїни підтримуються резервом у фіатній валюті, такі як долари США або євро або резервом у вигляді дорогоцінних металів. Прикладами можуть бути Tether (USDT), USD Coin (USDC), TrueUSD (TUSD) та інші.
• Крипто-забезпечені: Ці стейблкоїни підтримуються криптовалютою або комбінацією криптовалют. Наприклад, Dai (DAI) використовує систему колективного забезпечення, що базується на Ethereum. Такі стейблкоїни використовують смарт-контракти для управління карбуванням та спалюванням. Це робить процес надійнішим, оскільки користувачі можуть самостійно перевіряти контракти. Також вони можуть бути частиною децентралізованих автономних організацій (DAO), де спільнота може голосувати за зміни у проєкті.

Також стейбкоїни різняться залежно від механізму забезпечення і прив’язки — можуть бути централізованими або децентралізованими (алгоритмічними).

Алгоритмічні стейблкоїни працюють без компанії-емітента, усуваючи потребу в резервах.Ці стейблкоїни користуються алгоритмами для регулювання своєї вартості.

Алгоритм і смарт-контракти

Пропозиція випущених токенів керується через певний алгоритм та смарт-контракти: пропозиція токена скорочується, якщо ціна впаде нижче ціни відстежуваної фіатної валюти. Це можна зробити за допомогою фіксованого стейкінгу, спалювання або зворотного викупу. Якщо ціна перевищує вартість фіатної валюти, у пропозицію вступають нові токени, щоб знизити вартість стеблкоїну. Прикладом може бути Terra (LUNA), яка використовує механізм стейблкоїна підтриманого механізмом Proof-of-Stake.

Стейблкоїни дали змогу фіксувати дохід у криптовалюті, не вдаючись до послуг бірж або криптообмінників, а також забезпечили підвищення ліквідності на ринку криптоактивів, так як сформували більшість обмінних пар на біржах.