Сімейні відносини з іноземним елементом

Кохання не має меж і кордонів. Чи завжди це так?

Чи можна несподівано одружитись підчас романтичної подорожі закордон? А розлучитись, якщо хтось із подружжя є іноземцем або, до прикладу, переїхав на ПМП до іншої країни? Насправді можна, але будь-яка така дія є юридичним фактом, а отже створює певні юридичні наслідки, які можуть бути доволі різними залежно від наявності або відсутності у відносинах іноземного елемента.

Що ж таке той іноземний елемент у сімейних відносинах?

Іноземний елемент це коли:

• хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, що проживає за кордоном, іноземцем, особою без громадянства;
• юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини мав чи має місце за кодоном (наприклад, шлюб укладено за кордоном);
• об’єкт правовідносин знаходить на території іноземної держави.

Іноземний елемент у сімейних відносинах може характеризуватись суб’єктом правовідносин і юридичним фактом, або поєднанням цих двох аспектів.

Якщо на території України укладається шлюб між громадянином України та іноземцем, або на території України укладається шлюб між двома іноземцями – це ситуації, коли іноземним елементом є суб’єкт правовідносин.

Якщо шлюб укладається між громадянами України на території іноземної держави – це ситуація, коли іноземним елемент є юридичний факт укладення шлюбу.

Коли за кордоном укладається змішаний шлюб, тобто шлюб між іноземцем та громадянином України – це ситуація, у якій відбувається поєднання іноземних елементів – і суб’єкту, і юридичного факту укладення шлюбу.

На що впливає наявність іноземного елементу у правовідносинах?

Наявність іноземного елементу змінює порядок правового регулювання правовідносин між між подружжям, батьками і дітьми і навіть лише нареченими.

Сімейні відносини з іноземним елементом регулюються двома способами: 

• згідно міжнародно-правових договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а за їх відсутності - 
• відповідно до норм Закону України «Про міжнародне приватне право», яке містить відсилання до законодавства країни, за яким потрібно вирішувати ті чи інші спірні питання.

Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Більш того, в Україні діє принцип переваги норм міжнародного договору, укладено у встановленому законодавством порядку, над нормами чинного законодавства України, у випадку, якщо норми міжнародного договору по іншому регулюють правовідносини, ніж чинне законодавство України.

Отже, у разі існування між Україною і державою походження іноземного елементу міжнародно-правового договору, потрібно звертатись до його норм щоб розібратись ,як буде вирішуватись те чи інше питання сімейного чи «навколо-сімейного» життя. Якщо ж договору між Україною та державною, з якою пов'язаний іноземний елемент, немає, право, яке має застосовуватись до особистих і майнових відносин подружжя, визначається відповідно до норм Закону України «Про міжнародне приватне право».

Як регулюватиметься питання укладення шлюбу з іноземним елементом?

За загальним правилом:

• форма укладення шлюбу визначається законодавством держави, на території якої укладається шлюб.
• умови укладення шлюбу визначаються для кожної із осіб, що вступають до шлюбу, законодавством держави їх громадянства. 

Тому, якщо шлюб між громадянкою України та, наприклад, громадянином Польщі укладатиметься в Україні, то мають бути дотримані вимоги українського законодавства до форми і порядку укладення шлюбу, при цьому, мають дотримуватись вимоги щодо шлюбного віку, встановлені для неї – українським законодавством, для нього – польським.

Чи потрібно реєструвати в Україні шлюб, який вже було зареєстровано за кордоном?

Ні, не потрібно. Шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем (особою без громадянства), який укладений за межами України, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадян України вимог чинного законодавства України щодо підстав недійсності шлюбу.

Так, в Україні недійсним є шлюб:

• укладений особою, яка не досягла 18 років (якщо рішенням суду не надано право на шлюб з 16 років);
• зареєстрований з особою, яка вже перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;
• зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою;
• зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Всі шлюби між іноземними громадянами, особами без громадянства, які укладені за кордоном відповідно до законодавства держави місця їх укладення є дійсними в Україні.

При цьому, документом, що підтверджує факт укладення шлюбу за кордоном є документи, видані компетентними органами держави місця реєстрації шлюбу, належним чином легалізовані (апостильовані), якщо міжнародним договором між Україною та державою місця реєстрації шлюбу не передбачено визнання офіційних документі без будь-якої додаткової легалізації. 

Тому, при укладенні шлюбу за кордоном, громадяни України повинні пам’ятати, що для дійсності їх шлюбу в Україні, потрібно не тільки дотримуватись вимог законодавства держави місця укладення шлюбу, але й вимог чинного законодавства України щодо дійсності шлюбу (щонайменше, мати 18 років та бути при пам’яті при його укладанні, щоб ненароком не одружитись з рідним братом або сестрою).

Чи можна узгодити майнові питання майбутнього сімейного життя ДО укладення шлюбу

Коли люди закохані, їх не часто турбують думки про щось буденне. Тому мало хто із закоханих пар, які щиро хочуть створити сім’ю, замислюються над тим, що вони будуть робити, якщо щось піде не так. Хто ж буде одразу програмувати себе на невдачу? Але іноді, гарно підготований план розставання є прекрасною протидією будь-якій невдачі. Якщо пара зможе домовитись про таке підчас перебування у стані цілковитої закоханості, їм вдасться вирішувати будь-які конфлікти, які виникатимуть протягом подружнього життя мирно та цивілізовано. В чому ж секрет? Це очевидно - у вмінні домовлятись.

Існує прекрасний механізм врегулювання майнових відносин подружжя, який в Україні є несправедливо недооцінений і стигматизований, і це - шлюбний договір.

Шлюбний договір – це правочин, який укладається нареченими (тобто особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу) або подружжям для визначення майнових прав та обов’язків подружжя на період перебування у шлюбі та у випадку його розірвання.

При цьому, шлюбний договір, укладений нареченими, набирає чинності в день реєстрації шлюбу, а шлюбний договір між подружжям – в день нотаріального посвідчення такого договору.

Форма укладення – письмова з обов’язковим нотаріальним засвідченням.

Особи, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою і не планують його реєстрацію, не можуть укласти шлюбний договір. Натомість, такі особи можуть укласти договір про поділ майна, яким встановити правовий режим роздільної приватної чи спільної часткової власності на майно, набуте ними в період такого спільного проживання, для уникнення будь-яких можливих спорів у випадку припинення спільного проживання.

Обов’язково потрібно пам’ятати, що шлюбний договір характеризується тим, що нерозривно пов'язаний з особою того, хто його укладає, а тому його можна укладати тільки особисто. Шлюбний договір не може бути укладений за участю законного представника або за дорученням. А також за ним неможлива заміна сторони.

Які питання можна врегулювати шлюбним договором?

Шлюбним договором можна врегулювати:

• майнові відносини подружжя – визначити майно, яке передається подружжям для використання на спільні потреби сім’ї, встановити правовий режим майна, подарованого на весілля, домовитись про непоширення на майно, придбане в шлюбі, правового режиму спільної сумісної власності і вважати його, наприклад, приватною власністю когось із подружжя, домовитись про порядок поділу майна у разі розірвання шлюбу тощо;
• визначити майнові права та обов’язки подружжя між собою – домовитись про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності або потреби у матеріальній допомозі і визначити розмір такого утримання;
• майнові права та обов’язки подружжя як батьків – передбачити розмір аліментів на дітей, встановити обов’язки щодо несення додаткових витрат на утримання дітей.

Чи можна шлюбним договором врегулювати особисті права та обов’язки подружжя один щодо одного, а також щодо дітей?

Ні, шлюбним договором не можна регулювати: 

особисті відносини подружжя – не можна встановити обов’язок мати певну кількість дітей, або визначати, що хтось із подружжя зобов’язаний працювати і утримувати сім’ю, а інший – займатись домашнім господарством і вихованням дітей; 

особисті відносини між подружжям і дітьми (як відносини батьків і дітей) – не можна визначати з ким у разі розірвання шлюбу будуть проживати діти і як той із батьків, який проживатиме окремо, буде брати участь у їх вихованні.

Як укласти шлюбний договір у відносинах з іноземним елементом?

Якщо хоча б один із подружжя є громадянином України, який проживає за кордоном, іноземцем або особою без громадянства, подружжя може здійснити вибір права, що підлягає застосуванню до відповідних правовідносин. Якщо іноземний елемент відсутній – вибір права не здійснюється.

Українське законодавство визначає, що сторони шлюбного договору можуть обрати право, що застосовується до шлюбного договору. Це або право особистого закону одного з подружжя, або право держави, у якій один з ним має звичайне місце перебування, або, щодо нерухомого майна, право держави, у якій це майно знаходиться.

При цьому варто враховувати, що особистий закон фізичної особи – це право держави, громадянином якої вона є. Якщо фізична особа є громадянином двох або більше держав, її особистим законом вважається право тієї з держав, з якою особа має найбільш тісний зв’язок, зокрема, має місце проживання або займається основною діяльністю. Особистим законом особи без громадянства вважається право держави, у якій ця особа має місце проживання, а за його відсутності - місце перебування. Особистим законом біженця вважається право держави, у якій він має місце перебування.

Тобто подружжя-громадяни різних держав укладаючи шлюбний договір можуть обрати, право якої держави застосовуватиметься до регулювання їх прав та обов’язків. Точно так же, можна визначити, судам якої держави будуть підсудні спори, що виникатимуть зі шлюбного договору.

А тому виконуватись, як і оскаржуватись шлюбний договір буде відповідно до обраного подружжям у шлюбному договорі права. 

Не варто вважати шлюбний договір обов’язковою передумовою виникнення конфліктів. Він також не є панацеєю від усіх можливих суперечностей. Але за умови дотримання балансу інтересів сторін, коли ніхто не відчуває несправедливості у зв’язку з укладення шлюбного договору, такий договір може стати чудовим інструментом попередження можливих конфліктів, а також майнових та емоційних втрат.

Отже, друзі, кохання дійсно безмежне, але є нюанси. І про них потрібно не забувати, навіть перебуваючи у романтичному «забутті».