Скасування заповіту як інструмент для здійснення волевиявлення заповідача

В минулому матеріалі розглядались підстави для визнання заповіту недійсним, що встановлюється судом тільки після відкриття спадщини за позовом осіб, права та інтереси яких порушені або обмежені таким заповітом.

А як же тоді діяти заповідачу, який склав заповіт, але його життєві обставини змінились настільки, що складений заповіт не відповідає його волі та суперечить його інтересам як власника майна? Або у випадках, коли заповідач просто передумав і змінив розпорядження на випадок своєї смерті (що також трапляється, і він має на це повне право)? Для таких випадків законодавством передбачений порядок скасування та зміни заповіту.

Свобода заповіту

Основним принципом спадкового права є свобода заповіту – можливість, надана фізичній особі на власний розсуд, у межах, визначених законодавством, розпорядитись власним майном на випадок смерті. Зокрема, свобода заповіту полягає в:

• праві особи в будь-який час протягом свого життя скласти заповіт шляхом вільного волевиявлення (визначити спадкоємців, позбавити спадкоємців права на спадкування, визначити обсяг спадщини кожного із спадкоємців тощо);
• праві заповідача на зміну чи скасування заповіту;
• повазі до волі заповідача та обов’язковості її виконання;
• правовій охороні волі заповідача, яка належним чином виражена у заповіті, після смерті заповідача.

Отже, заповіт є актом вільного волевиявлення заповідача, який містить розпорядження заповідача на випадок його смерті. З огляду на принцип свободи заповіту, в будь-який момент після складання заповіту заповідач має право скасувати складений заповіт, скласти новий заповіт або внести зміни до вже складеного заповіту.

Скасування заповіту

Заповідач має право у будь-який час скасувати складений ним заповіт.

Існує 2 способи скасувати складений заповіт:

• подати заяву про скасування заповіту;
• скласти новий заповіт, який скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Заява про скасування заповіту складається у довільній формі, проте з тексту заяви має бути чітко зрозуміло, на скасування якого заповіту направлені дії заповідача. Підпис на такій заяві підлягає обов’язковому нотаріальному засвідченню. Як і заповіт, заява про його скасування має бути подана заповідачем особисто, подання такої заяви через представника не допускається. Заповідач не зобов’язаний подавати заяву про скасування заповіту до того ж нотаріуса, який посвідчував заповіт, така заява може бути подана до будь-якого приватного або державного нотаріуса. Заява про скасування заповіту обов’язково реєструється у Спадковому реєстрі України.

Кожен новий заповіт, який складається за правилами, встановленими законодавством, скасовує попередній повністю, або в тій частині, в якій він йому суперечить. Однак, при складанні заповідачем декількох заповітів може виникнути їхня «конкуренція», оскільки необхідно з’ясувати, який із заповітів є дійсним і визначає спадкоємців та/або спадкове майно.

Для таких випадків законодавством встановлені правила, які допоможуть визначити, який із заповітів повинен застосовуватись:

1. внаслідок складання нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім заповітом – якщо новий заповіт повністю суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємців та/або спадкового майна відбувається на підставі останнього заповіту;
2. внаслідок складання нового заповіту відбувається часткова втрата чинності попереднім заповітом: якщо новий заповіт частково суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт тільки частково скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємців та/або спадкового майна відбувається на підставі двох заповітів (наприклад, коли першим заповітом заповідач визначив спадкоємця щодо всього свого майна, а другим зменшив обсяг спадкової маси, тоді першим заповітом визначається спадкоємець, а другим – перелік майна, який спадкується таким спадкоємцем).

Одразу варто зазначити, що створювати «конкуренцію» заповітів, за якої спадкування відбувається за двома заповітами, не варто, оскільки це може призвести до спотворення волі заповідача через неправильне трактування або умисні маніпуляції.

Заповіт подружжя може бути скасований кожним з подружжя лише за життя обох з подружжя.

Наслідки скасування заповіту

Як вже зазначалось, новий заповіт скасовує попередній повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. При цьому, скасовуючи попередній заповіт, новий заповіт не відновлює заповіту, який було складено перед ним. 

В ідеалі новий заповіт має містити положення про те, що він скасовує попередній заповіт (з посиланням на попередній заповіт) в повному обсязі. У випадку ж часткового скасування попереднього заповіту новим, заповідач має чітко вказати, які з положень попереднього заповіту залишаються чинними, а які скасовуються. Такий підхід може бути застосований у випадках, коли, наприклад, заповідач хоче виключити певне майно зі спадкової маси.

Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність заповіту, який було скасовано складенням такого недійсного заповіту, не відновлюється, крім випадків, коли заповіт було визнано недійсним у зв’язку з тим, що:

• в момент його вчинення заповідач не усвідомлював значення своїх дій та/або не міг керувати ними, або 
• такий новий заповіт було вчинено під дією фізичного чи психічного тиску. 

Внесення змін до заповіту

Заповідач має право у будь-який час внести зміни до заповіту. Як і у випадку скасування заповіту, внесення до нього змін може здійснюватися виключно заповідачем особисто (внесення змін до заповіту через представників не допускається). 

Зміни вносяться або шляхом подання нотаріусу заяви про внесення змін до заповіту, підпис на якій посвідчується нотаріально, або шляхом складання та посвідчення нового заповіту, який частково змінює попередній. І заява про внесення змін до заповіту, і новий заповіт, яким змінюються положення попереднього, підлягають обов’язковій державній реєстрації у Спадковому реєстрі України.

При внесенні змін до заповіту важливо чітко визначати положення заповіту, які змінюються, та чітко формулювати суть змін, які вносяться, для запобігання правовій невизначеності, можливим маніпуляціям та неоднозначному тлумаченню волі заповідача.

Отже, на відміну від визнання заповіту недійсним, скасування та зміна заповіту є формами волевиявлення заповідача, які обумовлені дією принципу свободи заповіту. Вони дозволяють заповідачу зберігати контроль над своїм майном, враховувати зміни життєвих обставин та адаптувати свою останню волю відповідно до таких змін. У зв’язку з цим, заповідачам не варто забувати періодично переглядати умови своїх заповітів (у разі їх наявності), слідкувати за їхньою актуальністю, вчасно вносити необхідні корективи.