Союзники за межами НАТО: тихі гіганти допомоги Україні

Коли світ розділився між байдужістю та солідарністю, кілька країн далеко за межами НАТО зробили вибір.

З 2022 року Австралія, Японія, Південна Корея, Тайвань, Ізраїль і Нова Зеландія стали невидимими, але критично важливими союзниками України — фінансово, технологічно, дипломатично. Їхня допомога не лише підживила оборону, а й задала нові стандарти міжнародної співпраці поза класичними альянсами.

Австралія — «танкова підтримка з іншого боку світу»

«Австралія стоїть поруч із Україною, бо це питання світового порядку», — міністр оборони Річард Марлз, Canberra Times, 2024.

• Австралія стала найпотужнішим військовим донором поза НАТО: понад 1,5 млрд австралійських доларів (≈980 млн доларів США) допомоги, включно з 49 танками Abrams і бронетранспортерами Bushmaster.
• Гуманітарні пакети покривали енергетику, медицину, переселенців; сотні російських компаній потрапили під санкції.
• Віддаленість і логістика лишаються викликом, але темпи й обсяг поставок роблять Австралію ключовим гравцем з Тихоокеанського боку.

Джерело: Reuters — Australia delivers Abrams tanks to Ukraine, липень 2025

Японія — «мільярди доларів і конституційні обмеження»

«Наш внесок — це не зброя, а стійкість», — прем’єр-міністр Фуміо Кісіда, Tokyo Shimbun, 2024.

• Японія — один із найбільших фінансових донорів України у світі: понад 12 млрд доларів США у вигляді грантів, позик та технічної допомоги.
• Ключові напрями: енергетика, укриття, розмінування, соціальні програми.
  
• Через статтю 9 Конституції Японія не може експортувати летальну зброю, тому зосередилася на відбудові й гуманітарній допомозі.

Джерело: OSW: Help from the Far East — Japan’s Support for Ukraine, 2025

Південна Корея — «фінансова артилерія Сеулу»

«Наш обов’язок — підтримати країну, що бореться за міжнародне право», — міністр закордонних справ Пак Джин, Yonhap News, 2023.

• Сеул збільшив підтримку до 394 млн доларів США у 2024 і ще 100 млн доларів США у 2025 році, з акцентом на гуманітарні й фінансові пакети.
• Південна Корея постачає боєприпаси через посередників, допомагає з ремонтом техніки та бере участь у навчальних місіях.
• Головне досягнення — швидке нарощення темпів допомоги без порушення внутрішніх балансів.

Джерело: Reuters — South Korea increases Ukraine aid for 2024

Нова Зеландія — «тихий партнер із великим серцем»

«Ми не можемо стояти осторонь, коли порушується міжнародне право», — прем’єрка Джасінда Ардерн, 2023.

• Нова Зеландія відправила інструкторів ЗСУ до Британії, профінансувала гуманітарку та ввела повний санкційний режим проти РФ.
• Її внесок — символічний у цифрах, але вагомий політично: Велінгтон послідовно просуває тему України на міжнародних форумах.

Джерело: NZ Defense Force — Operation Tiri in support of Ukraine

Тайвань — «м’яка сила солідарності»

«Ми розуміємо, що таке жити під загрозою агресії», — президентка Цай Інвень, 2023.

• Тайвань надав десятки мільйонів доларів через неурядові канали: медичне обладнання, генератори, гуманітарна допомога.
• Акцент — на технологічній взаємодії та кібербезпеці: тайванські компанії допомагають у сфері ІТ-інфраструктури для держорганів України.

Джерело: Global Taiwan Institute — Taiwan’s Humanitarian Aid to Ukraine, 2024

Ізраїль — «між обережністю й моральним вибором»

«Ізраїль надає Україні гуманітарну допомогу і не залишить українців у біді», — президент Ісаак Герцог, Haaretz, 2024.

• Ізраїль обмежився гуманітарною допомогою, системами раннього оповіщення та медичним обладнанням.
• Причини стриманості — ризики в Сирії, де Ізраїль координує дії з Росією.
• Попри це Ізраїль — один із лобістів посилення ППО України у рамках міжнародних коаліцій.

Джерело: Reuters — Israel offers humanitarian aid to Ukraine amid delicate diplomacy, 2024

Поза Альянсом — у серці коаліції

Війна в Україні показала, що архітектура безпеки XXI століття не обмежується статтями Вашингтонського договору.

Поза НАТО з’явився другий контур союзників — держав, які не мають формальних зобов’язань перед Києвом, але діють з переконання, що поразка України стала б ударом по їхньому власному майбутньому.

Умовно цю коаліцію можна назвати «демократичним кільцем тихоокеансько-середземноморського поясу»: від Канберри до Токіо, від Сеула до Єрусалима.

Кожна з цих країн має особистий мотив діяти:

• Австралія відчуває себе гарантом стабільності у регіоні, де Китай нарощує м’язи.
• Японія вбачає у війні України прецедент, який може визначити її власну безпеку на випадок атаки на Тайвань.
• Південна Корея тестує формат глобального гравця, що здатен реагувати на виклики поза півостровом.
• Ізраїль зберігає баланс між принципами й реаліями, але вже визнав, що «нейтралітет» у цій війні неможливий.
• Тайвань бачить у підтримці України дзеркальне відображення власного сценарію — і готує себе та світ до наступного виклику.
• Нова Зеландія демонструє, що навіть найменша демократія може мати глобальний голос.

Разом вони формують новий тип партнерства — не блокового, а ціннісного.
Вони діють поза альянсами, але всередині принципів: суверенітет, право на самозахист, недоторканність міжнародного права.

Висновок: світ після НАТО

Три роки війни довели, що союзників України не можна вимірювати виключно межами  НАТО.
Система колективної безпеки, створена у середині XX століття, сьогодні отримала новий, горизонтальний вимір — коли ініціатива народжується не в штаб-квартирах альянсів, а в урядах країн, розділених океанами, але об’єднаних спільною загрозою.

«Це не війна лише за Україну. Це війна за майбутнє міжнародного порядку», — сказав міністр оборони Австралії Річард Марлз.

Вони допомагають не тому, що зобов’язані, а тому, що розуміють: байдужість — теж позиція.

І саме тому їхня підтримка стала доказом: у новому світі союзництво вимірюється не підписами під договорами, а здатністю не мовчати, коли вирішується доля свободи.