Спадковий договір як елемент спадкового планування: чи може бути альтернативою заповіту та договору довічного утримання?

Розглядаючи основні механізми, які можуть застосовуватись при спадковому плануванні у матеріалі «Спадкове планування та його інструменти», ми побіжно торкнулися спадкового договору як одного з його елементів. Спадковий договір – це досить маловідомий спосіб розпорядження майном після смерті власника, який не є способом спадкування і дещо подібний на договір довічного утримання.

Тому далі йтиметься про схожості та відмінності між спадковим договором і заповітом, між спадковим договором і договором довічного утримання, а також про переваги та недоліки спадкового договору.

Спадковий договір vs заповіт

Чинне українське законодавство визначає два способи спадкування – за заповітом, а у разі його відсутності – за законом. Тому спадковий договір не є окремим видом спадкування, але, пропри це, він є інструментом спадкового планування, оскільки дозволяє забезпечити передачу майна саме після смерті власника такого майна.

Спадковий договір – це цивільний правочин, за яким одна сторона (набувач майна) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на визначене договором майно відчужувача.

На відміну від заповіту, який є одностороннім правочином (а тому до відкриття спадщини спадкоємець за заповітом може навіть не знати про те, що йому було залишено майно), спадковий договір є двостороннім договором, де і відчужувач майна, і його набувач мають взаємні права й обов’язки.

Спадкоємець за заповітом не повинен виконувати жодних зобов’язань перед заповідачем, щоб отримати майно після смерті останнього (звісно, тут не йдеться про заповіт з умовою, де заповідач може встановити певну умову для отримання спадкоємцем майна). А набувач майна за спадковим договором зобов’язується виконувати розпорядження власника майна для того, щоб після смерті останнього отримати визначене договором майно.

Які розпорядження власник майна може встановлювати для набувача?

Набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Звісно, найчастіше у спадкових договорах йдеться про утримання власника майна до його смерті та здійснення догляду – забезпечення житлом, харчуванням, одягом та іншими необхідними речами, забезпечення лікування та медичних послуг. 

Поряд з цим, спадковим договором можуть передбачатись інші розпорядження відчужувача майна для отримання набувачем визначеного майна, такі як:

• матеріальна підтримка відчужувача – щомісячне надання визначеної суми коштів, оплата житлово-комунальних послуг, покриття інших передбачених договором витрат;
• матеріальна підтримка інших осіб, визначених у договорі – надання матеріальної допомоги непрацездатному чоловіку або дружині, оплата вартості навчання дитини або онука тощо;
• виконання певних дій після смерті відчужувача – організація поховання згідно з побажаннями відчужувача, догляд за могилою, встановлення пам’ятника;
• виконання соціально значущих дій – здійснення пожертвування частини майна або коштів на благодійність, фінансування певних соціальних або культурних проєктів.

По суті, законодавство не встановлює певний визначений перелік обов’язків, які повинен виконати набувач для отримання майна за спадковим договором, тому це можуть бути будь-які дії майнового або немайнового характеру, окрім незаконних, злочинних, а також таких, що принижують честь і гідність набувача, обмежують його права чи суперечать моральним засадам суспільства.

Враховуючи все зазначене, при складанні умов спадкового договору потрібно чітко визначити, які саме обов’язки повинен виконати набувач для набуття майна, порядок і обсяг їх виконання, чим таке виконання буде підтверджуватись, і які будуть підстави для визнання обов’язків виконаними. Адже будь-яка невизначеність дає підстави для оскарження умов спадкового договору та його розірвання у зв’язку з невиконанням його умов або неможливістю виконання таких умов.

Оскільки спадковий договір не є способом спадкування, то і деякі положення законодавства щодо спадкування не поширюються на майно, яке передається за спадковим договором.

Так, на майно, яке передається за спадковим договором, не розповсюджуються вимоги закону щодо обов’язкової частки у спадщині для осіб, які мають право на таку обов’язкову частку.

Тобто, незалежно від того, чи є серед спадкоємців відчужувача майна, що передається за спадковим договором, особи, які мають право на обов’язкову частку у спадковому майні, набувач майна за договором в будь-якому разі отримає майно, вказане в спадковому договорі, оскільки таке майно не включається до складу спадщини.

Також відміннім від заповіту є те, що до набувача майна за спадковим договором не переходять борги власника майна пропорційно до вартості набутого майна за спадковим договором. Натомість спадковим договором передбачається обов’язок набувача виконати розпорядження власника майна для того, щоб отримати таке майно після смерті власника.

І за заповітом, і за спадковим договором право власності на майно переходить до спадкоємця та до набувача після смерті власника майна. Попри це, укладення спадкового договору накладає на власника значно більше обмежень щодо розпорядження майном.

Так, заповідач може декілька разів змінювати заповіт, і кожен наступний буде змінювати попередній без будь-яких наслідків для заповідача. Також, заповідач може ще до своєї смерті вільно розпоряджатися вказаним у заповіті майном, а тому може його продати, подарувати або іншим чином відчужити.

Зі спадковим договором не все так просто. Оскільки спадковий договір це двостороння угода, то на нього розповсюджується положення законодавства про недопустимість односторонньої відмови від зобов’язання. А тому одностороння відмова від спадкового договору або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено самим договором або законом.

Тобто, якщо інше не передбачене спадковим договором, він може бути розірваний тільки за згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін – власника майна, якщо набувач майна не виконує вказаних у спадковому договору розпоряджень, і на вимогу набувача майна, якщо виконати передбачені договором розпорядження власника майна неможливо.

Більш того, на майно, визначене у спадковому договорі, накладається заборона на відчуження, яка реєструється у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обмежень. А тому власник майна не може вільно розпоряджатись вказаним у спадковому договорі майном, доки такий договір не розірваний або припинений іншим чином. Крім того, не можна заповідати майно, вказане у спадковому договорі, оскільки заповіт щодо такого майна є нікчемним і не породжує жодних правових наслідків.

Разом з тим, спадковий договір і заповіт мають деякі спільні риси:

• і заповіт, і спадковий договір надають змогу власнику майна визначити особу, яка отримає майно саме після смерті власника такого майна – момент переходу права власності на майно пов’язане не з моментом вчинення правочину, а з моментом смерті власника такого майна;
• обидва документи викладаються у письмовій формі, підлягають обов’язковому нотаріальному засвідченню та державній реєстрації у Спадковому реєстрі, тому про факт укладення спадкового договору, як і про факт вчинення заповіту, стане відомо нотаріусу, який вестиме спадкову справу;
• відчужувач у спадковому договорі має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору, як і заповідач має право призначити виконавця заповіту, але на відміну від заповіту, у разі непризначення такої особи спадковим договором контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини.

Спадковий договір vs договір довічного утримання

Судова практика свідчить, що непоодинокі випадки, коли особи, укладаючи спадковий договір, помиляються щодо його правової природи, оскільки вважають, що укладають договір довічного утримання – договір, за яким одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність нерухоме майно або цінне рухоме майно, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (тобто до моменту смерті останнього).

По суті, предметом як спадкового договору, так і договору довічного утримання може бути будь-яке цінне майно, а для його отримання інша сторона має виконати зобов’язання щодо утримання відчужувача такого майна, але спадковим договором можна передбачити значно ширше коло обов’язків набувача майна, які можуть бути пов’язані як з утриманням відчужувача, так і доглядом за іншими особами, а також взагалі мати немайновий характер.

Основною відмінністю між спадковим договором та договором довічного утримання є момент переходу майна. За спадковим договором майно хоч і обтяжується забороною його відчуження, але передається набувачу тільки після смерті власника майна і за умови виконання обов’язків, встановлених договором.

Договір довічного утримання передбачає перехід права власності на майно з моменту укладення (нотаріального посвідчення) договору, але за умови, що набувач забезпечує утримання та догляд за відчужувачем до його смерті.

Натомість, набувач хоч і користується отриманим майно і є його власником, але не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання, укладати щодо нього договір застави, або іншим чином передавати його у власність іншій особі.

Таким чином забезпечується можливість повернення переданого майна відчужувачу у разі невиконання набувачем обов’язків щодо догляду та утримання, а набувач має право вільно розпоряджатись набутим майном тільки після смерті відчужувача.

Хоч обидва договори мають бути викладені письмово і нотаріально засвідчені, однак у зв’язку з різним моментом переходу права власності на майно, процедура їх виконання відрізняться.

Так, договір довічного утримання є правовстановлюючим документом, на підставі якого реєструється перехід права власності на визначене у договорі майно, тоді як спадковий договір після нотаріального посвідчення реєструється у Спадковому реєстрі і на його підставі реєструється перехід права власності на визначене майно тільки після смерті відчужувача.

Спадковий договір хоч і не користується широкою популярністю, але має свої переваги в процесі спадкового планування. Через певні схожі риси із заповітом і договором довічного утримання його  не розглядають як ефективний інструмент, віддаючи перевагу іншим.

Попри це, спадковий договір може бути дієвою альтернативою для тих, хто планує після своєї смерті забезпечити передачу певного майна визначеній особі, передбачивши виконання певних обов’язків та уникнувши необхідності включення такого майна до спадкової маси з усіма відповідними наслідками.