Спадщина без ілюзій: чому «потім» у спадковому плануванні коштує найдорожче

Є теми, які український бізнес звик відкладати «на потім». Спадкове та довгострокове податкове планування — одна з них. Бо звучить воно як щось далеке, похмуре і ніби «не на часі». А ще — як розмова, яку страшно починати, щоб не «накликати».

Проблема в іншому: після смерті власника капіталу час перестає належати родині. Вони отримують не спадщину, а систему паралельних процесів, які запускаються автоматично — банками, податковими органами, судами, іншими спадкоємцями, кредиторами та іноземними юрисдикціями. І тоді «планування» перетворюється на аварійний менеджмент із найгіршим можливим таймінгом.

Ця стаття — не про один документ і не про «чарівний інструмент». Вона про те, що спадкове планування у ХХІ столітті — це архітектура контролю над капіталом на довгій дистанції, особливо в українських реаліях війни, міграції та глобальної податкової прозорості.

Спадщина — це не «одна дія і один нотаріус»

Найпоширеніша логіка родини після смерті близької людини звучить просто:

«Піду до нотаріуса – відкрию спадщину».

Але в юридичній і податковій реальності смерть запускає не одну процедуру, а щонайменше шість різних процесів, які:

• розвиваються паралельно;
• можуть підпорядковуватися різним правилам;
• часто відбуваються у різних юрисдикціях;
• здатні взаємно блокувати один одного.

Саме тому спадщина як юридичний факт ≠ спадщина як податково-правовий процес. А ще — тому що заповіт, навіть ідеальний, часто не є «ключем від сейфа». Він лише один з елементів.

Ось шість процесів, які формують реальні ризики спадкування:

1. Нотаріальний/спадковий процес: де відкривається спадщина, хто спадкоємці, що входить до спадкової маси, чи є обов’язкова частка, чи можлива відмова від спадщини, що робити зі строками.
2. Банківський процес: блокування рахунків, посмертний комплаєнс, доступ до депозитів, сейфів, цінних паперів.
3. Податковий процес: де і коли виникають податки (estate/inheritance tax, ПДФО, військовий збір), чи є сплата податку передумовою отримання активів, чи переходять податкові зобов’язання спадкодавця до спадкоємців і в якому обсязі, що з КІК.
4. Корпоративний процес: хто фактично контролює бізнес до оформлення спадщини.
5. Міжнародний процес: колізії правових систем, кілька спадкових справ у різних країнах, визнання документів, різні моделі оподаткування.
6. Судовий процес: оскарження заповіту, спори між спадкоємцями, кредитори, арешти, корпоративні війни.

Це звучить жорстко — але це реальність. І саме тому довгострокове планування починається з простого питання: чи можна на ці процеси впливати ще за життя власника капіталу? Відповідь — так. Але лише якщо робити це заздалегідь.

1) Відкриття спадщини: формальність, яка не пробачає помилок

В Україні спадщина відкривається в день смерті або оголошення особи померлою. Місце відкриття — останнє місце проживання, а якщо його встановити складно — прив’язка йде до нерухомості або основної частини майна.

У процесі відкриття встановлюються:

• наявність/дійсність заповіту;
• коло спадкоємців;
• черговість (якщо заповіту немає);
• склад спадкової маси та місцезнаходження активів;
• наявність обов’язкової спадкової частки (малолітні/неповнолітні/непрацездатні).

Далі — пастка, яку недооцінюють навіть дуже системні люди: прийняття спадщини.

Так, є категорії, які вважаються такими, що прийняли спадщину автоматично (наприклад, ті, хто проживали зі спадкодавцем, малолітні тощо). Але в багатьох випадках потрібна особиста заява протягом 6 місяців. І тут важливі дві практичні деталі:

• заяви через представника за довіреністю не приймаються;
• якщо заява надсилається поштою — підпис має бути нотаріально посвідчений.

Пропуск строку — це вже інша реальність: нотаріальний механізм (за згодою всіх, хто прийняв, і лише до видачі свідоцтва) або судовий механізм (доводити «поважність причин»). І це часто перетворюється на конфлікт у родині, який до смерті не існував.

Окремий неприємний сюрприз — вартість нотаріального процесу. Ведення спадкової справи, витяги з реєстрів, видача свідоцтв, технічні дії — суми можуть бути відчутними. Тому проста порада: тарифи варто з’ясовувати заздалегідь, а не в момент стресу.

2) Банківський процес: коли доступ до грошей — не спадкове право, а комплаєнс

Факт смерті автоматично підвищує ризик-профіль клієнта банку. Типові наслідки:

• блокування рахунків;
• зупинка платежів і доступу до депозитів;
• обмеження доступу до сейфів;
• перевірки джерел коштів, спадкоємців, судових заборон.

У міжнародних банках часто запускається спеціальний спадковий AML/Tax compliance. І тут важливий момент для родин, які мають активи у країнах загального права (Велика Британія, США, Канада, Австралія): свідоцтво про смерть ≠ доступ до активів і навіть заповіт сам по собі часто ≠ достатній документ.

Банк може вимагати Grant of Probate / Letters of Administration (судове/квазісудове підтвердження спадкових прав) — і без нього просто не має права розблокувати рахунок чи передати активи.

Другий документ, який «ламає» очікування спадкоємців, — офіційне підтвердження (довідка) податкового органу про відсутність або повне виконання податкових зобов’язань, пов’язаних зі спадщиною, як передумова передання активів спадкоємцям.

У багатьох країнах без цього:

• не розблокують рахунки;
• не передадуть цінні папери;
• не перереєструють нерухомість.

У цей момент родина вперше бачить різницю між фразою «нам належить» і фактом «ми можемо отримати».

3) Податковий процес: «де, коли і за якої умови» — питання, від яких залежить доступ до активів

Податкові наслідки після смерті залежать від трьох факторів:

• податкове резидентство спадкодавця;
• місцезнаходження активів;
• податкове резидентство спадкоємців.

І тут народжуються питання, які український бізнес часто не проговорює роками:

• чи виникає estate/inheritance tax і як його сплатити;
• чи «переходять» податкові зобов’язання померлого за попередні періоди;
• чи працюють конвенції про уникнення подвійного оподаткування;
• чи виникають у спадкоємців КІК-зобов’язання, якщо у спадщині є іноземні компанії або права на доходи з трастів/фундацій.

Ключова думка для довгої дистанції: у деяких юрисдикціях сплата податку є передумовою набуття права на актив. Тобто податок — не «наслідок», а «вхідний квиток».

4) Корпоративний процес: спадкування бізнесу ≠ спадкування грошей

Якщо у спадщині є корпоративні права (частки, акції, частка в партнерстві), виникає питання, яке часто звучить грубо, але чесно — хто керує бізнесом завтра зранку?

Два найбільші ризики:

1. бізнес продовжує працювати, але спадкоємець не має юридичного контролю;
2. бізнес блокується, бо власник був одноособовим директором з єдиним правом підпису і доступом до банку.

Саме тут народжуються корпоративні конфлікти, арешти, суди, втрата інвестиційної вартості. І саме тут видно, що заповіт — не заміна корпоративного планування.

5) Міжнародний процес: коли одна спадщина підпорядковується праву кількох держав 

У разі іноземного елементу спадкові відносини виходять за межі українського права і регулюються:

• нормами українського законодавства;
• міжнародними договорами;
• колізійними нормами Закону «Про міжнародне приватне право».

Що вважається іноземним елементом? Дуже багато життєвих ситуацій: проживання українця за кордоном, заповіт, складений за кордоном, активи у різних державах, міжнародні шлюби.

Ключовий колізійний принцип: право визначається видом майна — рухоме чи нерухоме. Це означає, що різні частини однієї спадщини можуть регулюватися різними законами і вимагати різних процедур.

Нерухомість, як правило, спадкується за правом держави, де вона знаходиться (lex rei sitae). Водночас українське право окремо передбачає: майно, що підлягає державній реєстрації в Україні, спадкується за правом України — незалежно від громадянства і місця проживання спадкодавця.

А рухоме майно — джерело найбільших колізій, бо правила залежать від конкретного міжнародного договору або, за його відсутності, від норм українського закону.

Стратегічний висновок простий: один український заповіт не гарантує автоматичного визнання за кордоном. І саме міжнародний аспект найчастіше «ламає» формальні конструкції.

6) Судовий процес: один конфлікт зупиняє всю систему

Судовий процес може виникнути, якщо:

• оскаржується заповіт;
• порушена обов’язкова частка;
• з’являються кредитори;
• виникає корпоративний спір;
• є конфлікт юрисдикцій.

Наслідки — типові й руйнівні:

• блокування активів;
• арешти рахунків і нерухомості;
• процеси 2–5 років і більше;
• знецінення бізнесу і активів.

Висновок: або ви керуєте системою наперед — або вона вибухає після вас.

Спадщина — це не одна процедура. Це система паралельних юридичних, банківських, податкових, корпоративних, міжнародних і судових процесів, які або проєктуються наперед, або запускаються хаотично в найгірший момент.

Довгострокове податкове та спадкове планування — це не про «кому що залишити». Це про:

• застосовне право і юрисдикцію спорів,
• податки як передумову доступу до активів,
• безперервність управління бізнесом,
• банківський комплаєнс і міжнародні документи,
• мінімізацію ризиків для спадкоємців,
• і головне — збереження контролю над капіталом між поколіннями.

У країні, де війна зробила смерть не теорією, а статистикою, планування — це не страх. Це відповідальність. І справжня турбота.