Спільне проживання без реєстрації шлюбу: майнові наслідки

Як закон визначає спільне проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу і для чого це потрібно

По суті, це те, що прийнято називати «фактичними шлюбними відносинами» або «цивільним шлюбом». У законодавстві це поняття визначається як «проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу». Такі відносини відрізняються від шлюбу тільки відсутністю факту реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану.

Разом з тим, факт перебування у шлюбі доводиться дуже просто – пред’явленням свідоцтва про шлюб. З фактом проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу все набагато складніше. Якщо між чоловіком та жінкою відсутній договір про спільне проживання (до нього ми ще повернемось), факт наявності «цивільного» шлюбу вимагає доведення, оскільки встановлюється виключно в судовому порядку. Найчастіше такий факт встановлюється з метою визнання майна, набутого під час проживання у фактичних шлюбних відносинах, спільною сумісною власністю і поділу такого майна, для отримання права спадкування за законом, для отримання соціальних або інших виплат (зокрема, і для отримання одноразової допомоги у випадку смерті військовослужбовця) тощо.

Які права та обов’язки породжують фактичні шлюбі відносини?

Важливо розуміти, що чинний Сімейний кодекс України (далі – «СК України») визначає, що проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу, тобто без реєстрації у органі державної реєстрації актів цивільного стану, не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя. 

Разом з тим, деякі права, які мають учасники зареєстрованого шлюбу, поширюються і на учасників фактичних шлюбних стосунків. Зокрема, таким є положення СК України про те, що у випадку, якщо жінка та чоловік проживаються однією сім’єю, при цьому не перебувають у шлюбі між собою та у будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Однак, не все так просто. Щоб спільне проживання мало майнові наслідки у вигляді розповсюдження на майно правового режиму спільної сумісної власності, таке спільне проживання має відповідати наступним ознакам:

• у таких фактичних відносинах перебувають чоловік та жінка, та 
• вони не перебуваються у зареєстрованому шлюбі між собою і у будь-якому іншому зареєстрованому шлюбі, та
• проживають разом однією сім’єю, ведуть спільне господарство, мають взаємні права та обов’язки, притаманні подружжю, та
• відносини мають стійкий, тривалий характер.

Тому, коли чоловік або жінка починає нові стосунки, зокрема, спільне проживання, при цьому, не розірвавши зареєстрований шлюб з колишнім подружжям, на майно, придбане такою особою, може претендувати колишній чоловік або дружина, оскільки попередній шлюб не розірвано і таке майно фактично придбане в зареєстрованому шлюбі. Разом з ним, новий партнер або партнерка до такого майна жодного стосунку мати не будуть.

Отже, нас цікавить питання, який статус майна, яке набуте чоловіком на жінкою у фактичних шлюбних відносинах і як його поділити при розставанні.

Договір про спільне проживання

Найкращим варіантом вирішення будь-яких майнових питань, звичайно, є договір. Між особами, які не є подружжям або нареченими (тобто, тими, хто подали заяву на реєстрацію шлюбу), неможна укласти шлюбний договір, який би регулював питання розподілу майна. Але чоловік та жінка, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу тривалий час і розуміють, що за час такого проживання у них накопичилось, або може накопичитись майно, яке потенційно може бути визнано їх спільною сумісною власністю, можуть укласти письмовий договір про спільне проживання.

СК України встановлює обов’язкову письмову форму такого договору, при цьому, його нотаріального посвідчення не вимагається. Однак, з огляду на переваги нотаріального засвідчення, все ж раджу навідатись до нотаріуса. Так, нотаріус перевірить, чи не перебуває ваш партнер у іншому зареєстрованому шлюбі (сюрприз-сюрприз, і таке буває), засвідчить, що сторони мають правоздатність та дієздатність на укладення такого договору, не перебувають у тяжких обставинах, під дією примусу тощо, тобто, засвідчить відсутність фактів, які у подальшому могли би бути підставами для нікчемності або недійсності договору. 

У такому договорі сторони можуть:

• визначити дату початку спільного проживання;
• визначити правовий режим майна, набутого в період спільного проживання (наприклад, домовитись, що будь-яке майно, придбане чоловіком та жінкою у період такого спільного проживання, є особистою приватною власністю кожного з них, або ж їх спільною власністю);
• домовитись про поділ майна, придбаного в період спільного проживання;
• домовитись про інші майнові права та обов’язки, зокрема, щодо порядку користування спільним майном, а також права користування особистою приватної власністю кожного з них.

Однак, такий договір не може регулювати особисті відносини між чоловіком та жінкою, між ними як батьками та їхніми дітьми, а також, за таким договором не може здійснюватися перереєстрація нерухомого майна.

Поділ майна, набутого у фактичних шлюбних відносинах, у разі відсутності домовленості між сторонами

Перш за все, якщо відсутній договір про спільне проживання, для визнання майна, набутого у період спільного проживання, спільною сумісною власністю та поділу такого майна, необхідно встановити факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу.

Такий факт встановлюється в порядку цивільного судочинства і підлягає доведенню особою, яка подає відповідну заяву. Одразу зазначу, що такий факт може встановлюватись тільки з 01 січня 2004 року (після набрання чинності СК України), оскільки Кодекс про шлюб та сім’ю України не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації шлюбу.

Щиро кажучи, порядок доведення проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу достатньо складний, оскільки законом не встановлено, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов’язком суду при їх оцінці. 

По суті, доведенню підлягає не лише сам факт спільного проживання у одній квартирі або будинку, що можна легко підтвердити довідкою з місця проживання, але також факт ведення спільного господарства, побуту, наявності спільного бюджету, взаємності прав і обов’язків, а також усталених відносин, притаманних подружжю.

Зокрема, належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: 

• свідоцтва про народження дітей; 
• довідки з місця проживання; 
• покази свідків; 
• листи ділового та особистого характеру; 
• свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; 
• докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); 
• заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що пара вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного.

Разом з тим, Верховний Суд неодноразово підтверджував, що показання свідків та спільні фотографії не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання. Також, про наявність спільного господарства та взаємних прав та обов’язків не можуть свідчити факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуваннях, а також пересилання один одному грошових коштів. 

Найкраще працюють всі можливі допустимі докази в своїй сукупності. Чим більше «офіційних» доказів від органів державної влади та місцевого самоврядування, а також різноманітних підприємств, установ та організацій ви зможете надати суду, тим більша вірогідність того, що суд визнає факт спільного проживання. Наявність спільних банківських рахунків, спільних кредитних договорів, зазначення у нотаріально засвідчених договорах факту перебування сторони у фактичних шлюбних відносинах, придбання майна в інтересах сім’ї, зазначення у якості члена сім’ї в декларації суб’єкта владних повноважень (у разі, якщо хтось із пари таку декларацію подавав) є беззаперечним плюсом до правової позиції.

Паралельно з доведенням факту спільного проживання позивач також має довести:

• що спірне майно придбане в період такого спільного проживання;
• джерело походження коштів, за які таке майно було набуте – майно має бути придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї;
• мету придбання майна -таке майно має придбаватись в інтересах сім’ї. 

Загалом, законодавча неврегульованість та правова невизначеність, а також строкатість судової практики у справах про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання майна, придбаного в період такого спільного проживання, спільною сумісною власністю та його поділ, має бути стимулом для пар, які спільно проживають, замислитись про реєстрацію шлюбу, або хоча б про укладення договору про спільне проживання. Нехай вам не потрібен «штамп у паспорті», але усвідомлення того, що після розставання ви можете втратити майно, яке вважали своєю приватною власністю, вже не робить той штамп таким «лихим». Принаймні, у шлюбі правила гри всім відомі.